Рішення

від 29.10.2013 по справі 910/14349/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14349/13 29.10.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЖБУД - 505»

До Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського районну»

Про стягнення 92 173, 10 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Шенгера Г.Д. - представник (дов. № 30/8 від 30.08.2012)

Від відповідача Кіян Г.С. - представник (посвідчення № 30)

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАЖБУД - 505» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського районну» про стягнення 92 173, 10 грн.

Ухвалою суду від 29.07.2013 порушено провадження у справі № 910/14349/13, розгляд справи призначено на 13.08.2013.

В судове засідання 13.08.2013 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 13.08.2013 розгляд справи відкладено на 11.09.2013.

В судове засідання 11.09.2013 представник позивача з?явився, надав суду додаткові документи по справі.

В судове засідання 11.09.2013 представник відповідача зявився, заперечив проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 11.09.2013 представники сторін надали суду клопотання про продовження строку розгляду спору по справі.

Відповідно до ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору.

Клопотання судом задоволено.

В судовому засіданні 11.09.2013 оголошено перерву до 09.10.2013.

В судове засідання 29.10.2013 представник позивача з?явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 29.10.2013 представник відповідача з?явився, надав суду клопотання про зменшення штрафних санкцій

В судовому засіданні 29.10.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2012 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАЖБУД-505", як підрядником та відповідачем Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району", як замовником укладено договір підряду № 6-Кр на капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: вул.. М. Гречка, 6, який було підписано повноважними представниками і посвідчено печатками сторін. Оригінал договору було досліджено в судовому засіданні, а належним чином засвідчена позивачем копія наявна в матеріалах справи.

Відповідно до умов вище заначеного договору підрядник зобов'язується провести капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: вул. М. Гречка, 6, а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх в порядку та на умовах , визначених Договором та додатками до нього. (п. 1.1 Договору)

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що підрядник виконує роботи по ремонту об'єкта, передбачені кошторисом, який є твердим та складає невід?ємну частину Договору.

Відповідно до п. 3.1.4 замовник зобов'язаний оплатити ремонт в порядку та на умовах, визначених договором.

Очікувана сума договору становить 96 000,00 грн. та буде підкоригована після отримання позитивного висновку ДП "Укрдержбудекспертиза". Вартість ремонту згідно даного договору може бути змінена та визначається на підставі акту по формі КБ-2в виконаних робіт і не може перевищувати затвердженого кошторису з позитивним висновком експертизи. Всі розрахунки за цим договором здійснюються в безготівковому порядку. Розрахунки проводяться на підставі акта по формі КБ-2в виконаних робіт. (п. 4.2-4.5)

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було підписано та скріплено печатками акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт на загальну суму 72439,00 грн

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 ст. 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 838 ЦК України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Стаття 175 ч. 1 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Доказів зволікання чи несвоєчасного виконання робіт, а також виявлення недоліків виконаних робіт, з якими закон пов'язує можливість затримання розрахунків відповідачем не надано, а зміст актів приймання виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних робіт свідчить про виконання робіт у визначені Договором строки та без будь-яких зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 527 ЦК України визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЖБУД-505" про стягнення з Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району" заборгованості за договором є правомірними та підлягає задоволенню в розмірі 72 439,00 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення трьох відсотків річних в сумі 1262,22 грн. та інфляційних втрат в сумі 144,81 грн., пені -13256,34 грн., штрафу -5070,73 грн.. Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань

Враховуючи викладене а також те, що позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми 3 % річних в розмірі 1 262,22 грн. та суми інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 144,81 грн., а відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що дана позовна вимога є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 13 256,34 грн. пені штраф у розмірі 5070

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дослідивши приєднаний до позову розрахунок, враховуючи вимоги статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд дійшов висновку, що пеня була розрахована позивачем у розмірі 13 256,34 грн., що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Виходячи із зазначеного вище, суд дійшов висновку про можливість зменшення пені, оскільки відповідач є державною організацією.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 1325,63 грн. (10 % від заявленої позивачем суми пені).

Вимога позивача про стягнення з відповідача 5 070,73 грн. штрафу за прострочення понад тридцять днів, нарахованого на підставі ч.2 ст. 231 ГК України, задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту ч. 2 ст. 231 ГК України вбачається, що даний штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, які закуповуються за кошти державного бюджету. Даний висновок підтверджується також зазначеним у постанові ВГСУ від 29.01.09 р. у справі № 20/27, відповідно до якої зазначено, що обґрунтованими є також висновки господарських судів попередніх інстанцій про відмову в позові в частині стягнення з відповідача пені та штрафу на підставі ст. 231 ГК України, оскільки за змістом частини 2 зазначеної статті, вказані санкції застосовуються у випадках прострочення виконання робіт, надання послуг, поставки продукції, а не за порушення грошового зобов'язання та узгоджується з висновками постанови ВГСУ від 22.01.2009 р. у справі 24/31.

Крім того, п.4 ч. 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України Кабінету Міністрів України доручено визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього Кодексу.

Однак доказів того, що Кабінет Міністрів визначив позивача як суб'єкта господарювання державного сектору економіки позивачем, суду не надано.

За таких обставин у Господарського суду міста Києва відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 231 ЦК України, тому позовні вимоги про стягнення 5070,73 грн. штрафу задоволенню не підлягають, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання зобов'язання перед позивачем за договором суд перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача 144,81 грн. інфляційних втрат та 1262,22 грн. -3% річних.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задовленим вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд. -

В И Р І Ш И В

1. Позов задовольнити. частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району" (04070, м. Київ, вул.. Хорива, 36, код ЄДРПОУ 35669250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЖБУД-505" (03061, м. Київ, вул.. Боженка, 86, код ЄДРПОУ 34289153) 72439 (сімдесят дві тисячі чотириста тридцять девять) грн.. основного боргу, 1325 (одну тисячу триста двадцять п'ять) грн.. 63 коп. - пені, 144 (сто сорок чотири) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 1262 (одну тисячу двісті шістдесят дві) грн.. 22 коп. річних, 1511 (одну тисячу п'ятсот одинадцять) грн. 64 коп. судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.11.2013

Суддя Л.В. Прокопенко