Рішення

від 04.12.2013 по справі 910/18257/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18257/13 04.12.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрголовснабспецбуд»

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група»

про звернення стягнення на предмет застави на суму 695 400,44 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Яців О.Р.

від відповідача: Шайко С.В.

від третьої особи: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрголовснабспецбуд» про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості у розмірі 695 400,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.13 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/18257/13, призначено справу до розгляду на 28.10.13 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача в судовому засіданні 28.10.13 р. надав витребувані судом документи частково, зокрема, не надав: довідку-витяг державного реєстратора про включення третьої особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на день розгляду справи; належні докази того, що предмет застави перебуває у власності відповідача; належні докази того, що кредиторські вимоги позивача за кредитним договором № 179 від 24.11.06 р. та договором застави від 27.04.07 р. визнані у процедурі банкрутства позичальника; усі судові процесуальні документи щодо вирішення справи № 44/459-б (у читабельному вигляді); докази звернення до відповідача з вимогами про звернення стягнення на заставлене майно; письмові пояснення з уточненням позовних вимог в частині способу звернення стягнення на майно та початкової ціни реалізації.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 28.10.13 р. не з'явилися, вимог ухвали суду від 23.09.13 р. не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Через службу діловодства господарського суду 28.10.13 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з потребою у додатковому часі для підготовки документів для зібрання доказів у справі. Також відповідач повідомив, що проти позову заперечує.

Розглянувши дане клопотання відповідача, враховуючи, що і позивач неналежним чином не підготувався до судового засідання та не надав усіх витребуваних документів, третя особа не з'явилась і письмових пояснень суду не надала, то господарський суд ухвалою від 28.10.13 р. відклав розгляд справи на 11.11.13 р.

Через службу діловодства господарського суду 11.11.13 р. від позивача надійшло на виконання вимог ухвали суду власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору, яке залучено до матеріалів справи.

Через службу діловодства господарського суду 11.11.13 р. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити позивачу в позові повністю та замінити відповідача - ТОВ «Укрголовснабспецбуд» належним відповідачем - ТОВ «Фінансова лізингова група».

У судовому засіданні 11.11.13 р. представник позивача повідомив, що виконати вимоги ухвали суду не готовий.

Суд оголосив, що клопотання про заміну відповідача - ТОВ «Укрголовснабспецбуд» належним відповідачем - ТОВ «Фінансова лізингова група» буде вирішено у наступному судовому засіданні.

З метою витребування додаткових доказів у справі представники сторін заявили письмове клопотання про продовження строку розгляду справи.

Розглянувши клопотання представників сторін про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив з наступних підстав.

Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Судом встановлено, що строк вирішення спору у даній справі № 910/18257/13 спливає 21.11.13 р.

В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе продовжити строк розгляду спору для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Представник третьої особи в судове засідання 11.11.13 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, господарський суд з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору в даній справі, також беручи до уваги нез'явлення представника третьої особи у призначене судове засідання, що перешкоджало вирішенню спору в даному судовому засіданні, суд ухвалою від 11.11.13 р. відклав розгляд даної справи на 04.12.13 р.; клопотання про продовження строку розгляду спору задовольнив та продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів до 06.12.13 р.; зобов'язав учасників судового процесу надати суду певні документи.

У судовому засіданні 04.12.13 р. представник позивача позов підтримав повністю та просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив. У відзиві на позов відповідач просив замінити його належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група».

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Проте, враховуючи, що позивач не висловив згоди на заміну первісного відповідача належним відповідачем, то господарський суд не заміняє сторону у справі.

Представник третьої особи в судове засідання 04.12.13 р. не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвал суду в даній справі не виконав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення третій особі про час і місце судового засідання, та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 04.12.13 р. господарським судом міста Києва було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2006 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», відповідно до Статуту АБ «Укргазбанк» (надалі - банк/заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група» (надалі - позичальник/заставодавець) був укладений кредитний договір № 179 (далі з урахуванням змін та доповнень № 1-4 - кредитний договір).

Згідно з п. 1.1. кредитного договору, банк відкриває позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 631 250,00 (шістсот тридцять одна тисяча двісті п'ятдесят) гривень для фінансування операції фінансового лізингу бетононасосу стаціонарного REED В50 на строк з 24 листопада 2006 року по 24 листопада 2011 року із сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 18% річних.

