Рішення

від 06.12.2013 по справі 910/19025/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.2013 Справа № 910/19025/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросталь»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріве»

про визнання права власності,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріве»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросталь»

про визнання договору недійсним.

Суддя Лагутіна Н.М.

Представники:

від ТОВ «Аеросталь» - Король М.В., довіреність №б/н від 05.11.2013, представник;

Дерека В.В., довідка з ЄДРПОУ АБ №622870 від 12.12.2012 керівник;

від ТОВ «Аріве» - Умеров С.У., довіреність №б/н від 05.11.2013, представник.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеросталь» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріве» про визнання права власності на предмет відступного за договором від 07.07.2013, автотранспортний засіб марки Hyndai Santa Fe 2011 року випуску, білого кольору, ідентифікаційний номер RMHSH81XDBY751927.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про передачу відступного від 07.07.2013 в частині надання відступного - автотранспортного засобу марки Hyndai Santa Fe 2011 року випуску, білого кольору, ідентифікаційний номер RMHSH81XDBY751927 - у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросталь» шляхом зняття з реєстрації у МРЕВ м. Керчі протягом п'яти днів з моменту підписання акту приймання-передачі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 матеріали вказаної позовної заяви направлено за підсудністю до Господарського суду Автономної Республіки Крим.

08.10.2013 ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим позовну заяву прийнято до розгляду суддею Лагутіною Н.М., порушено провадження у справі та призначено дату судового засідання.

У ході розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеросталь» відповідною заявою, яка прийнята судом до розгляду, змінено предмет позову, просить суд визнати право власності на предмет відступного за договором від 07.07.2013, автотранспортний засіб марки Hyndai Santa Fe, 2011 року випуску, білого кольору, ідентифікаційний номер RMHSH81XDBY751927, а також зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріве» зняти з обліку у МРЕВ м. Керчі автотранспортний засіб марки Hyndai Santa Fe, 2011 року випуску, білого кольору, ідентифікаційний номер RMHSH81XDBY751927, державний номер АК5758ВХ.

22.10.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріве» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із зустрічною позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросталь» про визнання недійсним з моменту укладення договору про передання відступного від 07.07.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеросталь» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріве».

Вимоги зустрічного позову обґрунтовано приписами ст. ст. 92, 203, 207, 215 Цивільного кодексу України. Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріве» стверджує, що Дерека Віктор Володимирович, діючи від імені товариства (Боржника) на день укладення спірного договору від 07.07.2013 не мав ніяких правових підстав на його підписання з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріве», оскільки рішенням загальних зборів учасників вказаного товариства, оформленого протоколом №2 від 05.07.2013, Дерека Віктора Володимировича було звільнено з посади генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріве» за власним бажанням на підставі його заяви від 04.07.2013.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2013 вказаний зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Крім того, у запереченнях на позовну заяву, наданих 11.11.2013 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріве» у судовому засіданні, зазначено, що відповідно до приписів законодавства правомірність придбання транспортного засобу підтверджується лише договором укладеним на товарній біржі, яким не є договір про передання відступного від 07.07.2013. Транспортний засіб ще до його відчуження має бути знятий з обліку в підрозділах ДАІ, чого не було зроблено у даному випадку. Щодо вимоги про зобов'язання зняття автомобілю з обліку у запереченнях міститься посилання на п. 41 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, згідно якого забороняється зняття з обліку та/або перереєстрація на нового власника транспортних засобів, стосовно яких є ухвала суду про накладення арешту або заборону зняття з обліку чи постанова державного виконавця про накладення арешту. Постановою державного виконавця ВДВС Керченського МУЮ від 09.09.2013 на спірний автомобіль накладено арешт.

У судовому засіданні 06.12.2013 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросталь» надано суду письмові пояснення, в яких зазначається про допущення при складанні тексту договору про передачу відступного граматичної помилки та замість ідентифікаційного номеру КMHSH81XDBY751927 було помилково вказано ідентифікаційний номер RMHSH81XDBY751927, а в акті приймання передачі помилково вказано номер двигуна - КMHSH81XDBY751927.

У зв'язку з допущенням у тексті позовної заяви, уточненнях до позову та письмових пояснень у справі технічної помилки представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросталь» надано заяву, якою уточнено позовні вимоги, просить суд визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеросталь» на предмет відступного автотранспортний засіб марки Hyndai Santa Fe, 2011 року випуску, ідентифікаційний номер КMHSH81XDBU751927, державний номер АК5758ВХ.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

07.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеросталь» (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріве» (Боржник) було укладено договір про передачу відступного (а. с. 10), згідно п. 1.1 якого сторони домовились про часткове припинення зобов'язань Боржника, що виходять із зобов'язань надання возмездної фінансової допомоги від 30.01.2012, перерахованої Кредитором на розрахунковий рахунок Боржника, шляхом надання Боржником натомість часткового виконання зобов'язання відступного у порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 1.2 вказаного договору зобов'язання, що підлягає частковому припиненню, у відповідності до даного договору, представляє собою зобов'язання повернути грошові кошти у сумі 1654034,84 грн Боржником Кредитору за зобов'язаннями надання возмездної фінансової допомоги та порушення зобов'язань за договорами, згідно акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 по 07.07.2013.

Пунктом 1.3 договору визначено, що Боржник надає Кредитору натомість часткового виконання зобов'язання, вказаного у п. п. 1.1, 1.2, у власність відступного, а саме рухомого майна - автотранспортний засіб марки Hyndai Santa Fe 2011 року випуску, білого кольору, ідентифікаційний номер RMHSH81XDBY751927.

Боржник заявляє, що предмет відступного належить йому на праві власності (п. 1.4 договору).

Розділом 2 вказаного договору сторонами визначено наступне. У відповідності з договором, вказаним у п. 1.1 даного договору, у Боржника існують зобов'язання перед Кредитором у розмірі 1654034,84 грн. Узгоджена за цим договором вартість відступного складає 85800,00 грн. Із набранням сили даним договором зобов'язання Боржника, вказані у п. 2.1 даного договору, припиняються частково на підставі ст. 600 Цивільного кодексу України.

Боржник передає Кредитору у власність відступне за актом приймання-передачі рухомого майна, вказаного у додатку №1 від 07.07.2013 до цього договору, що підписується сторонами, одночасно з підписанням даного договору. Моментом передачі відступного є момент підписання сторонами акту приймання-передачі рухомого майна (п. п. 3.1, 3.2 договору).

Згідно п. 4.1 договору Боржник зобов'язався надати відступне у власність Кредитора шляхом зняття з реєстрації у МРЕВ м. Керчі протягом 5 днів з моменту підписання акту приймання-передачі, вільним від прав третіх осіб, в тому числі гарантує, що відступне нікому іншому не відчужено, не заставлено, під забороною не стоїть, судового спору про нього не має, інших володільців не мається.

Кредитор зобов'язався прийняти рухоме майно від Боржника за актом приймання-передачі (п. 4.2 договору).

Договір набирає сили з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором (п. 7.1 договору).

Згідно наявного у матеріалах справи додатку №1 (а. с. 11) до договору від 07.07.2013 - акту приймання-передачі автомобіля згідно договору про передачу відступного б/н від 07.07.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріве» (Боржник) передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеросталь» (Кредитор) прийняло автомобіль марки Hyndai Santa Fe, державний номер АК5758ВХ рік випуску - 2011, колір - білий, номер двигуна - КMHSH81XDBU751927, номер шасі (кузову, рами) - КMHSH81XDBU751927, що належить Боржнику на правах власності у відповідності до технічного паспорту серії САЕ 999232 від 30.08.2011.

Також у вказаному акті зазначена вартість автомобіля згідно балансової вартості - 85800,00 грн. Автомобіль передано без пошкоджень у технічно справному стані. На кузові автомобіля дефекти відсутні.

Як вже зазначалось, представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросталь» надані суду заяви про технічні помилки, зроблені в частині визначення ідентифікаційного номеру спірного автомобіля. Судом прийнято до уваги вказані заяви, оскільки як вбачається з вин-коду автомобіля було помилково зазначено першу літеру, яка вказує на країну виробника (вірне К - Корея) та 11 літеру, яка зазначає місце розташування заводу виробника автомобіля (вірне U - Ul-San Корея).

Звернувшись до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеросталь» зазначає, що акт приймання-передачі є підписаний та скріплений печатками підприємств, боржником передано сам предмет відступного, передано технічний паспорт, комплект ключів, кредитором оплачено квитанції для зняття автомобіля з реєстраційного обліку, однак на даний час Боржник від виконання своїх обов'язків за договором про передачу відступного ухиляється, проводити дії із зняття автомобіля з реєстрації відмовляється, у зв'язку з чим позивач позбавлений можливості здійснювати права власника, зокрема, користуватись та розпоряджатись майном на власний розсуд.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросталь» такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Правовідносини, що виникли за договором про передачу відступного від 07.07.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеросталь» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріве», регулюються приписами статті 600 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Згідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросталь» до суду із даним позовом стало порушення прав позивача як власника спірного автомобіля. Так позивач позбавлений можливості користуватись та розпоряджатись спірним автомобілем на власний розсуд з причини невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріве» свого зобов'язання за договором про передачу відступного від 07.07.2013 - зняття з реєстрації у МРЕВ м. Керчі протягом 5 днів з моменту підписання акту приймання-передачі автотранспортного засобу марки Hyndai Santa Fe, 2011 року випуску, білого кольору, ідентифікаційний номер КMHSH81XDBU751927, державний номер АК5758ВХ, хоч фактичне передання відступного у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросталь» відбулось.

