Рішення

від 13.04.2009 по справі 1050-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1050-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

13.04.2009Справа №2-24/1050-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця», (01023 м. Київ, вул. Мечнікова, 8, кв. 22; 08133 Київська область, м. Вишневе, вул. Балукова, 7; ідентифікаційний код 24381128)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус – Кво», (98312 АР Крим, м. Керч, вул. Горького,12; ідентифікаційний код 30411239)

Про стягнення 3026,82 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача –  Коваленко В.О., довіреність № 3 від 31.01.2009 р. у справі

Від відповідача – не з'явився

   Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом  до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус – Кво» про стягнення 3026,82 грн., у тому числі: 2000,00 грн. – основного боргу, 239,00 грн. – індекс інфляції, 48,48 грн. – 3 % річних, 239,34 грн. – пені, 500,00 грн. – штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору поставки № 3544 від 02.01.2007 р. позивачем на адресу відповідача був поставлений товар на суму 2000,00 грн., зазначений товар був отриманий відповідачем, однак відповідач обов'язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості, та стало підставою для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку та нарахуванню штрафних санкцій.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач  явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з наведеним суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши  пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

02.01.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус – Кво» (Покупець) укладено|ув'язнений| договір поставки № 3544 (а.с.10).

Оригінал зазначеного договору був досліджений судом у судовому засіданні.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві лікарські засоби і вироби медичного призначення (надалі – Товар), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і своєчасно сплатити за нього певну грошову суму відповідно до умов даного договору.

Передача товару здійснюється окремим партіями, в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним у специфікаціях (видаткових накладних), які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 Договору).

Загальна сума договору складається із сум, вказаних у специфікаціях (видаткових накладних), виданих на підставі даного договору (п. 4.3 Договору).

У розділу 5 зазначеного договору сторони погодили порядок розрахунків.

Так, відповідно до п. 5.2 Договору, сторони погодили, що під терміном «відстрочка платежу» Сторони розуміють оплату Покупцем вартості отриманої партії товару таким чином, щоб остаточний розрахунок за отриманий товар Покупець провів не пізніше дня закінчення строку відстрочки.

Першим днем відстрочки платежу є наступний день після дати отримання партії товару Покупцем, зазначеної в специфікації (видатковій накладній) (п. 5.3 Договору).

У випадку надання Постачальником Покупцю права на відстрочку платежу, строк відстрочки платежу вважається погодженим Сторонами при наявності підпису уповноваженої особи Покупця на специфікаціях (видаткових накладних) (п. 5.4 Договору).

Обидві Сторони визначають на специфікаціях (витратних накладних) підписи та печатки (штампи) представників Сторін, які засвідчують факт прийому – передачі партії товару, факт досягнення взаємної згоди по строкам оплати і факт досягнення взаємної згоди по цінам, при цьому службові особи, які приймають – передають товар вважаються уповноваженими представниками Сторін, які мають право вчиняти всі необхідні дії по прийому – передачі партії товару (п. 7.3 Договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2007 р. У випадку, якщо кожна з сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, договір вважається пролонгованим на один рік без зміни умов договору (п.п. 12.2, 12.5 Договору).

На виконання умов договору позивачем на адресу відповідача був поставлений товар - лікарські засоби і вироби медичного призначення  на суму 6376,06 грн., що підтверджується видатковою накладною № Nі -804100 від 09.04.2008 р.(а.с.11-12).

Отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача у накладній, а також довіреністю на отримання товаро – матеріальних цінностей серії  ЯМФ № 084534 від 01.04.2008 р. (а.с.27).

Оригінали зазначених документів були досліджені судом у судовому засіданні.

Сторони не представили суду доказів розірвання договору № 3544 від 02.01.2007 р., а отже суд приходить до висновку, що на день постачання товару відповідачем за накладною № Nі - 804100 від 09.04.2008 р., договір № 3544 від 02.01.2007 р. був чинний та  продовжував діяти на умовах, узгоджених на день його підписання.

У видатковій накладній № Nі -804100 від 09.04.2008 р. сторони погодили умови сплати – відстрочка 30 днів, що відповідає умовам п. 5.4 Договору поставки.

Проте, відповідачем  у порушення умов договору, зокрема строків та розміру сплати, частково була здіснена сплата отриманого товару на суму 2002,46 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (а.с.28).

Також, 10.06.2008 р. відповідач частково повернув товар, отриманий за видатковою накладною № Nі - 804100 від 09.04.2008 р. на суму 2373,60 грн.

В результаті викладеного за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 2000,00 грн. за отриманий товар за договором поставки № 3544 від 02.01.2007 р., що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства,  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання за договором по оплаті отриманого товару в повному обсязі та у строк, погоджений сторонами у договорі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства  зобов'язання за договором по оплаті за отриманий товар не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 2000,00 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 239,00грн. за період з травня 2008 р. по січень 2009 р., а також 3 % річних у розмірі 48,48 грн. за період з 10.05.2008 р. по 16.02.2009 р.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Так, при нарахуванні індексу інфляції на суму заборгованості у розмірі 2000,00 грн., позивачем взагалі не були враховані індекси інфляції за  липень 2008 р. та серпень 2008 р., де мале місця дефляція, так індекс інфляції у зазначені місяці складав 99,5 % та 99,9 % відповідно, а отже сума індексу інфляції, нарахована позивачем, має бути перерахована та зменшена:

2000,00 грн. (сума заборгованості) * (101,3 %*100,8 % *99,5 % * 99,9 %*101,1 % * 101,7 %*101,5 % * 102,1 % * 102,9 %) /100 -2000 грн. = 225,70 грн.

Таким чином сума інфляційних витрат, що підлягає стягненню з відповідача, складає 225,70 грн.

В частині стягнення 13,30 грн. індексу інфляції у позові відмовлено.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем визначений період нарахування 3 % річних з 10.05.2008 р. по 16.02.2009 р., що дорівнюється 283 дням прострочення платежу, тоді як згідно з розрахунку 3 % річних позивача, позивачем нараховані річні за 303 дня прострочення.

Враховуючи викладене, сума річних підлягає перерахуванню за період з 10.05.2008 р. по 16.02.2009 р. за 283 дня прострочення платежу та зменшенню : 2000,00 грн. ( сума заборгованості) * 3 % *283 дн. (кількість днів прострочення)/365 = 46,52 грн.

В частині стягнення 1,96 грн. річних у задоволенні позову відмовлено.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 239,34 грн. – пені та 500,00 грн. – штрафу.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 Договору поставки сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати партії товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення та штраф у розмірі 25 % вартості неоплаченого вчасно товару.

Судом встановлено, що заявлений розмір штрафу у розмірі 500,00 грн. нарахований у відповідності з положеннями договору та нормами чинного законодавства, є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення пені у розмірі 239,34 грн. нарахованій за період з 19.08.2008 р. по 16.02.2009 р. за 182 дня прострочення суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Так, обов'язковою умовою застосування пені є наявність неналежного виконання стороною господарського зобов'язання, у даному випадку – це порушення відповідачем умов договору поставки в частині своєчасного проведення розрахунків за отриманий товар.

Як було встановлено судом, відповідач повинен був розрахуватися за поставлений товар з позивачем до 09.05.2008 р., тобто пеня повинна розраховуватися відповідно до умов договору та вимог Господарського кодексу України за період з 10.05.2008 р. по 07.11.2008 р. за 182 дня прострочення.

Крім того, суд зазначає, що у період з 10.05.2008 р. по 09.06.2008 р. прострочена сума складала 6376,06 грн., 10.06.2008 р. відповідачем був частково повернутий товар на суму  2373,60 грн., таким чином у період з 10.06.2008 р. по 20.08.2008 р. сума простроченого зобов'язання  відповідача складала 4002,46 грн., 21.08.2008 р. відповідач провів часткову сплату заборгованості у розмірі 1376,06 грн., отже за період з 21.08.2008 р. по 07.11.2008 р. сума простроченого зобов'язання відповідача складала 2626,40 грн.

Проте, позивачем при визначенні розміру пені була застосована сума прострочення зобов'язання лише у розмірі 2000,00 грн.

За таким обставинами сума пені за період з 10.05.2008 р. по 07.11.2008 р., нарахована на суму заборгованості у розмірі 2000,00 грн. складає 239,34 грн.

Оскільки позивачем при нарахуванні пені невірно був визначений період її нарахування, задоволенню підлягає сума пені у розмірі 106,52 грн., розрахована за період з 19.08.2008 р. по 07.11.2008 р. за 81 день прострочення виконання зобов'язання по сплаті за отриманий товар на суму заборгованості у розмірі 2000,00 грн.

В частині стягнення 132,82 грн. пені у задоволенні відмовлено.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  17.04.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус – Кво», (98312 АР Крим, м. Керч, вул.. Горького,12; ідентифікаційний код 30411239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця», (01023 м. Київ, вул.. Мечнікова, 8, кв. 22; 08133 Київська область, м. Вишневе, вул.. Балукова, 7; ідентифікаційний код 24381128; р/р 26000011770 в банку «Український капітал», МФО 320371) 2000,00 грн. заборгованості, 225,70 грн. індексу інфляції, 46,52 грн. – 3 % річних, 106,52 грн. – пені, 500,00 грн. – штрафу, 97,00 грн. державного мита та 112,22 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 13,30 індексу інфляції, 1,96 грн.  3 % річних, 132,82 грн. пені  у задоволенні позову відмовити.

      Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування|  законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.