Рішення

від 03.12.2013 по справі 910/14203/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14203/13 03.12.13

За позовом Приватного підприємства "Морфо Дідіус"

до Приватного акціонерного товариства "Агентство "Інфокон"

про стягнення 13 429,56 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Степановський О. А. (директор наказ б/н від 02.10.2006 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 03.12.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство "Морфо Дідіус" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Агентство "Інфокон" (далі по тексту - відповідач) стягнення 13 429,56 грн. за договором № 4 про надання рекламних послуг від 18.01.2012 року з яких 10530, 00 грн. основного боргу, 2397, 25 грн. пені, 479, 45 грн. 3% річних, 22, 86 грн. інфляційних втрат та покладання судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/14203/13, розгляд справи призначено на 20.08.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.09.2013 року, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі, неявкою представника відповідача в судове засідання.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/14203/13 передано для розгляду судді Балацу С. В. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року справу прийнято до провадження судді Балаца С. В., розгляд справи призначено на 29.10.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 року в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки справу № 910/14203/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження. Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року з зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відпустці справу передано для розгляду судді Балацу С. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року справу прийнято до провадження судді Балацу С. В., розгляд справи призначено на 03.12.2013 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. із відпустки, справу № 910/14203/13 передано для подальшого розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

В судове засідання 03.12.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про доkучення документів до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті позовної заяви.

Відповідно до поданих позивачем в судовому засіданні письмових пояснень, позивач у зв'язку з виявленими суперечностями в п. 1 та п. 2 у додаткових угодах № 4/1 від 18.01.2012 року, № 4/3 від 21.02.2012 року, № 4/7 від 19.03.2012 року, № 4/8 від 20.02.2012 року, № 4/19 від 19.12.2012 року за якими досить важко встановити точну дату розрахунку для відповідача, а відповідно і до цього вирахувати точну суму пені, 3 % річних та індекс інфляції виключив зазначені додаткові угоди з позовної заяви, та перерахував остаточну суму позовних вимог, і просить суд стягнути з відповідача 10 530, 00 грн. основного боргу, 1 369, 74 грн. пені, 273, 95 грн., 3 % річних та 46, 82 грн. інфляційних збитків.

Подані позивачем в судовому засіданні 03.12.2013 року пояснення, розцінені судом, як заява про зменшення розміру позовних вимог, та прийнята у відповідності до ст. 22 ГПК України. В подальшому позовні вимоги розглядаються з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № 4 про надання рекламних послуг від 18.01.2012 року, додатковою угодою № 4/24 до договору № 4 від 18.01.2012 року від 19.12.2012 року, та інших додаткових угод до договору № 4 про надання рекламних послуг від 18.01.2012 року в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Відповідач у відзиві від 11.09.2013 року вих № Ю1109/01, поданого до суду 13.09.2013 року через канцелярію суду, проти позову заперечує з підстав припинення дії договору № 4 від 18.01.2012 року та додаткової угоди № 4/24 від 19.12.2012 року до зазначеного договору 31.12.2013 року, відсутності в матеріалах справи доказів, які б підтверджували факт надання послуг позивачем відповідачу за додатковою угодою № 4/24 від 19.12.2012 року та недоведеності позовних вимог в цій частині, а також з підстав недоведеності позивачем вимоги по стягненню з відповідача пені за договором та хибності розрахунків 3 % та пені.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2012 року між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір № 4 про надання рекламних послуг (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець прийняв на себе зобов'язання про виконання рекламних послуг відповідно до додаткової угоди, а замовник зобов'язується прийняти зазначені послуги та оплати їх.

Відповідно до п. 1.2. договору види рекламних послуг, термін розміщення рекламних матеріалів, період проведення рекламної компанії, вартість послуг та порядок розрахунків визначаються у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.6. договору замовник зобов'язується здійснювати оплату на умовах, визначених у додаткових угодах до даного договору. Розрахунки проводяться не пізніше терміну, вказаного у додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 3.1. договору).

Пунктом 4.4. договору сторони погодили, що у разі невиконання зобов'язань по п. 3 замовник зобов'язується перерахувати виконавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, згідно до діючої додаткової угоди.

Термін дії угоди встановлюється з моменту її підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року , але після остаточного розрахунку між сторонами за взяті на себе зобов'язання (п. 8.1. договору).

До договору сторонами будо підписано 24 додаткові угоди, які були виконані сторонами, що підтверджено матеріалами справи.

19 грудня 2012 року між сторонами підписано додаткову угоду № 4/24 до договору (далі за текстом - додаткова угода № 4/24), відповідно до якої виконавець зобов'язався надати замовнику наступні послуги:

- прокат рекламних матеріалів на стінах Київського метрополітену ст. м Театральна № 14 (напрямок ст. м Лісова) ф. 3*2 м у період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року;

- прокат рекламних матеріалів на стінах Київського метрополітену ст. м Театральна № 13ф (напрямок ст. м Святошино) ф. 3*2 м у період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року (п. 1 додаткової угоди № 4/24).

Згідно п. 2 додаткової угоди № 4/24 вартість послуг становить 10 530, 00 грн., з ПДВ.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 4/24 замовник зобов'язаний здійснювати 100 % оплату вартості рекламних послуг виконавця, яка зазначена у п. 2 даної додаткової угоди не менше ніж за 5 робочих днів до початку проведення прокату рекламних матеріалів.

Пунктом 4 додаткової угоди № 4/24 сторони погодили, що прокат рекламних матеріалів відбувається за умов попереднього розміщення рекламних матеріалів, про що складається окрема додаткова угода про надання рекламних послуг з виготовлення рекламних матеріалів (за потребою), та розміщення рекламних матеріалів.

Факт укладання нової додаткової угоди про надання рекламних послуг свідчить, що виконання попередньо замовлених рекламних послуг за попередніми додатковими угодами виконано в повному обсязі на дату укладання нової додаткової угоди (п. 10 додаткової угоди № 4/24).

У відповідності до п. 15 додаткової угоди № 4/24 строк дії додаткової угоди припиняється відповідно до п. 8 договору , але після виконання обов'язків сторін за пунктом 1 та 2 даної додаткової угоди.

За твердженням позивача, ним були надані відповідачу в повному об'ємі послуги обумовлені додатковою угодою № 4/24, але оплата від відповідача за отримані ним послуги не надійшла.

11.03.2013 року та 29.03.2013 року позивач, відповідно до викладеного в позовній заяві, звертався до відповідача з листами, якими просив відповідача розрахуватися на надані йому за додатковою угодою № 4/24 послуги. Однак, ані відповіді на направлені листи, ані плата за надані послуги до позивача не надходили.

За твердженням відповідача, дія додаткової угоди № 4/24 від 19.12.2012 року до договору припинилася в момент закінчення самого договору, тобто з 31.12.2012 року і підстави для надання послуг позивачем в січні 2013 року були відсутні. Крім того, відповідач стверджує, що передплата ним здійсненен не була, що надання йому послуг за додатковою угодою № 4/24 не підтверджено жодними доказами, відповідно факт надання позивачем відповідачу таких послуг не доведений, як не доведений позивачем і розмір пені та 3 % річних про стягнення яких він просить суд.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Договір № 4 про надання рекламних послуг від 18.01.2012 року є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, в додатку № 4/24 сторони погодили надання позивачем відповідачу послуг з прокату рекламних матеріалів в січні 2013 року та на умовах 100 % передплати. При цьому, сторони при укладанні договору та додаткової угоди № 4/24 не передбачили оформлення наданих послуг актами приймання-передачі.

Стверджуючи, що послуги за додатковою угодою були надані позивачем відповідачу та прийняті відповідачем, позивач посилається на п. 10 додаткової угоди № 4/24 та на факт підписання сторонами додаткових угод № № 3/1, 3/2, 3/3, 3/4 від 03.01.2013 року, №№ 3/6, 3/7 від 14.01.2013 року та № 3/8 від 15.01.2013 року.

Із матеріалів справи вбачається, що додаткові угоди № № 3/1, 3/2, 3/3, 3/4 від 03.01.2013 року, №№ 3/6, 3/7 від 14.01.2013 року та № 3/8 від 15.01.2013 року є невід'ємними частинами договору № 3 від 03.01.2013 року (іншого ніж той, яким позивач мотивує свої позовні вимоги по справі), а отже факт укладання зазначених додаткових угод не доводить факт надання послуг за договором № 4 про надання рекламних послуг від 18.01.2012 року.

Доказів укладання сторонами наступних додаткових угод до договору № 4 про надання рекламних послуг від 18.01.2012 року після додаткової угоди № 4/24 матеріали справи не містять.

Крім того, в якості доказу, що підтверджує надання позивачем відповідачу послуг за додатковою угодою № 4/24 позивач надав суду акт - фотозвіт про виконання рекламних послуг в вагонах Київського метрополітену до рахунку фактури за № 58 від 02.01.2013 року та договір № 16/2013 про надання рекламних послуг від 02.01.2013 року укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Команда -А».

Зазначені докази підтверджують, на думку позивача, факт надання відповідачу послуг за додатковою угодою № 4/24, оскільки договір № 16/2013 про надання рекламних послуг від 02.01.2013 року укладений позивачем саме з метою надання відповідачу послуг обумовлених додатком № 4/24, а акт -фотозвіт наданий ТОВ «Команда - А» підтверджує прокат сюжету, який був погоджений сторонами в додаткові угоді № 4/24.

Проте, суд такі докази не приймає, як належні та допустимі по справі та, як такі, що підтверджують факт надання послуг відповідачу за додатковою угодою № 4/24, оскільки із наданих доказів не вбачається, надання послуг саме за замовленням відповідача, прокат сюжету відповідача, та інше.

Крім того, суд погоджується з доводами відповідача, щодо припинення станом на січень 2013 року дії договору та додаткової угоди № 4/24.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, факт здійснення господарської операції, в тому числі факт надання послуг, підтверджується відповідними первинними документами.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Доказів, які б відповідали зазначеній законодавчій нормі, та підтверджували б факт надання позивачем відповідачу послуг за додатковою угодо № 4/24, зокрема відповідного акту здачі - прийняття робіт матеріали справи не містять.

В той же час, із матеріалів справи вбачається, що між сторонами при наданні послуг по інших додаткових угодах за договором підписувалися акти виконаних робіт, в тому числі щодо послуг з прокату рекламних матеріалів.

За усним твердженням позивача, ним направлявся на адресу відповідача акт виконаних робіт (наданих послуг) за додатковою угодою № 4/24, проте повернутий з відповідними підписами відповідача не був. Проте, відповідних доказів матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття ст. 33 ГПК України покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обов'язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 10 530, 00 грн. заборгованості за додатковою угодою № 4/24 є необґрунтованими, недоведеними належними доказами, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Заявлені позивачем вимоги, щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1 369, 74 грн., також підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пунктом 4.4. договору, сторонами встановлено, що у разі невиконання зобов'язань по п. 3 замовник зобов'язується перерахувати виконавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, згідно діючої додаткової угоди. Отже, фактично сторонами було погоджено стягнення пені за неналежне виконання грошових зобов`язань, які вони визначили як штраф.

Оскільки судом встанволено факт прострочення відповідачем оплати наданих послуг по додатковим угодам до договору № 4, а саме відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання по додатковим угодам № 4/6 від 27.02.2012 року (на 1 день), № 4/9 від 17.04.2012 року (на 1 день), № 4/12 від 11.06.2012 року (на 28 днів), № 3/13 від 11.07.2012 року (загалом на 23 дні), № 4/14 від 11.08.2012 року (на 7 днів), № 4/16 від 13.08.2012 року (на 32 дні), № 4/17 від 13.08.2012 року (на 41 день), № 4/18 від 13.08.2012 року (на 25 днів), № 4/20 від 20.09.2012 року (на 3 дні), № 4/21 від 11.10.2012 року (на 1 день), № 4/22 від 11.10.2012 року (на 1 день), № 4/4/23 від 05.12.2013 року (на 10 днів), сторонами передбачено стягнення неустойки у вигляді пені в письмовому вигляді відповідно до п. 4.4, то суд задовольняє вимоги про стягнення пені у розмірі 729,29 грн., крім вимог щодо нарахуванян пені на суму заборгованості по додатковій угоди № 4/24, оскільки судом вище встановлено, що належними доказами факт надання послуг позивачем відповідачеві по вищевказаній угоді не доведено.

З огляду на викладене, позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню на суму 729,29 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 273, 95 грн. та 46, 82 грн. інфляційних збитків суд зазначає наступне.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання по додатковим угодам № 4/6 від 27.02.2012 року (на 1 день), № 4/9 від 17.04.2012 року (на 1 день), № 4/12 від 11.06.2012 року (на 28 днів), № 3/13 від 11.07.2012 року (загалом на 23 дні), № 4/14 від 11.08.2012 року (на 7 днів), № 4/16 від 13.08.2012 року (на 32 дні), № 4/17 від 13.08.2012 року (на 41 день), № 4/18 від 13.08.2012 року (на 25 днів), № 4/20 від 20.09.2012 року (на 3 дні), № 4/21 від 11.10.2012 року (на 1 день), № 4/22 від 11.10.2012 року (на 1 день), № 4/4/23 від 05.12.2013 року (на 10 днів), що підтверджено матеріалами справи, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу, по зазначених додаткових угодах, підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду в розмірі 145, 87 грн. 3 % річних та 21, 00 грн. інфляційних збитків.

Підсумовуючи все вищевикладене заявлені позовні вимоги задовольняються судом частково, в частині стягнення з відповідача 729,29 грн. - пені, 145, 87 грн. 3 % річних та 21, 00 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Агентство «Інфокон» (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 27; код ЄДРПОУ 01193840; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного підприємства «Морфо Дідіус» (04212, м. Київ, вул. Малиновського, буд. 13, кв. 277; код ЄДРПОУ 32454159) 729 (сімсот двадцять дев`ять) грн. 29 коп. пені, 145 (сто сорок п'ять) грн. 87 коп. 3 % річних, 21 (двадцять одну) грн. інфляційних збитків та 126 (сто двадцять шість) грн. 17 коп. судових витрат.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко