Постанова

від 23.04.2009 по справі 16/256-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/256-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2009 року                                                                        Справа№  16/256-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. - доповідача,

суддів: Кузнецової І.Л., Сизько І.А.

при секретарі: Врона С.В.

за участю представників сторін:

від відповідача: Кучерева Н.В., довіреність №790  від 02.04.09,  начальник юридичного відділу;

представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Авіко" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2009 року у справі №16/256-08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Авіко", м. Дніпропетровськ

до акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в                         м. Дніпропетровськ", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача Окумуш Азіз Шукюр Огли, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним кредитного договору від 10.04.2008 року № 396/02 -08 про відкриття кредитної лінії, -

                                                  В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2009 року у справі №16/256-08 (суддя Загинайко Т.В.) в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено, що на час укладення   між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ" та  товариством з обмеженою відповідальністю виробничим підприємством "Авіко", від імені якого діяв представник Окумуш Азіз Шукюр Огли оспорюваного кредитного договору № 396/02-08 від 10.04.2008 року, позивачем було виконано вимоги ч.2 ст.249 ЦК України, а саме повідомлено представника про скасування 09.04.2008 року довіреності на його ім'я. Докази про повідомлення про дану обставину представника банку теж не надані суду.

Уклавши 07.05.2008 року  договір №475/02-08 про внесення змін до кредитного договору від 10.04.2008 року №396/02-08 про відкриття кредитної лінії, який підписано директором позивача Хохловим М.А., та сплачуючи відсотки по спірному кредитному договору, позивач фактично його схвалив, тобто вчинив дії, передбачені ст.241 ЦК України.

За таких обставин суд не знайшов правових підстав для задоволення позову та клопотання відповідача про застосування наслідків недійсності правочину, встановлених ст.216 ЦК України.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Авіко" подало апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та передати справу №16/256-08 на розгляд до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська за підвідомчістю.

Посилається на те, що судом не вирішено його клопотання про залучення в якості відповідача Окумуш Азіз Шукюр Огли та передачу даної справи за підсудністю, що на думку скаржника є порушенням норм процесуального права.

       У судове засідання представник позивача не з'явився, повідомлений належним чином.  

       У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає висновки оскаржуваного судового рішення законними та обґрунтованими. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.    

        Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Окумуш Азіз Шукюр Огли у судове засідання не з'явився, своїми процесуальними  правами, передбаченими ст.22 ГПК України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

        Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

        Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

        Як вбачається із матеріалів справи, 10.04.2008 року між відповідачем –акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в                         м. Дніпропетровськ" та позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю виробничим підприємством “Авіко” (позичальником) було укладено кредитний договір №396/02-08 про відкриття кредитної лінії (надалі –кредитний договір), відповідно до пункту 2.1 якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 3 000 000 грн. 00 коп. (ліміт кредитної лінії), на умовах, передбачених цим Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором (а.с.6-10).

Від позичальника кредитний договір було підписано заступником директора Окумуш Азіз Шукюр Огли, що діяв на підставі довіреності від 07.04.2008 року №1, підписаної директором товариства Хохловим М.А. (а.с.70).

Тобто, на момент укладання оспорюваного позивачем кредитного  договору представник позивача мав належні повноваження на його підписання, що  узгоджується з ч.ч.1,3 ст.244 ЦК України.

         Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст.249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення.

Особа, яка видала довіреність і згодом її скасувала, повинна відповідно до частини 2 цієї ж статті негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Господарський суд в оскаржуваному рішенні правильно зазначив на відсутність належних доказів повідомлення Окумуш Азіз Шукюр Огли про скасування довіреності від 07.04.2008 року №1. Наявний в матеріалах справи лист №146 від 09.04.2008 року не є доказом отримання представником позивача такого повідомлення, та й на момент укладання договору –10.04.2008 року він не міг його отримати (а.с.27).

Пунктом 3 статті 249 Цивільного кодексу України встановлено, що права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників; це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

        Оскільки відсутні відомості щодо того, що представник позивача Окумуш Азіз Шукюр Огли (третя особа у справі) чи банк (відповідач у справі) на момент підписання кредитного договору були обізнані у скасуванні довіреності від 07.04.2008р. №1, права та обов'язки, встановлені кредитним договором, підписаним представником Окумуш Азіз Шуркюр Огли, зберігають чинність для позивача.     

         Крім того, уклавши 07.05.2008 року  договір №475/02-08 про внесення змін до кредитного договору від 10.04.2008 року №396/02-08 про відкриття кредитної лінії, який підписано директором позивача Хохловим М.А., та сплачуючи відсотки по спірному кредитному договору та плату за надання послуг з управління кредитною лінією, позивач фактично схвалив укладений його представником Окумуш Азіз Шукюр Огли    кредитний договір № 396/02-08 від 10.04.2008 року (а.с.41-45).

        Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення  цього правочину.

       Дана позиція господарського суду узгоджується з  роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 року № 01-08/97 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням кредитних договорів»та від 12.03.1999 року № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними».

Безпідставним є також посилання позивача на помилковість дій його представника в момент підписання договору. Статтею 229 ЦК України підставою для визнання недійсним правочину, укладеного під внаслідок помилки, є помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін.

Відповідачем спростовані доводи позивача посиланням на те, що підписанню кредитного договору передувало обговорення питання його надання, письмове клопотання позивача про отримання кредиту, підписане директором Хохловим М.А. та заступником директора Окумуш Азіз Шукюр Огли.

        Щодо доводів апелянта про порушення господарським судом  норм процесуального права, то вони також не були доведені при розгляді апеляційної скарги.

        Клопотання позивача щодо залучення в якості відповідача Окумуш Азіз Шукюр Огли та передачу даної справи за підсудністю розглянуто судом та йому надана правова оцінка в рішенні суду.

        Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачем доводи апеляційної скарги  не доведені.

        Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

       Керуючись ст. ст. 101-105  Господарського процесуального кодексу  України, суд -                                                                                                        

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Авіко"   залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2009 року у справі №16/256-08 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського Суду України.

  Головуючий суддя:                                                               Т.А. Верхогляд                                                                                                                                                  

  Суддя:                                                                                       І.Л. Кузнецова       

  Суддя:                                                                                        І.А. Сизько

Підписано в повному обсязі  12.05.2009 року.