Рішення

від 03.04.2009 по справі 951-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

951-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

03.04.2009Справа №2-23/951-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіпроком", м.Запоріжжя

До відповідача Державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод", м.Феодосія

про стягнення 100 000,00 грн.

Суддя Доброрез І.О.    

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Волнова Ю.М., представ. за довір. №0202/09 від  02.02.2009р.

Від відповідача – не з'явився

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача 100000,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Представник відповідача  у судове засідання не з'явився, проте на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому повідомляє, що 12.02.2008р. ухвалою Господарського суду АР Крим по справі 2-6/1595-2008р. порушено провадження по справі про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судомеханічний завод», 31.10.2008р. затверджено реєстр кредиторів, позивач у встановлений строк не звернувся для включення своїх вимог до реєстру, на підставі вищевикладеного представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач з відзивом не згоден, вважає, що на момент порушення справи про банкрутство відповідача, Державне підприємство Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" не мало обов'язку та правових підстав повертати позивачу суму авансу в розмірі 100 000,00грн., тому позовні вимоги про повернення безпідставно набутого майна в розмірі 100 000,00грн. є поточними вимогами.

  Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача,  суд

Встановив :

  08.09.2005р.  Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіпроком" перерахувало на поточний рахунок відповідача суму авансу у розмірі 100 000,00грн. за договором купівлі-продажу №2 від 08.09.2005р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіпроком" та Державним підприємством Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод".

  Згідно ст.35 ГПК України факти,  встановлені  рішенням  господарського  суду  (іншого органу,  який  вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи,  не  доводяться  знову  при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

  Рішенням Господарського суду АР Крим від 11.12.2007р. у справі №2-2/16293-2007 договір купівлі-продажу №2 від 08.09.2005р., укладений між сторонами, визнано недійсним.

               Судом було встановлено, що договір купівлі продажу №2 від 08.9.2005р. є недійсним, бо в момент вчинення правочину стороною не було додержано вимог, які встановлені частиною другою ст. 203 ЦК України, директор ТОВ “Сіпроком вчинив правочин з перевищенням повноважень, встановлених Статутом, наступного схвалення правочину від імені Загальних зборів учасників не було, тому угода не створює цивільних прав і обов'язків для ТОВ “Сіпроком”.

         Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами   виникнення   цивільних  прав  та обов'язків є договори та інші правочини.  

        Частина 1 ст. 14  ЦК України передбачає, що цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

   Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

        Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

        Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  Цивільного кодексу України,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв   ділового  обороту або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

        Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).  

        Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не  встановлено договором або законом.

       Згідно ч.2 ст.208 ГК України у  разі  визнання  недійсним  зобов'язання з інших підстав, (крім визнання зобов'язання недійсним як  такого, що  вчинено  з метою,  яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства) кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все  одержане за зобов'язанням,  а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

        Згідно статті 1212 ЦК України, особа,  яка набула майно  або  зберегла  його  у  себе  за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),  зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення про набуття майна без достатньої правової підстави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне   набуття   або  збереження  майна  було  результатом поведінки набувача майна,  потерпілого,  інших осіб  чи  наслідком події. Вищевказані положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

          Ухвалою Господарського суду АР Крим від 12.02.2008р. по справі 2-6/1595-2008р. порушено провадження по справі про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судомеханічний завод», 31.10.2008р. затверджено реєстр кредиторів.

 Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом  визначено, що кредитор   -   юридична   або   фізична   особа,  яка  має  у встановленому  порядку  підтверджені   документами   вимоги   щодо грошових  зобов'язань до боржника,  щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника,  а також  органи  державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за  правильністю  та  своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове  державне  пенсійне  страхування  та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і  зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори – кредитори за  вимогами  до  боржника, які виникли до порушення провадження у справі  про  банкрутство  та  вимоги  яких не забезпечені заставою майна   боржника.   До  конкурсних  кредиторів  відносяться  також кредитори,    вимоги    яких   до   боржника   виникли   внаслідок правонаступництва  за  умови  виникнення  таких вимог до порушення провадження   у   справі  про  банкрутство.  Поточні  кредитори  - кредитори  за  вимогами  до  боржника, які виникли після порушення провадження  у  справі про банкрутство.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

08.09.2008р. позивач направив відповідачу вимогу вих.№08/09-08, яка була отримана відповідачем 16.09.2008р. однак, за станом на день розгляду справи, відповідач не повернув безпідставно отримані кошти у розмірі 100 000,00грн.

Оскільки право звернення до суду у позивача виникло 23.09.2008р., тобто після порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод", то вимоги позивача є поточними та на них не розповсюджуються ані норми ч.2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ані мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу  також підлягають стягненню з відповідача згідно ст.49 ГПК України.

         Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя  може  оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як  позивача,  так  і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності  представника  лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 03.04.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 08.04.2009р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського  процесуального кодексу  Україні, суд

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити.

     2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" (98108, АР Крим, м.Феодосія, вул.Горького, 19, рахунок №26000301040301 у філії АБ «Південний», МФО 384652, ЄДРПОУ 08385169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіпроком" (69000, м.Запоріжжя, вул.Якова Новицького, 11, рахунок №26007015641980 у філії ЗРУ ВАТ «Фінанси і кредит», МФО 313731, код ЄДРПОУ 32721511) 100000,00грн. заборгованості, 1000,00грн. державного мита та  118,00грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

     3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.