Таким чином, відповідач за первісним позовом порушив вимоги ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом відповідно до вимог договору від 07.07.2013 передав в рахунок погашення наявної перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеросталь» заборгованості в якості відступного спірний автомобіль, а отже зобов'язання, що випливає з обставин надання возмездної фінансової допомоги від 30.01.2012 є припиненим, а право власності на вищевказаний автомобіль належить позивачеві.

Оскільки відповідачем за первісним позовом не було здійснено зняття з реєстрації у МРЕВ м. Керчі спірного автотранспортного засобу всупереч умов договору визначених п. 1.1.4 договору про передачу відступного від 07.07.2013, яким визначено вказаний обовязок, вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріве» зняти з обліку у МРЕВ м. Керчі автотранспортний засіб марки Hyndai Santa Fe, 2011 року випуску, білого кольору, ідентифікаційний номер КMHSH81XDBU751927, державний номер АК5758ВХ, враховуючи положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, також підлягають задоволенню.

У задоволенні зустрічних позовних вимог суд відмовляє у зв'язку з наступним.

Відповідач заперечував проти задоволення первісного позову та звернувся до суду із зустрічним позовом, згідно якого просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір про передання відступного від 07.07.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеросталь» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріве».

При цьому зустрічні позовні вимоги мотивовані відсутністю у Дереки Віктора Володимировича на день укладення спірного договору від 07.07.2013 повноважень директора, а отже й правових підстав на його підписання з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріве».

За приписами ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У силу припису частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

Згідно п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноваженим органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 Цивільного кодексу України);

- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Згідно п. 3.4 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

З матеріалів справи вбачається, що укладення договору про передачу відступного від 07.07.2013 було схвалено представником підприємства - директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріве» Дерека В.В., шляхом підписання ним та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросталь» 07.07.2013 акту приймання-передачі автомобіля. А отже відбулося фактичне передання спірного автотранспортного засобу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріве» Товариству з обмеженою відповідальністю «Аеросталь».

З огляду на викладене, оскільки відбулося подальше схвалення договору про передачу відступного від 07.07.2013, підстави для визнання його недійсним у суду відсутні.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги про визнання договору про передачу відступного від 07.07.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріве» стверджує, що Дерека Віктор Володимирович, діючи від імені товариства (Боржника) на день укладення спірного договору від 07.07.2013 не мав ніяких правових підстав на його підписання з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріве», оскільки рішенням загальних зборів учасників вказаного товариства, оформленого протоколом №2 від 05.07.2013, Дерека Віктора Володимировича було звільнено з посади генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріве» за власним бажанням на підставі його заяви від 04.07.2013.

Вказані твердження позивача за зустрічним позовом судом не приймаються до уваги у зв'язку з наступним.

Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 Цивільного кодексу). У товариствах, в яких законом передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього. В статті 99 Цивільного кодексу визначені засадничі положення щодо порядку утворення, діяльності, назви цього органу, його компетенції, способу усунення від виконання обов'язків осіб, які належать до його складу. Вказані норми наведені в главі 7 "Загальні положення про юридичну особу" Цивільного кодексу і відповідно до приписів частини четвертої статті 83 цього кодексу застосовуються до всіх товариств, якщо інші правила для окремих видів товариств не встановлені законом.

За системним аналізом норм Цивільного кодексу (статті 99, 145, 147, 159, 161), Господарського кодексу України (стаття 89), Закону України "Про господарські товариства" статті 47, 62, 63) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав. Керівник та інші члени виконавчого органу, здійснюючи управління товариством у межах правил, встановлених статутними документами, зобов'язані діяти виключно в інтересах товариства та його учасників (частина третя статті 92, друге речення абзацу третього частини першої статті 161 Цивільного кодексу).

Нормами закону (ч. ч. 1, 4, 5 ст. 89 Цивільного кодексу України) встановлено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Зміни до установчих документів юридичної особи настільки ж важливі, наскільки важливі самі установчі документи, адже має значення лише остання редакція установчих документів, на підставі яких діятимуть юридичні особи. Зміни до установчих документів приймаються у встановленому законом порядку і набирають чинності для третіх осіб з моменту їх державної реєстрації. Про це йдеться в ч. 5 ст. 89 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 4 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», де зазначається, зокрема, що зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов'язковій державній реєстрації. Згідно зі ст. 7 Закону «Про господарські товариства» зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

При цьому зміни до установчих документів реєструються як такі шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом. Зміни до установчих документів набирають чинності з дня їх державної реєстрації не самі по собі, а для третіх осіб. Це слід розуміти таким чином: оскільки відомості про зміни, що відбулися в установчих документах, носять публічний характер, бо вони вносяться до державного реєстру і стають загальнодоступними, а треті особи (тобто не учасники товариства) керуються даними державного реєстру то саме з дня державної реєстрації цих змін для третіх осіб вони набирають чинності; оскільки учасники вирішували питання про внесення змін до установчих документів своєю волею (вираженою в рішенні загальних зборів), то для учасників вони обов'язкові з моменту прийняття цього рішення.

