Рішення

від 21.04.2009 по справі 15/49

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/49

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.04.09 р.                                                                                                       Справа № 15/49                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Востокхімпром” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34706139)  

до відповідача промислово-комерційного приватного підприємства з правом найму робочої сили “Ладомир” м. Амвросіївка (код ЄДРПОУ 31001030)

про стягнення штрафу в розмірі 115510,20 грн., пені у розмірі 20256,37 грн., 3% річних у розмірі 2532,04 грн., інфляції в розмірі 12118,64 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Смолін М.О. за дорученням б/н від 16.03.2009 р., Тітов О.В. за дорученням б/н від 20.02.2009 р.

від відповідача: Нескубова М.О. за довіреністю № 80 від 15.04.2009 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.04.2009 р. до 21.04.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Востокхімпром” м. Донецьк до промислово-комерційного приватного підприємства з правом найму робочої сили “Ладомир” м. Амвросіївка про стягнення штрафу в розмірі 115510,20 грн., пені у розмірі 20256,37 грн., 3% річних у розмірі 2532,04 грн., інфляції в розмірі 12118,64 грн.

Ухвалою суду від 20.02.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/49, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2008 р. сторони уклали договір № 37, згідно якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідач) товар (мінеральні добрива: нітроамофоска NPK 16:16:16 в кількості 128 тон), а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар на умовах договору та сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що орієнтовна сума договору складає 589056,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 4.2 договору продавець зобов'язаний направити покупцю рахунок–фактуру, видаткові накладні, податкові накладні.

Відповідно до п. 5.1 договору покупець здійснює повну 100% оплату товару шляхом перерахування на поточний рахунок продавця суми вартості товару на підставі виставленого продавцем рахунку протягом 3 банківських днів з моменту поставки (передачі) товару.

Відповідно до п.п. 7.3, 7.4 договору у випадку порушення строків оплати товару, передбачених даним договором, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, а також сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. За несвоєчасну оплату вартості товару покупець також сплачує продавцю штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Пунктами 9.1, 9.2 договору передбачено, що договір діяв з моменту підписання до 31.12.2008 р., а в частині взаєморозрахунків – до повного їх виконання. Сторони могли доповнити, змінити або пролонгувати договір в додаткових угодах. Завірена копія договору додана до позовної заяви.

На виконання умов вказаного договору, як зазначає позивач, 22.09.2008 р. він передав відповідачу товар (нітроамофоска NPK 16:16:16) на суму 577551,00 грн. за видатковою накладною № РН-0000081 від 22.09.2008 р., завірена копія якої додана до позову.

Факт отримання відповідачем товару на суму 577551,00 грн. підтверджується підписом представника відповідача та печаткою на видатковій накладній в графі „отримав(ла)”, податковою накладною № 75 від 22.09.2008 р., довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей серії ЯПД № 957841 від 22.09.2008 р., рахунком–фактурою № СФ–0000045 від 15.09.2008 р. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 37 від 11.09.2008 р. суд робить виходячи з того, що найменування, ціна отриманого товару за видатковою накладною, довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей, податковою накладною та рахунком–фактурою повністю відповідають тим же характеристикам товару, які зазначені в договорі. Крім того, відповідач у відзиві на позов підтвердив факт передачі товару на умовах вказаного договору.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач здійснив оплату товару несвоєчасно, тобто порушив встановлені договором строки оплати, що підтверджується банківськими виписками: від 30.09.2008 р. на суму 300000,00 грн., від 06.11.2008 р. на суму 10000,00 грн., від 07.11.2008 р. на суму 10000,00 грн., від 14.11.2008 р. на суму 10000,00 грн., від 17.11.2008 р. на суму 10000,00 грн., від 18.11.2008 р. на суму 10000,00 грн., від 19.11.2008 р. на суму 10000,00 грн., від 05.12.2008 р. на суму 10551,00 грн., від 05.12.2008 р. на суму 10000,00 грн., від 22.01.2009 р. на суму 35000,00 грн., від 28.01.2009 р. на суму 32000,00 грн., від 09.02.2009 р. на суму 130000,00 грн., завірені копії яких містяться в матеріалах справи. У призначенні платежу відповідач як на підставу оплати вказує „за нітроамофоску згідно рахунку № СФ–45 від 15.09.2008 р.”.

Відповідач надав заперечення № 81 від 16.03.2009 р. на позовну заяву. В запереченнях відповідач зазначає, що прийняття відвантаженого товару закінчилося 24.09.2008 р. – тільки тоді була встановлена повна наявність товару згідно накладної. Крім того, відповідач вказує, що рахунок–фактура № СФ–45 від 15.09.2008 р. фактично був йому виставлений 22.09.2008 р. разом з накладною та товаром. В підтвердження цього відповідач надав до суду завірену копію довідки № 55 від 16.03.2009 р., згідно якої вагони 23798754, 23926223 з вантажем – добривом прибули на адресу позивача 21.09.2008 р. о 15.58 год. Під відвантаження вагони були надані 22.09.2008 р. о 10.00 год., відвантажені о 16.00 год., відбули зі станції 24.09.2008 р. о 00.50 год. в порожньому стані розбиранням на Іловайськ.  

В запереченнях також зазначено, що 24.09.2008 р. представник позивача в телефонному режимі повідомив представнику відповідача про зміну своїх банківських реквізитів. Даний факт відповідач обґрунтовує листом № 122 від 26.09.2008 р. (завірена копія міститься в матеріалах справи), в якому дійсно вказані нові банківські реквізити позивача. Даний лист, як стверджує відповідач, був ним отриманий 30.09.2008 р. Доказів цьому відповідач не надає, але в будь–якому разі лист датований 26.09.2008 р., фактично був отриманий відповідачем поштою. Тому з врахуванням поштового перебігу у 3 дні в межах однієї області ( п. 4.1.2 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 від 12.12.2007 р.) цей лист дійсно мав бути доставлений відповідачу 29.09.2008 р. або 30.09.2008 р.

Виходячи з викладеного, суд робить висновок, що поведінка позивача сприяла затягуванню здійснення перерахування грошових коштів по першому факту оплати в сумі 300000,00 грн. на 4 дні (строк оплати наступив з 23.09.2008 р. по 25.09.2008 р., а з 26.09.2008 р. почала витікати прострочка оплати) у зв'язку з усним повідомленням про зміну банківських реквізитів та направленням листа на адресу відповідача, як письмового підтвердження вказаної обставини.

14.04.2009 р. позивач надав до суду пояснення, в яких звертає увагу, що п. 2.1 договору № 37 від 11.09.2008 р. передбачає поставку товару на умовах СРТ – м. Амвросіївка, ІНКОТЕРМС 2000 року.

Термін СРТ – „Фрахт/перевезення оплачені до” означає, що продавець доставить товар вказаному ним перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати або пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.

Продавець зобов'язаний укласти за свій рахунок на звичайних умовах договір перевезення товару до погодженого пункту в місці призначення за звичайним маршрутом та звичайно прийнятим способом. Якщо такий пункт не погоджений або не визначений практикою подібного роду поставок, продавець може обрати  найбільш підходящий для нього пункт в місці призначення. В даному випадку погодженим пунктом є м. Амвросіївка.

Тобто, позивач вважає, що він добросовісно виконав свої зобов'язання за договором, та обґрунтовує зазначене наступними документами: залізничною накладною № 33516246 та відомістю плати за користування вагонами № 23090005. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

У зв'язку з тим, що відповідач несвоєчасно здійснив оплату отриманого товару, позивач, керуючись п. 7.4 договору, нарахував відповідачу штраф 20% від вартості неоплаченого товару на суму заборгованості 577551,00 грн. за період прострочення з 26.09.2008 р. по 29.09.2008 р. в розмірі 115510,20 грн.

Відповідач надав до суду відзив № 02–41/17578 від 21.04.2009 р., згідно якого прострочення оплати отриманого товару було пов'язано з тяжким фінансовим становищем відповідача. На момент укладення договору відповідач мав два довгострокових кредитних договори, які непогашені на цей час: на отримання сільськогосподарської техніки та на поповнення оборотних засобів, а також договір лізингу сільськогосподарської техніки. Даний факт підтверджується наступними документами: довідкою філії „Відділення Промінвестбанку в м. Торез Донецької області” № 045 від 17.04.2009 р. (згідно якої відповідач має заборгованість за кредитами банку в сумі 3582400,00 грн., щомісячна виплата процентів по кредиту складає 65000,00 грн.), кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 1350/07 від 26.12.2007 р. на суму 2000000,00 грн., кредитним договором № 871/07 від 30.08.2007 р. на суму 2382400,00 грн., довідкою ТОВ „СГ Еквіпмент Лізинг Україна” № 372 від 17.04.2009 р. на суму 389797,15 доларів США, договором № F 104 від 17.04.2008 р. на суму 353500,00 грн., договором № F 105 від 17.04.2008 р. на суму 2256073,68 грн. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

В жовтні 2008 р. відповідач планував проводити роботи по посіву „озимих”, для чого і купувалися добрива. У зв'язку з тим, що наприкінці 2008 р. на фінансовому ринку, у виробничій та сільськогосподарській сферах економіки України склалася напружена обстановка, пов'язана зі спадом виробництва, мала місце реальна загроза того, що будуть зірвані посівні роботи та працівники підприємства залишаться без коштів на існування. У зв'язку з цим кошти, які отримував відповідач, в першу чергу спрямовувалися на виплату заробітної плати працівникам. При цьому відповідач щомісячно продовжував погашати заборгованість за договором.

В результаті відповідач зміг уникнути заборгованості по заробітній платі перед працівниками та своєчасно здійснити посів „озимих”, а також розрахуватися з позивачем за отримані добрива.

Виходячи з викладеного, відповідач, керуючись ст. 551 ч. 3 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст. 83 ч. 1 п. 3 ГПК України, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку:

Довідкою Державного комітету статистики України Головного управління статистики у Донецькій області серії АБ № 041960 визначено, що одним з основних видів діяльності відповідача є вирощування зернових та технічних культур. Тобто відповідач займається сільськогосподарською діяльністю, яка відрізняється від інших видів діяльності тим, що вона пов'язана із використанням природних властивостей земель сільськогосподарського призначення, а тому нерозривно залежить від природно – кліматичних умов. Така діяльність завжди пов'язана з підвищеним виробничо–господарським ризиком.

Крім того, суд враховує той факт, що відповідач повністю розрахувався з позивачем за отриману продукцію до моменту подачі позову до суду, оскільки предметом розгляду даного спору є стягнення з відповідача штрафних санкцій. При цьому позивач нарахував максимально можливу суму штрафу 115510,20 грн. на розмір заборгованості 577551,00 грн. за 4 дні прострочення у період з 26.09.2008 р. по 29.09.2008 р.  

Крім суми штрафу позивач за вказане порушення умов договору використав усі інші можливі згідно діючого законодавства заходи відповідальності відповідача, а саме: нарахував пеню, 3% річних, інфляційні витрати.

Стаття 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачає право на справедливий судовий розгляд.

Згідно ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 551 ч. 3 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Позивач не надав до суду жодного доказу, що підтверджує факт заподіяння йому збитків або завдання збитків іншим учасникам господарських відносин.  

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа, зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 225 Господарського кодексу України до вищевказаного визначення збитків додає ще таку норму: до складу збитків включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Для обґрунтування підстав наявності збитків у зв'язку з неналежним виконанням умов господарського договору позивач повинен був довести наявність усіх складових частин цивільного правопорушення, а саме:

-          протиправність дій або бездіяльність відповідача;

-          шкідливі наслідки для позивача;

-          причино-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та шкідливими наслідками для позивача;

-          вину саме відповідача у заподіянні збитків.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ч.1, ч. 2 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, наведені у відзиві відповідача обставини суд вважає винятковими у розумінні ст. 83 ГПК України, та у зв'язку з цим зменшує розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача. Позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 115510,20 грн., на думку суду, підлягають частковому задоволенню на суму 20000,00 грн. В частині стягнення штрафу в сумі 95510,20 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивач, керуючись п. 7.3 договору, нарахував відповідачу пеню з урахуванням періодичних оплат за період з 26.09.2008 р. по 04.02.2009 р. в розмірі 20256,37 грн. (розрахунок доданий до позову). Перевіркою розрахунку суми пені судом встановлено, що позивач помилково застосовує 365 днів як кількість днів у 2008 р., виходячи з того, що 2008 р. був високосним, в ньому кількість днів складала 366. Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума пені складає 20212,07 грн. (розрахунок суду міститься в матеріалах справи). Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 20256,37 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 20212,07 грн. В частині стягнення пені на суму 20256,37 грн. – 20212,07 грн. = 44,30 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Крім суми основного боргу позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував інфляцію за період з жовтня 2008 р. по грудень 2008 р. з урахуванням періодичних оплат на загальну суму 12118,64 грн. (розрахунок доданий до позову). Суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, тому вони підлягають задоволенню.

Також, позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних з урахуванням періодичних оплат за період з 26.09.2008 р. по 04.02.2009 р. в розмірі 2532,04 грн. (розрахунок доданий до позову). Але при розрахунку позивач також припустився аналогічної помилки по кількості днів у 2008 р., що призвело до збільшення суми 3% річних. Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума 3% річних складає 2526,50 грн. (розрахунок суду міститься в матеріалах справи). Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 2532,04 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 2526,50 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 2532,04 грн. – 2526,50 грн. = 5,54 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідач у відзиві просить суд відстрочити виконання судового рішення на 2 місяці. В обґрунтування заяви боржник надав до суду наступні документи: копію балансу станом на 31.12.2008 р., копію звіту про фінансові результати за 2008 р., копію балансу станом на 31.03.2009 р., копію звіту про фінансові результати за I квартал 2009 р.

В балансі станом на 31.12.2008 р. зазначено, що на кінець звітного періоду оборотні активи боржника складають 2036,70 тис.грн., а поточні зобов'язання – 3870,50 тис.грн. Із звіту про фінансові результати за 2008 р. вбачається, що чистий прибуток від операційної діяльності склав 373,10 тис.грн. В балансі станом на 31.03.2009 р. вказано, що оборотні активи на кінець звітного періоду складають 2197,80 тис.грн., а поточні зобов'язання – 4175,30 тис.грн. (зобов'язання перевищують активи). В звіті про фінансові результати за I квартал 2009 р. зазначено, що прибуток від операційної діяльності за звітний період відсутній.

Крім того, аналіз фінансового становища відповідача, як сільськогосподарського підприємства, повинен здійснюватися з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва та його залежності від природно – кліматичних умов, а також можливості виконати судове рішення за рахунок доходів, які можуть бути отримані відповідачем після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації сільськогосподарської продукції в майбутньому.

Також, суд приймає до уваги наявність значних боргів відповідача перед кредитними установами, про що суд вказував раніше.

Згідно п. 3 ч. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Таким чином, заяву відповідача щодо відстрочення виконання рішення суду на 2 місяці суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з промислово-комерційного приватного підприємства з правом найму робочої сили “Ладомир” (юридична адреса: 87300, Донецька область, м. Амвросіївка, вул. П.Комунарів, 2; код ЄДРПОУ 31001030; поточний рахунок 26009301462184 в БО філії ПІБ  м. Торез, МФО 334282) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Востокхімпром” (юридична адреса: 83059, м. Донецьк, вул. Елеваторна, 19–А/210; код ЄДРПОУ 34706139; розрахунковий рахунок 26008216198001 в АБ „Укрбізнесбанк” м. Донецька, МФО 334969) суму 54857,21 грн. (а саме: штраф в сумі 20000,00 грн., пеню в сумі 20212,07 грн., 3% річних у розмірі 2526,50 грн., інфляцію в сумі 12118,64 грн.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 548,57 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 43,03 грн.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення штрафу на суму 95510,20 грн.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені на суму 44,30 грн.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних на суму 5,54 грн.

Відстрочити виконання рішення суду на 2 місяці від дати набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21.04.2009 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення підписаний судом 24.04.2009 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Богатир К.В.