Постанова

від 28.11.2013 по справі 817/3496/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3496/13-а

28 листопада 2013 року 18год. 15хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Позін О.М.

відповідача:

представник 1: Довгалюк І.Л.

представник 2: не з'явивися

представник 3: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геніолтекс" до Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області Головне управління Мінідоходів у Рівненській області Міністерство доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Геніолтекс» (по тексту постанови - ТОВ фірма «Геніолтекс») звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області(по тексту постанови - ДПІ в м. рівному) , Головного управління Міндоходів у Рівненській області, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2013 року № 0063001742 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 6934,03 грн. основного платежу та 2152,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції; визнання протиправним та скасування Рішення Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 29.08.2013 року № 162/100/10-210/195 про результати розгляду скарги; визнання протиправним та скасування Рішення Міністерства доходів і зборів України від 23.09.2013 p. № 11707/6/99-99-10-01-03-14 про результати розгляду повторної скарги; визнання протиправним та скасування і Акта №408/17-100/23304582 від 14.06.2013 року про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Геніолтекс", код за ЄДРПОУ 23304582.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

На думку позивача, з урахуванням тієї обставини, що в розрахунку своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб по ТОВ фірмі «Геніолтекс» сальдо на 01.04.2010 року становить 3094 грн. 17 коп., тобто ця заборгованість настала за період 2008-2010 роки, є всі підстави вважати, що платник звільнений від грошового зобов'язання в силу п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України.

Крім того позивач вважає, що перевірка ТОВ фірми «Геніолтекс» мала б проводитися за період з 01.04.2010 p. по 31.03.2013 р., що свідчить про неправомірність обставин, встановлених актом перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення, і як наслідок рішення Головного управління Міндоходів у Рівненській області, Міністерства доходів і зборів України щодо скарг в адміністративному порядку про залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 25.06.2013 року №0063001742.

По питанню визначення об'єкта оподаткування то, згідно Статуту ТОВ фірма «Геніолтекс затверджено протоколом загальних зборів №1 від 25.08.2002р..зареєстрований в Рівненському міськвиконкому 05.09.2002 р. за № 2323-р ОСОБА_6 являється співвласником фірми „Геніолтекс". Тому, згідно наказу по фірми, в неї ненормований робочий день, а заробітна плата становить мінімальну зарплату, тобто 8-годинний робочий час. Вважає, що податковим органом не доведено базу оподаткування на повний 12-годинний операційний робочий день, і як наслідок не має підстав вважать, що не вірно визначено об'єкт оподаткування - дохід у вигляді заробітної плати працівнику ОСОБА_6.

Відповідач позов не визнав про що подав письмове заперечення (а.с.66-67).

У своєму запереченні вказує, що в порушення пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 54.2 ст. 54, п. 168.1 ст. 168 та п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України утриманий, але не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати становить в сумі 4471, 99 грн.

Крім того, за перевіряємий період, встановлено несвоєчасне подання платіжних доручень належного до сплати податку з доходів фізичних осіб по термінам 30.04.2010 року, 31.05.2010 року, 30.06.2010 року, 30.07.2010 року, 31.08.2010 року, 30.09.2010 року, 01.11.2010 року, чим порушено пп. 8.1.2 п.8.1 ст.8, пп. «а» п. 19.2 ст.19, пп. "а" пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та несвоєчасне подання платіжних доручень належного до сплати податку на доходи фізичних осіб по відповідних термінах, чим порушено пп.14.1.180 п.14.1 ст. 14, п. 54.2 ст. 54, п. 168.1 ст. 168, п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

Крім того, вказує на ту обставину, що податковим агентом ТОВ фірма «Геніолтекс» не вірно визначено об'єкт оподаткування, а саме дохід у вигляді заробітної плати працівнику ОСОБА_6, внаслідок чого не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 2462, 04 грн. Враховуючи зазначене, вважає, що податковий орган правомірно зробив висновок щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб в сумі 6934, 03 грн. за перевіряємий період.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив його задовольнити.

Представник Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області проти позову заперечував, про що було надано відповідні пояснення, викладені у письмовому запереченні, долученому до матеріалів адміністративної справі. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представники відповідачів Головного управління Міндоходів у Рівненській області та Міністерства доходів і зборів України у судове засідання не з'явилися, заперечень проти заявленного позову не подали, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені у встановленому порядку.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 20 Податкового кодексу України закріплені права податкового органу. Так зокрема п.п.20.1.4 п.20.1 статті 20 Податкового кодексу України проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач - ТОВ фірма «Геніолтекс» зареєстроване Виконавчим комітетом Рівненської міської Ради 16.10.1996 року. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО №813584 від 16.10.1996 року за №16081200000003549, форма власності - приватна. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 23304582. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 30.10.1996 р. за №040/0831, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції м. Рівному.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 01.06.2013р. №146/562/17-100, виданого Державною податковою інспекцією в м. Рівному, згідно із п.п.78.1.1 , п.78.4 ст.78, п. 81.1 ст.81, п. 82.2 ст.82, глави 8 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями та відповідно до Наказу ДПІ у м. Рівному від 01.06.2013р. № 564, проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Геніолтекс» код за ЄДРПОУ 23304582, (скорочена назва ТОВ фірма «Геніолтекс») з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів (на доходи) фізичних осіб за період з 01.04.2010р. по 31.03.2013р.

За результатами перевірки складено відповідний акт за №408/17-100/23304582 від 14.06.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ фірма «Геніолтекс»:

1) пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп. «а» п.19.2 ст.19, пп. «а» пп. 20.3.1 п.20.3 ст.20, пп.20.3.2 п. 20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" , а саме: несвоєчасне подання платіжних доручень належного до сплати податку з доходів фізичних осіб по термінам 30.04.2010 р., 31.05.2010 р., 30.06.2010 р., 30.07.2010 р., 31.08.2010 р., 30.09.2010р., 01 Л0.2010р.,К 31.01.2011р.; 31.01.2011р., 28.02.2011р., 30.03.2011р., 30.04.2011р., 31.05.2011р., 30.06.2011р., 29.07.2011р., 30.08.2011р., 30.09.2011р., 31.10.2011р., 31.01.2012р., 01.03.2012р., 30.03.2012р., 30.04.2012р., 31.05.2012р., 30.06.2012р., 31.07.2012р., 31.08.2012р., 01.10.2012р., 31.01.2013р., 28.02.2013р., чим порушено пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.54.2 ст.54, п. 168.1 ст.168 та п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України ;

2) пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 54.2 ст. 54, п. 168.1 ст. 168 та п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України , а саме: утриманий та не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 4471,99 грн.;

3) пп."д" п.1.3, п.1.15 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп."а" п.19.2 ст.19, пп."а" п.20.2, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та пп. 14.1.180, пп. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14, п.162.1 ст.162, п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.2 п. 164.2 ст.164, п.167.1 ст. 167, п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст.171 розділу IV Податкового кодексу України по яких встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів (на доходи) фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, а саме: утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів (на доходи) фізичних осіб на загальну суму 2462,04 грн., в т.ч. в сумі 572,64 грн. за 2010р., в сумі 370,07 грн. за 1 півріччя 2011р., в сумі 422,87 грн. за 2 півріччя 2011 р., в сумі 885,94 грн., за 2012 р. та в сумі 210,52 грн. за 2013 р.;

4) пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.51.1 ст.51, пп."б" п.176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України і та Наказ ДПА України від 24.12.2010 р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011р. №46/18784, по яких встановлено подання податкових розрахунків формою 1 ДФ за 2-4 квартали 2010р., за 1-4 квартали 2011р., за 1-4 квартали 2012р. та 1 квартал 2013р. з недостовірними відомостями та з помилками, а саме: в податкових розрахунках не вірно відображені суми нарахованих, виплачених доходів у вигляді заробітної плати та суми утримання податку з доходів (на доходи) найманого працівника ОСОБА_6 та не вірно відображені суми виплаченого податку з доходів (на доходи).

На підставі акта перевірки №408/17-100/23304582 від 14.06.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 року № 0063001742 яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 6934,03 грн. основного платежу та 2152,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції.

З такими висновками податкового органу, суд не погоджується та вважає податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0063001742 від 25.06.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 8 575, 00 грн. протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. При цьому пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України визначено перелік випадків, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті.

Згідно з пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Пункт 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначає строки для визначення грошових зобов'язань платників податків. Наслідком збігу цього строку є звільнення платника податків від відповідного грошового зобов'язання. У свою чергу, пункт 102.4 статті 102 зазначеного Кодексу встановлює строки стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання.

Строки сплати податкових зобов'язань регулюються статтею 57 Податкового кодексу України. Визначене контролюючим органом грошове зобов'язання (незалежно від того, на який з 1095 днів припаде відповідне визначення) в разі його несплати платником податків набуде статусу податкового боргу. З дня виникнення податкового боргу починається відлік строку тривалістю 1095 днів для звернення податкового органу до суду з вимогою, пов'язаною зі стягненням такого боргу.

Як вбачається з п. 2.5 акта перевірки, інформація про попередню планову (позапланову за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності) виїзну перевірку суб'єкта господарювання (позапланові виїзні перевірки, які проводились у періоді, що перевірявся, крім перевірок з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків), проведену органами державної податкової служби, та усунення виявлених недоліків: не проводилась.

Тим самим, є підстави вважати, що позивач звільнений від погашення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за 2008-2010 рр.

Крім того, суд бере до уваги той факт, що позивачем визнано повну суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, за виключенням періоду з 01.04.2010 р. по 31.03.2013 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у І кварталі 2013 року не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та помилками подано розрахунки за формою 1 ДФ, не заперечувалося представником у судовому засіданні. Відтак, суд вважає правомірним нарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 500, 00 грн.

Відповідно до пп. 164.1.1, 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до п.162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно з пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Положеннями пп. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 Податкового Кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями, або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Такі самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 грн.

Крім цього, суд зазначає, що в кафе ТОВ фірми «Геніолтекс» зареєстрований 1 реєстратор розрахункових операцій (касовий апарат). Згідно наданих для перевірки книг обліку розрахункових операцій встановлено, що відповідно до долучених щоденних фіскальних звітів, касовий апарат працював по 12 годин в день. Як свідчать матеріали перевірки згідно відомостей нарахування та виплати заробітної плати бармену ОСОБА_6 нараховувалась заробітна плата за 8 годин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем фактично вірно визначено об'єкт оподаткування - дохід у вигляді заробітної плати працівнику ОСОБА_6

З матеріалів справи вбачається, що Наказом №3-к від 06.09.2002 року директором ТОВ фірми «Геніолтекс» прийнято на роботу ОСОБА_6 на посаду бармена з ненормованим робочим днем (а.с.44).

При цьому, згідно графіку виходу на роботу (а.с.75-108) ОСОБА_6 за перевіряємий період перебувала на робочому місці 8 год./робочий день.

Щодо ненормованого робочого часу і понаднормових робіт, то, згідно з ч. 1 ст. 62 КЗпП, наднормовими вважаються роботи, довші за встановлену тривалість робочого дня. Чинне законодавство містить обмеження щодо застосування понаднормових робіт, а саме: вони не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Якщо працівник виконує роботу в понаднормовий час, тоді він отримує додаткові переваги.

Суд зазначає, що обсяг праці за ненормованого робочого дня визначається не лише тривалістю робочого часу, але й низкою обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Тож за ненормованого робочого дня кількість відпрацьованих годин, більших за нормальну тривалість робочого дня.

Робочий час, протягом якого працівник має виконувати свої трудові обов'язки, може бути фіксованим, тобто встановлюватися у чіткий проміжок робочого дня, або підсумований (тобто розраховується, як загальна кількість відпрацьованих годин за певний проміжок часу, наприклад, за тиждень і не має фіксованого проміжку робочого дня.

Головна вимога для фіксованого режиму робочого часу - це відпрацювання працівником у встановлений йому правилами внутрішньо трудового розпорядку час протягом робочого дня (зміни).

Тобто, як працівник на підставі Наказу №3-к від 06.09.2002 року ОСОБА_6 здійснює свою трудову функцію в межах 8-годинного робочого дня та отримує обумовлену заробітну плату. Однак, у суду є підстави вважати, що такий працівник, поза межами встановленого внутрішнього розпорядку не позбавлений здійснювати таку ж функцію як співвласник ТОВ фірми «Геніолтекс».

Посилання відповідача, що касово-розрахункові операції відбувалися в межах 12 годин на день, а відтак, зважаючи, що найманий працівник ОСОБА_6 отримує заробітну плату в межах 8-годинного робочого дня, позивач не вірно визначив базу оподаткування, суд не бере до уваги, оскільки жодних доказів, які б свідчили про таку обставину надано не було.

В частині позовних вимог щодо оскарження Рішення Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 29.08.2013 року № 162/100/10-210/195 про результати розгляду скарги, Рішення Міністерства доходів і зборів України від 23.09.2013 p. № 11707/6/99-99-10-01-03-14 про результати розгляду повторної скарги та визнання протиправним та скасування і Акта №408/17-100/23304582 від 14.06.2013 року про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Геніолтекс", код за ЄДРПОУ 23304582, суд відмовляє позивачу за безпідставністю.

При цьому, суд зазначає, що під актом розуміється службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би породжував певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та, відповідно, міг бути предметом розгляду господарськими судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Натомість Рішення Головного управління Міндоходів у Рівненській області та Рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарг, являються рішеннями за наслідками процедури адміністративного оскарження, і по своїй суті, вчиняють у спосіб і межах передбачених чинним законодавством України, а тому не породжують для позивача будь-яких наслідків.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити частково шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному №0063001742 від 25.06.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 8 575, 00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що, оскільки судове рішення ухвалене на користь особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до ч.3 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0063001742 від 25.06.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 8 575, 00 грн.

У решті позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Геніолтекс" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 108,25грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.

Судді Гломб Ю.О.

Сало А.Б.