Рішення

від 09.12.2013 по справі 906/1598/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" грудня 2013 р. Справа № 906/1598/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Анісімов В.М. - довіреність б/н від 11.11.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейсдарм" (м. Київ)

до Публічного акціонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (м.Новоград-Волинський Житомирська область)

про стягнення 76599,89 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 76599,89грн. , з яких: 72910,08грн. - основний борг, 3040,60грн. - пеня, 649,21грн. - 3 % річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Пояснив, що на день розгляду справи заборгованість відповідача не змінилась, на підтвердження чого надав відповідний розрахунок станом на 23.10.2013р.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.11.2013р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кейсдарм" (продавець/позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Новоград-Волинський м'ясокомбінат", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (покупець/відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №03/01/12 (а.с.8-9), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Предметом постачання є товар, який зазначається в письмових заявках покупця та які додаються до даного договору. У випадку, коли продавець протягом одного робочого дня з моменту отримання заявки не повідомить про неможливість її виконання, заявка вважається прийнятою до виконання (п.1.2 договору).

Одиниця виміру кількості товару встановлюється виходячи з його асортименту та найменування, про що зазначається в накладних (п.2.1 договору).

Кількість кожної окремої партії товару встановлюється згідно письмових заявок покупця. Загальна кількість товару за договором встановлюється шляхом складання кількості товару, відвантаженого покупцю згідно накладних (п.2.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору ціна за одиницю товару є договірною і відображається в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Ціну Договору складає сумарна вартість товару, відвантаженого згідно накладних.

Загальна вартість кожної окремої партії товару відображається в накладній і рахунках на оплату (п.3.2 договору).

Розрахунки за даним договором проводяться в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця (п.4.1 договору).

Згідно п.4.2 договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на поточний рахунок продавця протягом 10 (десяти) банківський днів з моменту поставки товару (отримання товару покупцем).

На вимогу продавця оплата за товар може здійснюватися шляхом 100% попередньої оплати, про що продавець зазначає в рахунку на оплату товару (п.4.3 договору).

Датою одержання товару вважається дата, зазначена в накладній (п.4.4 договору).

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 80970,00грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями, долученими до матеріалів справи (а.с.10-30).

Проте, за отриманий товар та надані послуги відповідач розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 72910,08грн., що підтверджується матеріалами справи та розрахунком позивача. Доказів протилежного відповідачем суду не подано.

16.09.2013р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості (а.с.33), яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Не проведення відповідачем розрахунків за отриману продукцію стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить іст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За вказаних обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 72910,08грн. підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3040,60грн. - пені та 649,21грн. - 3% річних.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.9.4 договору за порушення строків оплати товару покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з 10-го дня терміну прострочення, що не звільняє його від виконання зобов'язань за Договором.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, пеня за прострочення оплати продукції за період з 10.05.2013р. по 23.10.2013р. становить 3040,60грн. (а.с.74-77).

Перевіривши поданий розрахунок, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1096,02грн. відповідають умовам договору, вимогам чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно обґрунтованого розрахунку позивача розмір 3% річних складає 649,21грн.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду доказів на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (11708, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул.Борисова,4, код 00443424)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейсдарм" (04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Мельника, буд.12, офіс 90, код 35946251) - 76599,89грн., з яких: 72910,08грн. - основний борг, 3040,60грн. - пеня, 649,21грн. - 3 % річних, а також 1720,50грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12 грудня 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)