Отже, зміни, прийняті вищим органом юридичної особи або в іншому порядку передбаченому законом та установчим документом цієї особи , набувають юридичної сили для учасників з моменту набрання чинності рішенням про це або з моменту, коли учаснику стало про це відомо . В першому випадку цим моментом є підведення підсумків голосування, а в другому - повідомлення учаснику, який не брав участі в загальних зборах.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Слід ураховувати й положення ст. 18 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка має назву «Статус відомостей Єдиного державного реєстру»: 1) якщо відомості , які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою , доки до них не внесено відповідних змін; 2) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; 3) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Оскільки рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріве», оформленого протоколом загальних зборів від 05.07.2013, було виключено Дереку Віктора Володимировича зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріве», змінено орган управління Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріве» шляхом встановлення органу управління - директор товариства одноособово та звільнено з посади генерального директора Дереку Віктора Володимировича, такі зміни мають істотне значення для діяльності товариства та повинні бути внесені до Єдиного державного реєстру.

В матеріалах справи наявна виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №299590 від 09.07.2013 (а. с. 81), згідно якої станом на дату видачі виписки особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, визначено Дереку Віктора Володимировича.

Крім того слід зазначити, що пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 передбачено, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Дереку Віктора Володимировича звільнено з посади генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріве» з 04.07.2013 наказом №1к від 05.07.2013 (а. с. 130).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріве» №1к від 05.07.2013, звільнення Дерека Віктора Володимировича з посади генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріве» відбулось на підставі рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріве», оформленого протоколом від 05.07.2013, з чого суд робить висновок, що звільнення відбулося за ініціативою власника.

Статтею 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно витягу з журналу реєстрації вихідної документації (а. с. 132-133) Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріве» було направлено Дерека Віктору Володимировичу супровідним листом №22 від 05.07.2013 (а. с. 131) копію протоколу від 05.07.2013 та копію наказу про звільнення №1к від 05.07.2013 на адресу: 07452, Київська область, Броварський район, с. Гоголевка, вул. Леніна, 24, кв. 8, тоді як згідно наявної у матеріалах справи копії паспортних даних Дереки Віктора Володимировича місцем його реєстрації (прописки) є адреса: с. Гоголів, вул. Леніна, 24, кв. 8 (а. с. 128).

А отже Дереку Віктора Володимировича не було належним чином ознайомлено ані з рішенням загальних зборів від 05.07.2013, ані з наказом №1к від 05.07.2013 про його звільнення, а тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на момент укладення спірного договору Дерека Віктор Володимирович мав повноваження генерального директора товариства.

Слід зазначити, що вказане рішення загальних зборів оспорюється Дерекою Віктором Володимировичем, у зв'язку з чим він звернувся до Керченського міського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріве» про відміну протоколу №1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріве» від 05.07.2013.

Щодо посилань Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріве» на неможливість зняття з обліку автомобілів та інших транспортних засобів, стосовно яких є ухвала про накладення арешту суд зазначає, що чинним законодавством, зокрема, нормами Закону України «Про виконавче провадження» встановлено право особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт належить їй, а не боржникові, на звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 06.12.2013.

Повне рішення складено 10.12.2013.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати право власності на предмет відступного за договором від 07.07.2013, автотранспортний засіб марки Hyndai Santa Fe, 2011 року випуску, білого кольору, ідентифікаційний номер КMHSH81XDBU751927, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеросталь» (01021, м. Київ, Печерський район, вул. Михайла Грушевського, 28/2, нежиле приміщення 43, ідентифікаційний код 34187353).

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріве» (98300, АР Крим, м. Керч, Індустріальне шосе, 11, ідентифікаційний код 37354481) зняти з обліку у МРЕВ м. Керчі автотранспортний засіб марки Hyndai Santa Fe, 2011 року випуску, білого кольору, ідентифікаційний номер КMHSH81XDBU751927, державний номер АК5758ВХ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріве» (98300, АР Крим, м. Керч, Індустріальне шосе, 11, ідентифікаційний код 37354481) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросталь» (01021, м. Київ, Печерський район, вул. Михайла Грушевського, 28/2, нежиле приміщення 43, ідентифікаційний код 34187353) 1720,50 грн судового збору.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М. Лагутіна