Постанова

від 10.12.2013 по справі 826/17997/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2013 року- 13:30 № 826/17997/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українські аграрні інвестиції» доУправління Укртрансінспекції у м. Києві Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті провизнання неправомірною та скасування постанови, за участю представників:

від позивачаНовокощина О.М. (довіреність) від відповідачаЛеонов А.А. (довіреність) ВСТАНОВИВ:

До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б. В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські аграрні інвестиції» (надалі - Позивач/ТОВ «Українські аграрні інвестиції») до управління Укртрансінспекції у м. Києві Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (надалі - Відповідач/Укртрансінспекція), в якому просить суд:

1.Позовні вимоги ТОВ «Українські аграрні інвестиції» задовольнити в повному обсязі;

2.Визнати протиправними дії Відповідача щодо винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №005235 від 25.10.2013 р.;

3.Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №005235 від 25.10.2013 р., винесену начальником управління Укртансінспекції у м. Києві Гринюком Олександром Анатолійовичем.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити в повному обсязі із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема зазначив про безпідставність винесення Відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №005235 від 25.10.2013 р. (надалі - Постанова №005235) у зв'язку із порушенням Позивачем абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. №2344-ІІІ (надалі - Закон №2344), мотивуючи тим, що ТОВ «Українські аграрні інвестиції» має в користуванні перевіряємий вантажний автомобіль КАМАЗ-45144, д.н. АА5116КР та причеп НЕФАЗ-8560, д.н. АА1201ХО (надалі - Транспортний засіб) на підставі договору фінансового лізингу, проте, на час проведення перевірки вказаний Транспортний засіб знаходився у користуванні ТОВ «Золота Нива» на підставі договору оренди.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, щодо заявлених вимог заперечував в повному обсязі, просив в задоволенні позовних вимог відмовити, зокрема зазначив, що Позивач притягнутий до відповідальності саме як власник Транспортного засобу, а не як автомобільний перевізник.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано 11.12.2013 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2013 р. державним інспектором Укртрансінспекції під час проведення перевірки на автомобільній дорозі Н-03 Житомир-Чернівці 276 км. складено акт №077516 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (надалі - Акт №077516), згідно якого встановлено, що на Транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_4, який належить ТОВ «Українські аграрні інвестиції» не оформлено дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень, чим порушено вимоги ст.48 Закону №2344.

25.10.13 р. на підставі Акту №077516 начальником Укртрансінспекції у м. Києві Гринюком Олександром Анатолійовичем за результатами розгляду справи винесено Постанову №005235, якою до Позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 1 700 грн. за допущене порушення, відповідальність за яке передбачено абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344.

Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Українські аграрні інвестиції» під час проведення перевірки, опісля, при винесені оскаржуваної Постанови №005235, Позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 3 Закону №2344 передбачено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно із ч.7 ст.6 Закону №2344 передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, зокрема, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Таким органом, відповідно до п.1 Указу Президента України від 06.04.2011 року №387/2011 «Про Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті», є Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція).

У п. 7 вказаного Указу, Укртрансінспекція реалізовує свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Зі змісту оскаржуваної Постанови №005235 Укртрансінспекції, що також не заперечується представником Відповідача, вбачається, що підставою для її винесення стало виявлене порушення (не оформлено дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень), відповідальність за яке передбачено абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.ст. 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із зазначеним, суб'єктами, до яких можуть застосовуватися адміністративно-господарські штрафи, передбачені ст.60 Закону №2344, є автомобільні перевізники.

Водночас, відповідно до ст.1 Закону №2344 автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Як вбачається з матеріалів справи, що підтверджено представником Позивача, між ТОВ «Українські аграрні інвестиції» (Орендодавець) та ТОВ «Золота Нива» (Орендар) укладено договір №46/12 оренди рухомого майна від 01.01.2012 р. (надалі - Договір №46/12-оренда), згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування рухоме майно, що визначено в Додатку №1 до Договору.

При цьому, 01.01.2012 р. між Сторонами було підписано Додаток №1 до Договору №46/12-оренда, відповідно до п.7 та п.51 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає Транспортний засіб, зокрема: вантажний автомобіль КамАз 45144-061, номер кузова XТС651150В1201931 та причіп НефАз 8560-082-02, Х1F8560E0B0018754, що також підтверджується підписаним 01.01.2012 р. Сторонами актом прийому-передачі до Договору №46/12-оренда.

З огляду на викладене, оскільки Транспортний засіб, який передано за Договором №46/12-оренда у володіння ТОВ «Золота Нива», суд приходить до висновку, що даний Транспортний засіб фактично використовується у господарській діяльності вказаним товариством.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.48 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

ь для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

ь для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків (ч.4 ст.48 Закону №2344).

Водночас, на підтвердження безпідставності висновків Укртансінспекції щодо порушення ТОВ «Українські аграрні інвестиції» вимог чинного законодавства, Позивачем було надано до суду подорожній лист №1038 від 27.08.2013 р. та товарно-транспортна накладна №46/196 від 27.08.2013 р., з яких також вбачається використання Транспортного засобу у господарській діяльності ТОВ «Золота Нива» як автомобільним перевізником. Суд звертає увагу, що дані документи були надані водієм ТОВ «Золота Нива» під час проведення перевірки, що свідчить про обізнаність інспектора стосовно використання Транспортного засобу іншим підприємством, а не Позивачем.

При цьому, суд акцентує увагу, що Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду жодних доказів, які б свідчили про факт використання Позивачем вищевказаного Транспортного засобу в якості автомобільного перевізника, саме до якого і може бути застосований адміністративно-господарський штраф, встановлений положенням ст.60 Закону №2344, а від так, суд приходить до висновку про необґрунтованість постановлення оскаржуваної Постанови №005235, що, в свою чергу, підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Українські аграрні інвестиції». Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується в повному обсязі (240,87 грн.).

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що решта суми судового збору (1 479,63 грн.) має бути стягнута з Відповідача, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.71, ст.86, ст.158-163, ст.167, ст.171, ст.254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські аграрні інвестиції» до Управління Укртрансінспекції у м. Києві Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Відповідача щодо винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №005235 від 25.10.2013 р.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №005235 від 25.10.2013 р.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські аграрні інвестиції» понесені судові витрати в розмірі 172 (сто сімдесят дві) грн. 05 коп. із видатків Державного бюджету, направлених на асигнування діяльності Управління Укртрансінспекції у м. Києві Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.

5. Стягнути із видатків Державного бюджету, направлених на асигнування діяльності Управління Укртрансінспекції у м. Києві Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 76-Б, код ЄДРПОУ 38241870) суму судового збору у розмірі 1 548 (одна тисяча п'ятсот сорок вісім) грн. 45 коп. на користь Окружного адміністративного суду м. Києва (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897; банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача - 820019; рахунок отримувача - 31218206784007; код класифікації доходів бюджету - 22030001; призначення платежу «судовий збір, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські аграрні інвестиції», Окружний адміністративний суд міста Києва, код ЄДРПОУ 34414689»).

Після набрання законної сили даною постановою, направити таку постанову до Головного Управління Державної казначейської служби в м. Києві для безумовного виконання п.5 резолютивної частини постанови.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України.

Суддя Б.В. Санін