ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
03 грудня 2013 р. (о 15:40) Справа №801/10242/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Марчевської К.В,
представника позивача - не з'явився;
представника відповідача - Ситникової О.С.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Керч АР Крим
про стягнення заборгованості у сумі 785,43 грн.,
Обставини справи: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Керч АР Крим, в якому просить зобов'язати відповідача відшкодувати суму витрат на виплату пенсій у розмірі 785,43 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не відшкодовуються витрати на виплату та доставку основного розміру пенсій, цільової допомоги на прожиття та витрат на їх доставку за червень 2013 року у сумі 785,43 грн.
Під час розгляду справи представником позивача надана заява про уточнення предмету позову, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Керч АР Крим на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим заборгованість з відшкодування витрат на виплату пенсій за червень 2013 року у сумі 785,43 грн.
Позивач у судове засідання явку представника не забезпечив, на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача та підтримання позовних вимог.
Представник відповідача під час розгляду справи проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що особи, які постраждали від нещасного випадку на виробництві в країнах СНД, не мають статусу застрахованих осіб, які мають право на відшкодування шкоди від нещасного випадку на виробництві на підставі Закону № 1105. Крім того, відповідач зазначив, що по пенсіонеру ОСОБА_2 має місце невідповідність запису посади на момент нещасного випадку на виробництві в акті Н-1 і трудовій книжці.
В обґрунтування правової позиції у справі представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.
Враховуючи заявлене клопотання, дослідивши письмові докази та вислухавши пояснення представника відповідача, суд
ВСТАНОВИВ:
Матеріали справи свідчать, що 27.06.2013 позивач та відповідач підписали акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до зазначеного акта щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих за червень 2013 року та списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, не прийняті до заліку відділенням ВД ФССНВ у м. Керчі, відповідачем не прийнята до відшкодування сума витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності та пенсій у зв'язку з втратою годувальника у загальному розмірі 785,43 грн. по наступних особах: ОСОБА_3 - 45,70 грн., ОСОБА_2 - 92,53 грн., ОСОБА_4 - 200,00 грн., ОСОБА_5 - 53,48 грн., ОСОБА_6 - 92,53 грн., ОСОБА_7 - 150,00 грн., ОСОБА_8 - 151,19 грн.
Відмовляючи у відшкодуванні витрат по вказаним особам, відповідач в таблиці розбіжностей зазначив, що ним не враховані суми витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, а підставою для відмови у відшкодуванні витрат на виплату пенсій ОСОБА_2 стало посилання відповідача на невідповідність акта Н-1 вимогам законодавства, оскільки відображена в ньому посада (на момент нещасного випадку) не відповідає запису в трудовій книжці ОСОБА_2
Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зважає на наступне.
Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначають Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року N 16/98-ВР (далі - Основи).
Статтею 1 Основ встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:
- пенсійне страхування;
- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
- медичне страхування;
- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
- страхування на випадок безробіття.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Відповідно до статті 12 Основ, спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
- пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
- пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;
- медичні профілактично-реабілітаційні заходи;
- допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
- профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;
- відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;
- допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;
- пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ та правління Фонду від 4 березня 2003 року № 5-4/4 (далі - Порядок) відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12 ), "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Розмір допомоги на поховання в частині, що підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків, визначається управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду), виходячи з основного розміру вищезазначеної пенсії померлого пенсіонера та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який отримував вищезазначену пенсію.
Суму витрат з виплати і доставки пенсій визначають органи Пенсійного фонду на підставі Граничних тарифів на основні послуги зв'язку, затверджених наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 7 червня 2002 року N 120 (z0595-02) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19 липня 2002 року за N 595/6883.
Отже, виходячи з наведених норм Порядку, відшкодуванню підлягає як сума основного розміру пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, так і щомісячна цільова грошова допомога на прожиття.
У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105 від 23 вересня 1999 року (надалі Закон №1105) закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат. Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.
За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 5 листопада 1991 року №1788-XII (надалі Закон №1788) встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону №1105 відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзацом третім пункту 3 розділу XI Закону №1105 встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Згідно з абзацам 7 наведеного вище пункту Закону №1105, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 12.09.1991 року "Про правонаступництво України" закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.
Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.
Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави-учасниць Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.
Відповідно до статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року встановлено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 цієї Угоди передбачено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі такої виплати органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Тому підстави, щодо відмови відшкодовувати витрати на виплату та доставку основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання пенсіонерам, які отримали трудове каліцтво на території Росії та Республіки Узбекистан, тобто республік колишнього СРСР є необґрунтованими.
Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодовувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Крім того, аналогічний висновок стосовно того, що обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого, викладено в постановах Верховного суду України від 21.11.2011 р. та від 05.12.2011 р. (номери в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 20014549, 20533655).
Так, у постанові Верховного суду України від 28.11.2012 Верховний суд України висловив наступну думку: «Фонд як належний страховик від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в силу положень статей 1, 4, 25, 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР та статей 21, 24 Закону № 1105-XIV зобов'язаний відшкодовувати витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання (у тому числі й пенсій по інвалідності особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР). Такий висновок Верховного Суду України щодо правильного застосування норм матеріального права при вирішенні спорів цієї категорії міститься, зокрема, у постановах від 20 березня 2007 року № 21-1087во06 та від 12 червня 2012 року № 21-165а12».
Відповідно до частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Статтею 244-2 КАС України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Отже, висновки, викладені у вищевказаних постановах Верховного суду України, мають бути обов'язково враховані у спірних правовідносинах.
Також суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 10 Закону № 1788 пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Статтею 81 Закону №1788 передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Але суд враховує, що обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати витрати позивачу, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, навіть при відсутності особових справ в розпорядженні виконавчої дирекції фонду прямо передбачений Законом України від 22.02.2001 року № 2272-IIІ "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону № 2272 передбачено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Судом перевірено, що відповідно до матеріалів, наданих суду, пенсія внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується позивачем правомірно, на підставі документів, визначених діючим пенсійним законодавством України, яким і керується позивач.
Будь-якими іншими законодавчими актами не передбачена необхідність отримання органами Пенсійного фонду України ще додаткових документів для виплати пенсії по інвалідності, крім акту про нещасний випадок, трудової книжки, довідки МСЕК, тому всі витрати, які понесені позивачем у зв'язку з виплатою такої пенсії є обґрунтованими, у зв`язку з чим вони підлягають відшкодуванню відповідачем.
За пунктом 3 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року N 5-4/4, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за N 376/7697 (далі -Порядок) відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року N 1094.
Матеріали справи свідчать, що виплата пенсії ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 здійснюється на підставі належних документів, передбачених діючим пенсійним законодавством.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що загальна сума витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які постраждали від нещасного випадку на виробництві в країнах СНД, за червень 2013 р., належних до відшкодування, становить 692,29 грн., у зв'язку з чим в цій частині адміністративний позов належить задовольнити.
Стосовно відмови у відшкодуванні витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності ОСОБА_2 у сумі 92,53 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із:
1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;
4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;
5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Страхові виплати здійснюються за умови настання страхового випадку.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України № 1105 страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Тобто обов'язковою умовою настання страхового випадку є причинний зв'язок між нещасним випадком та виробничими функціями, які у час настання останнього виконував постраждалий.
Підтвердженням настання страхового випадку та наявності причинного зв'язку між нещасним випадком та виробничими функціями постраждалого під час того, як трапився останній, є акт про нещасний випадок форми Н-1, довідки МСЕК, акти розслідування нещасного випадку (професійного захворювання), довідка про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу, копія трудової книжки потерпілого та інш., про що вказано у п. 4 Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затвердженої постановою Правління ФСС НВВПЗ України від 20.04.2001 р. № 10. (далі - Інструкція № 10).
Пунктом 3 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 27.04.2007 № 24, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.06.2007 року за № 715/13982, визначений перелік документів, що подаються для призначення щомісячної страхової виплати до робочого органу виконавчої дирекції Фонду, серед них окрім акта про нещасний випадок та довідки МСЕК, зазначеного також копію трудової книжки або витяг з неї, засвідчені страхувальником або підписом працівника робочого органу виконавчої дирекції Фонду при пред'явленні оригінал.
Як вже було зазначено, підставою для відмови у відшкодуванні витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності ОСОБА_2 стало посилання відповідача на невідповідність запису про посаду працівника на момент нещасного випадку в акті Н-1 та трудовій книжці, з приводу чого суд зазначає наступне.
Факт отримання трудового каліцтва зазначеною особою підтверджується відповідним актом про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. Так, з акта №1 від 22.05.1982 судом встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_2 стався 20.05.1982 р. о 9 год. 40 хв. у відділенні № 2 поля № 7 під час виконання ним трудових обов'язків комбайнера. Внаслідок цього, у зв'язку з трудовим каліцтвом ОСОБА_2 безстроково встановлена інвалідність 3-ої групи, про що свідчить виписка з акту огляду МСЕК сер. Д-70 № 535534.
З наявної в матеріалах справи трудової книжки серії БТ-І № 3035498 судом встановлено, що згідно наказу 121137к від 28.08.1979 р. ОСОБА_2 прийнятий на роботу в радгосп "Красноперекопський" електрозварником, однак, у зв'язку з виробничою необхідністю, робітника тимчасово з 15.05.1982 р. переведено комбайнером на комбайн Ск-18 "Вихрь", про що свідчить відповідна виписка з наказу № 68.
Зазначаючи про невідповідність даних щодо посади працівника в акті Н-1 та трудовій книжці, відповідачем не було враховано наказ № 68, на підставі якого ОСОБА_2 в момент нещасного випадку (20.05.1982 р.) виконував обов'язки комбайнера.
Однак, суд зазначає, що відсутність запису в трудовій книжці про тимчасове переведення працівника на іншу роботу, підтверджене іншими доказами, не спростовує факту пов'язаності нещасного випадку з трудовими функціями працівника.
При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974, яка була чинною на час тимчасового переведення ОСОБА_2 на іншу роботу, до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про роботу: приймання на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Отже, відомості про тимчасове переведення на іншу роботу (на відміну від постійного переведення) не підлягали внесенню до трудової книжки, у зв'язку з чим будь-яка невідповідність стосовно ОСОБА_2 судом не встановлена.
Таким чином, враховуючи належне оформлення, наявність всіх необхідних реквізитів у вищезазначених документах пенсійного обліку, відсутність розбіжностей в даних, відображених в актів Н-1 та трудовій книжці пенсіонера, а також наявність причинного зв'язку між нещасним випадком та виробничими функціями, які у час настання останнього виконував постраждалий, суд дійшов висновку щодо наявності у ОСОБА_2 права на отримання пенсії та, відповідно, на обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_2
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності висновків, викладених в Додатку до акта щомісячної звірки за червень 2013 р.
Наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 22.07.2004 №166 "Про затвердження тарифів на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги" встановлений розмір оплати послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги, які становлять 0,79 % від її суми у місті та 1,56 % у селі.
Отже, відповідач повинен відшкодувати позивачу суму витрат на виплату та доставку пенсії на прожиття (основного розміру, щомісячної цільової грошової допомоги, поштових витрат на їх доставку), виплаченої ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за період червень 2013 року.
Таким чином, загальна сума витрат позивача за червень 2013 р., належних до відшкодування, становить 785,43 грн., тому, з огляду на вищевикладене, позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
В силу положень ст. 94 КАС України судовий збір з відповідача не стягується.
Під час судового засідання, яке відбулось 03.12.2013, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАСУ постанову складено у повному обсязі 09.12.2013.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Керч АР Крим (98312, вул. Фурманова, 10, м. Керч, АР Крим, ідентифікаційний код 25871517) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим (98200, вул. Трудова, буд. 2, смт. Леніне, АР Крим, ідентифікаційний код 22259945) заборгованість з відшкодування витрат на виплату пенсій за червень 2013 р. в загальному розмірі 785,43 грн. (сімсот вісімдесят п'ять гривень сорок три копійки).
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Г.Л.Тоскіна
Суд | Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим |
Дата ухвалення рішення | 03.12.2013 |
Оприлюднено | 12.12.2013 |
Номер документу | 35945798 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Кучерук Олег Васильович
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Кучерук Олег Васильович
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Тоскіна Г.Л.
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Тоскіна Г.Л.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні