Постанова

від 10.12.2013 по справі 810/6459/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року 810/6459/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Дибка В.О. (за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Здорова Родина Плюс» Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Здорова Родина Плюс» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 22 квітня 2013 року №0002491502.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач зробив помилкові висновки про перевищення позивачем загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів протягом останніх 12 календарних місяців за три квартали 2012 року понад 300 000 гривень та необхідності зареєструватись платником податку на додану вартість, що призвело до порушення пунктів 183.2, 183.10 статті 183 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Стверджує, що у перевіряємому періоді позивач здійснював операції з надання послуг з охорони здоров'я, таким чином звільнений від обов'язку нараховувати та сплачувати податок на додану вартість.

Позивач також стверджує, що первіряючим не досліджувався характер господарських операцій ТОВ «Здорова Родина Плюс», а використано лише декларацію з податку на прибуток, яка не відображає фактичний зміст господарської діяльності позивача.

Тому, згідно з позицією позивача, висновки викладені в акті перевірки ТОВ «Здорова Родина Плюс» від 22 литого 2013 року не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені виключно на основі припущень, а прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, заперечень на позов не надав, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, а про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача повідомленого належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Здорова Родина Плюс» зареєстроване 14 липня 2008 року Реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області як юридична особа, про що свідчить Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №855649 (а.с 10). На податковому обліку перебуває у Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

Відповідно до матеріалів справи, начальником відділу адміністрування податку на додану вартість було проведено перевірку ТОВ «Здорова Родина Плюс» з питань дотримання вимог статтей 180-183 Податкового кодексу України. У ході перевірки посадовою особою відповідача використано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за три квартали 2012 року від 9 листопада 2012 року №24532. Результати перевірки оформлені актом від 12 лютого 2012 року №84/15-209 (далі - акт перевірки) (а.с. 35-36).

Перевіркою встановлено, що згідно поданої декларації з податку на прибуток позивачем досягнуто доходу, що враховується при визначені об'єкта оподаткування в розмірі 1788955,00 грн., водночас позивач здійснює господарську діяльність без реєстрації як платник податку на додану вартість, в результаті чого позивачем порушено пункт 183.2, 183.10 Податкового кодексу, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи висновки наведені в акті перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2013 року №0002491502, яким ТОВ «Здорова Родина Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 372238,00 грн., у тому числі 297791,00 грн. за основним платежем та 74447.75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з рішенням позивача, відповідач звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 185.1. статті 185 Податкового кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань відповідно до пункту 187.1 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до статті 194 Податкового кодексу України операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою це операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Водночас, підпунктом 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України передбачено, що звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з охорони здоров'я закладами охорони здоров'я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства, крім таких послуг:

В силу вимог пункту 180.1 статті 180 для цілей оподаткування податком на додану вартість, платником податку є: будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно з пунктом 14.1.186 статті 14 Податкового Кодексу України під оподатковуваними операціями для цілей розділу V Податкового Кодексу України маються на увазі будь-які операції платників податку, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість. Ознакою оподатковуваної операції, є виникнення в результаті її здійснення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

З аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що під оподатковуваними операціями з постачання товарів/послуг слід мати на увазі постачання товарів або послуг, у результаті яких у платника податку - постачальника виникає об'єкт оподаткування податком на додану вартість та, відповідно, нараховуються податкові зобов'язання з цього податку.

Поняттям оподатковуваних операцій не охоплюються операції, звільнені від оподаткування податком на додану вартість на підставі підпункту 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України, а саме операції з постачання послуг з охорони здоров'я закладами охорони здоров'я, що мають ліцензію на постачання таких послуг.

Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку встановлені статтею 181 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 181.1. статті 181 Кодексу, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до пункту 183.8. статті 183 Податкового кодексу України контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180,пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184цього Кодексу.

Згідно пункту 183.10. статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Як вбачається з податкової декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2012 року №24532 від 09 листопада 2012 року, ТОВ «Здорова Родина Плюс» задекларувало доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 1788955,00 грн. (а.с. 39-40).

У судовому засіданні представник позивача зазначав, що задекларована сума сформована внаслідок здійснення товариством господарської діяльності, що передбачає надання послуг з охорони здоров'я населенню за договорами зі страховими компаніями так і фізичним особам, що звертаються за такими послугами безпосередньо. При цьому позивач отримав комплекс необхідних дозвільних документів для надання даного виду послуг, а висновок щодо обов'язку нараховувати та сплачувати суми податку на додану вартість відповідачем зроблено без дослідження будь-яких первинних документів.

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності позивача за КВЕД 2010 є: 86.21 «загальна медична практика», 86.22 «спеціалізована медична практика», 86.90 «інша діяльність у сфері охорони здоров'я» (а.с. 10).

У періоді, в якому виникла сума, яку податковий орган відніс до об'єкту оподаткування податку на додану вартість товариство здійснювало господарську діяльність на підставі Ліцензії Міністрества охорони здоров'я України Серія АВ №554335 (а.с. 28-29). Відповідно до пункту 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених наказом Мінохорони здоров'я від 2 лютого 2011 року №49, медична практика - це вид господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, який провадиться закладами охорони здоров'я та фізичними особами - підприємцями, які відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, з метою надання видів медичної допомоги, визначених законом, та медичного обслуговування.

З метою повного та об'єктивного з'ясування обставин справи ухвалою суду від 2 грудня 2013 року у позивача витребувано документи, що підтверджують факт здійснення послуг з охорони здоров'я населенню, зокрема договори, акти виконаних робіт(наданих послуг), банківські виписки, тощо.

На виконання ухвали суду позивачем надано договори про надання медичних послуг №ПК048.1210. від 24 грудня 2010 року (а.с. 51-54) та №03-10 від 1 липня 2010 року (а.с. 58-59), предметом яких є медичне обслуговування осіб, що мають страхові поліси замовника. На підтвердження виконання зобов'язань з медичного обслуговування позивачем складені акти виконаних робіт при наданні амбулаторно-поліклінічної допомоги №05-09/12 від 30 вересня 2012 року (а.с. 56-57) та акт про надані медичні послуги №13-07/12 від 31 липня 2012 року (а.с. 61-62).

Надання медичних послуг фізичним особам, які звертались до позивача безпосередньо підтверджується актами про надання послуг (а.с. 66, 68, 74, 76).

Зі змісту вказаних актів вбачається, що позивачем у перевіряємому періоді надавались послуги фізичним особам спрямовані на консультацію, діагностику, поліпшення здоров'я та лікування. Обсяг наданих послуг кореспондується з наявним у матеріалах справи прайс-листом медичних послуг (а.с. 41-43), а також штатним розписом (а.с. 31-32), що свідчать про здійснення позивачем діяльності щодо постачання послуг з охорони здоров'я.

Оплата за надані послуги здійснювалась страховиками в рахунок пацієнтів у безготівковій формі, або безпосередньо пацієнтами у готівковій формі, про що свідчать копії банківських виписок (а.с. 55, 66) та прибуткові касові ордери (а.с. 64, 67, 69, 71, 73,75).

У судовому засіданні позивач зауважив, що доходи відображені у податковій декларації з податку на прибуток підприємства №24532 від 9 листопада 2012 року сформовано позивачем на підставі аналогічних договорів з фізичними та юридичними особами про надання медичних послуг, водночас товариство не здійснювало інших господарських операцій, обсяг постачання яких перевищував б ліміт у 300000,00 грн., встановлений пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд констатує, що позивач, у періоді в якому виникла сума доходів, яка податковим органом була віднесена до об'єкту оподаткування податком на додану вартість, здійснював постачання послуг з охорони здоров'я, що в силу положень підпункту 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування.

З аналізу первинних документів, на підставі яких товариство здійснює господарську діяльність, судом не встановлено факту постачання товарів або послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість на суму що перевищує 300000 грн.

Водночас, первинні документи на підставі яких здійснено поставку послуг та отримано дохід, зазначений в декларації ТОВ "Здорова Родина Плюс" за три квартали 2012 року, відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування доходу та віднесення таких операцій до звільнених від сплати ПДВ.

У ході судового розгляду відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності віднесення задекларованого доходу ТОВ «Здорова Родина Плюс» за три квартали 2012 року до об'єкту оподаткування податком на додану вартість, як і не спростовано той факт, що сума доходу наведена в декларації сформована в результаті здійснення господарських операцій з постачання послуг охорони здоров'я населенню, що в силу приписів підпункту 197.1.5 пункту 197.1 статті 197, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, суд зазначає, що висновок про віднесення суми доходу за вказаною декларацією відповідач зробив на підставі камеральної перевірки, без дослідження будь-яких первинних документів або встановлення характеру господарських операцій позивача з урахуванням основних видів діяльності товариства.

Встановлений Податковий кодексом України порядок проведення камеральних перевірок передбачає використання під час їх проведення лише податкової звітності, а метою такої перевірки є з'ясування правильності визначення об'єкта оподаткування та нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток, питань щодо порушень строків подання звітності, тощо.

Таким чином, контролюючий орган всупереч чинному законодавству визначив суб'єкту господарювання податкове зобов'язання з податку на додану вартість за результатами камеральної перевірки податкової звітності з іншого податку (з податку на прибуток підприємств) за господарськими операціями, що звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Аналіз фактичних даних в контексті вказаних правових норм вказує на те, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем приписів податкового законодавства є невмотивованими, а висновок про заниження податку на додану вартість до сплати до держбюджету за результатами здійснених операцій з постачання послуг спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності.

Отже податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі помилкових висновків податкового органу є протиправним та підлягає скасуванню

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що позивачем доведено протиправність рішення відповідача, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 11 квітня 2013 року №0002491502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Здорова Родина Плюс» (ідентифікаційний код 35875362) судовий збір у розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 81 копійку

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 11 грудня 2013 року.