Відповідно до п. 3.1.1. кредитного договору, банк зобов'язується відкрити позичальнику позичковий рахунок № 206341918581/980 та перерахувати позичальнику кредит в межах суми 631 250,00 гривень в строк по 21 листопада 2011 року з позичкового рахунку № 206341918581/980 на поточний рахунок позичальника № 2650618581/980 в ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478 за умови отримання банком у термін не менше як за один банківський день до дати видачі коштів в межах кредитної лінії, попередньої письмової заяви позичальника, та підтвердження банком намірів про видачу кредитних коштів в рахунок кредитної лінії згідно зазначеної заяви позичальника та при відсутності умов, передбачених п. 6.2. цього договору.

Факт виконання банком своїх зобов'язань за кредитним договором та отримання позичальником кредитних коштів підтверджується випискою/особовим рахунком № 206341918581/980 з 24.11.06 р. по 08.04.12 р.

Підпунктом 3.3.1. кредитного договору (зі змінами та доповненнями № 4 від 30.03.09 р.) передбачено, що позичальник зобов'язується повернути кредит на рахунок № 206341918581/980, відкритий в ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478 у передбачені цим договором строки; сплачувати проценти за кредит щомісячно, виходячи із 18 % річних, один раз на місяць, не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом на рахунок № 206891918581/980 в ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, або на рахунок № 3600805018581/980 (у разі погашення процентів у термін до останнього робочого дня місяця а який сплачуються проценти), а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.1. цього договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору.

Постановою господарського суду м. Києва від 09.04.12 р. у справі №44/459-б (надалі по тексту - постанова) позичальника було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Під час проведення ліквідаційної процедури вимоги банку як кредитора позичальника були визнані, однак задоволені не були.

Позичальник свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором належним чином не виконав. Станом на 08.04.12 р. заборгованість позичальника за кредитом та процентами становить 638 892,50 гривень, що підтверджується рахунком заборгованості позичальника за кредитним договором.

Згідно з п. 5.3. кредитного договору, за порушення строків (визначених в цьому договорі) з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку штрафні санкції (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції (неустойка), обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості.

З пояснень позивача випливає, що загальна сума заборгованості позичальника за кредитним договором № 179 від 24.11.06 р., включаючи пеню за несвоєчасне повернення кредиту та пеню за прострочення сплати процентів станом на 08.04.12 р. складає 695 400,44 гривень, з яких: 389 270,91 грн. - прострочена заборгованість по кредиту; 2 382,42 грн. - заборгованість по процентах за період з 01.04.12 р. по 08.04.12 р.; 247 239,17 грн. - прострочена заборгованість по процентах; 22 481,06 грн. - заборгованість по штрафних санкціях (неустойка) за несвоєчасне повернення кредиту, 34 026,88 грн. заборгованість по штрафних санкціях (неустойка) за несвоєчасну сплату процентів.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

27.04.07 р. в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та позичальником був укладений договір застави (далі - договір застави), посвідчений приватним нотаріусом КМНО Заєць І.О., зареєстрований в реєстрі за № д-775.

Відповідно до п. 1.1. договору застави, даний договір забезпечує вимогу заставодержателя (банку), що випливає з договору № 179 від 24.11.06 р., з урахуванням змін та доповнень № 1 від 25.12.06 р. та № 2 від 27.04.07 р. до кредитного договору № 179 від 24.11.06 р., укладених між заставодержателем та заставодавцем, за умовами якого заставодавець зобов'язаний заставодержателю не пізніше 24.11.11 р. повернути кошти, надані в рамках невідновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом 631 250,00 грн., надані для фінансування операції фінансового лізингу бетононасосу стаціонарного REED B50, за відповідним графіком погашення.

Згідно з п. 2.1. договору застави, предметом застави є бетононасос стаціонарний REED B50, який належить заставодавцю на праві приватної власності.

Як зазначалося вище, постановою господарського суду м. Києва від 09.04.12 р. у справі №44/459-6 позичальника було визнано банкрутом, при цьому вимоги банку як кредитора позичальника були визнані, однак вимоги задоволені не були.

Відповідно до повідомлення ліквідатора позичальника вих. № 09/09п від 09.09.13 р. (надалі - повідомлення), вищезазначене заставне майно на поточну дату знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрголовснабспецбуд» (надалі - відповідач), код ЄДРПОУ 33233969, що зареєстроване за адресою: 03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 7-А.

Пунктом 3.3.5 договору застави передбачено зобов'язання заставодавця не розпоряджатись (не відчужувати в будь-який спосіб) предмет застави без письмової згоди заставодержателя (банку).

Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право ясності на таке рухоме майно без обтяжень.

Згідно Витягу про реєстрацію обтяжень в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 12320812 від 27.04.07 р. (копія витягу додається), відомості про обтяження зазначеного вище заставного майна були зареєстровані.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про заставу», застава зберігає силу, якщо за однією з і підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Статтею 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно з п. 3.1.5 договору застави, заставодержатель має право у випадку, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором (сплата процентів та/або повернення кредиту), зобов'язання заставодавцем в повному обсязі або в частині виконано не буде. Заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме: за рахунок коштів, виручених від реалізації предмета застави, одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами або залишити у своїй - власності предмет застави шляхом погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок власних коштів у відповідності з цим договором.

Відповідно до п. 3.1.6 договору застави, заставодержатель має право звернути стягнення предмет застави у випадку одноразової прострочки сплати процентів за користування кредитними коштами, використання кредиту не за цільовим призначенням або порушення інших умов кредитного договору, а також у випадку порушення заставодавцем (третьою особою) умов зберігання або експлуатації предмета застави, припинення діяльності заставодавця (ліквідації, злиття, поділу, приєднання) незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Враховуючи наведене, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрголовснабспецбуд» про звернення стягнення на предмет застави - бетононасос стаціонарний REED B50, в рахунок погашення заборгованості у розмірі 695 400,44 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що предмет застави - бетононасос стаціонарний REED B50, знаходиться у власності відповідача.

Дане твердження позивача ґрунтується на повідомленні арбітражного керуючого Гартенко Віталія Федоровича вих. № 09/09-п від 09.09.13 р.

Проте господарський суд не визнає зазначене повідомлення арбітражного керуючого Гартенко Віталія Федоровича належним доказом у підтвердження права власності відповідача на зазначений бетононасос стаціонарний REED B50.

З наданих господарському суду документів випливає, що 21 листопада 2006 року між ТОВ «Фінансова лізингова група» (лізингодавець) та ТОВ «Украголовснабспецбуд» (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 42л/11/06.

02.03.07 р. між ТОВ «Фінансова лізингова група» та ТОВ «Укрголовснабспецбуд» було укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу № 42л/11/06.

На виконання умов цього договору між сторонами було підписано Акт прийому-передачі від 12.03.07 р., відповідно до якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв предмет лізингу: бетононасос стаціонарний REED B50.

31.03.10 р. між ТОВ «Фінансова лізингова група» та ТОВ «Укрголовснабспецбуд» було укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу № 42л/11/06 від 21.11.06р., відповідно до якої сторони прийшли згоди достроково розірвати договір фінансового лізингу з умовою повернення предмету лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю.

На виконання умов цієї додаткової угоди між сторонами було підписано Акт прийому-передачі від 31.03.10 р., відповідно до якого лізингоодержувач передав, а лізингодавець прийняв предмет лізингу.

Отже, твердження позивача про те, що предмет застави знаходиться у власності відповідача, спростовано наданими відповідачем доказами.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позивачем не доведений факт перебування бетононасосу стаціонарного REED B50, у власності (користуванні, володінні та розпорядженні) Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрголовснабспецбуд».

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про заставу», застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна передбачено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань.

Так, із Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, який міститься у матеріалах справи, вбачається, що бетононасос стаціонарний REED B50, як об'єкт обтяження, заборонено відчужувати на підставі договору застави від 27.04.07 р., при цьому у графі боржник значиться - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група». Інших видів обтяження на зазначене рухоме майно у реєстрі не значиться та будь-які зміни існуючого обтяження, у реєстрі відсутні.

З огляду на викладене, безпідставні посилання позивача на перехід права власності на предмет застави та зобов'язань за договором застави від 27.04.07 р. до ТОВ «Укрголовснабспецбуд», у розумінні положень статті 10 Закону України «Про задоволення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є документально не доведеними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості та безпідставності позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрголовснабспецбуд» про звернення стягнення на предмет застави, з огляду на відсутність права власності у відповідача на предмет застави та враховуючи, що вказаний предмет застави не перебуває у користуванні, володінні та розпорядженні відповідача.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що ТОВ «Укрголовснабспецбуд» не є стороною ані кредитного договору, ані договору застави, а також не є власником бетононасосу стаціонарного REED B50, то позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави банк висунув до нього безпідставно, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 09.12.2013 р.

Суддя Гавриловська І.О.