Рішення

від 02.12.2013 по справі 910/20209/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20209/13 02.12.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ларченко» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд-Технології» Простягнення 255 670,24 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Григоркіна Н.Д. - дов. № 4 від 01.11.2013 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ларченко» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до «Транс-Буд-Технології» про стягнення 222 750,00 грн. основного боргу, 16 600,90 грн. пені, 4 869,99 грн. 3 % річних, 222,75 грн. інфляційних нарахувань, 11 137,50 грн. - 5 % штрафу та 89,10 грн. пені у розмірі 0,04 %, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 30-12 ОК/1 від 24.09.2012 року.

Ухвалою від 21.10.2013 року порушено провадження у справі №910/20109/13. Розгляд справи призначено на 15.11.2013 року.

В судовому засіданні 15.11.2013 року представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позов підтримав.

Відповідач своїх представників в судове засідання 15.11.2013 року не направив. Вимоги ухвали від 21.10.2013 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, невиконання сторонами вимог ухвали від 21.10.2013 року, відклав розгляд справи на 02.12.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні 02.12.2013 р. надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.12.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАРЧЕНКО» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-БУД-ТЕХНОЛОГІЇ» (покупець) 24.09.2013 року було укладено договір поставки № 30-12 ОК/1, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, поставити покупцю замовлений товар (бетон, бетонні вироби відповідно до прас-листа постачальника, далі товар) по узгодженню сторін виконати його доставку, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 1.2 вище зазначеного договору вказано, що під предметом поставки за даним договором сторони розуміють товар передбачений умовами специфікації.

Згідно пункту 2.1 договору № 30-12 ОК/1 товар поставляється в кількості, асортименті та по цінам згідно специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно пункту 2.2 вище зазначеного договору кількість та асортимент товару зазначається у специфікації.

В пункті 3.1 договору № 30-12 ОК/1 вказано, що ціна за товар є договірною. Про зміну ціни на товар виконавець письмово повідомляє замовника за 3 дні до такої зміни. В разі неотримання в цей час письмової відмови від договору, нова ціна вважається погодженою.

Відповідно до пункту 3.3 договору № 30-12 ОК/1, розрахунки за даним договором проводяться в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пункт 4.6 даного договору поставки зазначає, що датою поставки товару рахується дата прийняття даного товару, з підписанням уповноваженими представниками сторін видаткових накладних.

Згідно пункту 11.1 вище зазначений договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2012 року.

Як стверджує позивач, ним в період з 28.09.2012 року по 29.10.2012 року, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 385 650,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № РН-318 від 28.09.2012 року на суму 117 900,00 грн.; № РН-419 від 16.10.2012 року на суму 45 000,00 грн.; № РН-430 від 23.10.2012 року на суму 54 735 грн.; № РН-436 від 25.10.2012 року на суму 55 800, 00 грн.; № РН-438 від 26.10.2012 року на суму 56 400 грн.; № РН-440 від 29.10.2012 року на суму 55 815,00 грн. В свою чергу, відповідачем було здійснено оплату за отриманий товар частково у сумі 162 900,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість по договору складає 222 750,00 грн.

31.10.2012 р. сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків відповідно до якого заборгованість ТОВ «Транс-буд-технології» перед позивачем становить 222 750,00 грн.

19.12.2012 року позивачем було вручено представнику відповідача вимогу про сплату заборгованості вих. № 1/12 від 14.12.2012 року на суму 222 750,00 грн. про що свідчить печатка відповідача та підпис працівника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, датою розрахунку з позивачем, відповідно до ст. 530 ЦК України було 27.12.2012 року.

Разом з тим, відповідач у вищезазначений строк не здійснив розрахунок, у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 222 750,00 грн. основного боргу, 16 600,90 грн. пені, 4 869,99 грн. 3 % річних, 222,75 грн. інфляційних нарахувань, 11 137,50 грн. - 5 % штрафу та 89,10 грн. пені (0,04 %), у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 30-12 ОК/1 від 24.09.2012 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

19.12.2012 року позивачем було вручено представнику відповідача вимогу про сплату заборгованості вих. № 1/12 від 14.12.2012 року на суму 222 750,00 грн. про що свідчить печатка відповідача та підпис працівника відповідача.

Таким чином, датою розрахунку з позивачем, відповідно до ст. 530 ЦК України було 27.12.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в період з 28.09.2012 року по 29.10.2012 року було здійснено поставку товару відповідачу в кількості 562 м.куб. на загальну суму 385 650, 00 грн. В свою чергу, відповідачем зобов'язання з оплати були виконані частково на суму 162 900,00 грн., у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем становить 222 750,00 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 222 750,00 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 8.4.1 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 16 600,90 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.4.1 договору поставки № 30-12 ОК/1, відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі 3% від неоплаченої своєчасно суми, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожен день такої прострочки.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю у розмірі 16 600,90 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар на підставі п. 66 Постанови Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.07.1988 р. «Про затвердження Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, Положення про поставки товарів народного споживання і основних умов регулювання договірних відносин при здійсненні експортно-імпортних операцій», просить суд також стягнути з відповідача штраф (5 %) у розмірі 11 137,50 грн. та пеню (0,04 %) у розмірі 89,10 грн.

Умовами пункту 66 вищезазначеної постанови встановлено, що за безпідставну відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю або частково), а також за відмову від оплати продукції при інших формах розрахунків покупець оплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % суми, від оплати якої він відмовився чи ухилився.

При несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець (платник) оплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04 відсотки суми простроченого платежу за кожен день прострочи.

Як встановлено судом, сума боргу відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви до суду становила 222 750,00 грн., у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення 11 137,50 грн. штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 89,10 грн. пені (0,04 %), оскільки умови чинного законодавства виключають можливість подвійної аналогічної відповідальності за вчинення одного і того ж правопорушення.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 869,99 грн. три відсотки річних та 222,75 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню повністю у розмірі 4 869,99 грн., а в стягненні інфляційних нарахувань суд відмовляє з огляду на те, що за заявлений до стягнення період сукупний індекс інфляції є меншим від нуля.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд-Технології» (місцезнаходження : 01103, м. Київ, Печерський р-н, вул. Лютеранська, 20; фактичне місцезнаходження : 01133, м. Київ, провулок Лабораторний, 1, код ЄДРПОУ 33301614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларченко» (місцезнаходження: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавловська Борщагівка, вул. Сонячна, 59; фактичне місцезнаходження: 08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гореничі, вул. Леніна, 204, код ЄДРПОУ 35040403) 222 750 (двісті двадцять дві тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 16 600 (шістнадцять тисяч шістсот) грн. 90 коп. пені, 11 137 (одинадцять тисяч сто тридцять сім) грн. 50 коп. штрафу, 4 869 (чотири тисячі вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 99 коп. три відсотки річних та 5 107 (п'ять тисяч сто сім) грн. 17 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

09.12.2013 р.

Суддя Спичак О.М.