Рішення

від 09.12.2013 по справі 914/4196/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2013 р. Справа № 914/4196/13

За позовом:Приватного підприємства «Євротехнік», м. Львів; до відповідача:Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго», м. Львів; про:стягнення 405 395,66 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М. Представники сторін: від позивача:Гвоздевич О.О. - представник (довіреність б/н від 20.11.2013р.); від відповідача: Івасько С.М. - представник (довіреність б/н від 05.04.2011р.).

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

07.11.2013 р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява ПП «Євротехнік» до ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» про стягнення 405 395,66 грн.

Ухвалою суду від 11.11.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 25.11.2013р. В подальшому розгляд справи відкладено на 09.12.2013р., з підстав зазначених у відповідній ухвалі.

Представник позивача в судове засідання 09.12.2013р. з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю.

Як зазначив представник, 02.04.2010р. між ПП «Євротехнік» та ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» було укладено договір поставки. За умовами вказаного договору позивач зобов'язався поставити відповідачу товар у відповідності із Специфікацією, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах визначених цим договором. На виконання своїх договірних зобов'язань, у відповідності до специфікації та згідно видаткової накладної № РН-5-31001 від 31.05.2010р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 157 865,76 грн.

В подальшому, зобов'язання відповідача щодо оплати коштів за поставлений товар припинилося на суму 851 328,38 грн. у зв'язку із укладенням між позивачем та відповідачем правочинів про відступне, згідно умов яких відповідач в якості відступного надав позивачу право вимоги до третьої особи, а також інструменти, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними. Таким чином, станом на 31.12.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки становила 306 537,37 грн. В цей же день, між позивачем та відповідачем було укладено Правочин про новацію боргового зобов'язання за договором поставки в позикове зобов'язання, відповідно до якого, відповідач зобов'язався повернути позивачу суму позики в розмірі 306 537,37 грн. та сплатити на неї проценти за ставкою 15% річних. Як зазначив представник позивача, вказану суму відповідач зобов'язаний був повернути в строк до 31.12.2012р., однак цього не зробив. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості та проценти.

Представник відповідача в судове засідання 09.12.2013р. з'явився, проти позову заперечив з тих підстав, що позивачем не було вжито заходів досудового його врегулювання.

Заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.04.2010р. між ПП «Євротехнік» (надалі - позивач) та ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» (надалі - відповідач) укладено Договір поставки від 02.04.2010р., згідно п.1.1 котрого Постачальник (позивач) зобов'язується поставити Покупцю (відповідачу) товар у відповідності зі Специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору, в обумовлений договором строк, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар в порядку та строки, встановлені договором.

Відповідно до п.2.9 Договору право власності на товар переходить до покупця при передачі товару покупцю за накладною.

Згідно положень п.3.1 та п.3.2 Договору сума Договору включає ціну товару та становить 1 157 865,76 грн. в т.ч. ПДВ 192 977,63 грн. Сума Договору сплачується після передачі товару покупцю, не пізніше 30 днів з дня підписання сторонами товарної накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, видаткової накладної №РН-5-31001 від 31.05.2010р. позивач відвантажив, а відповідач отримав товар згідно Специфікації до Договору поставки від 02.04.2010р. на загальну суму 1 157 865,76 грн.

Судом встановлено, що 20.10.2010р. між позивачем та відповідачем укладено Правочин про відступне, згідно умов якого у зв'язку з неможливість здійснення відповідачем оплати за поставлений товар, сторони, керуючись ст. 600 ЦК України, домовилися про часткове припинення зобов'язань відповідача перед позивачем, шляхом передачі останньому в якості відступного належне відповідачу право вимоги до ТОВ «Західліс» згідно Договору про виконання робіт (послуг) від 04.05.2010р. на загальну суму 600 000,00 грн.

Крім цього, 02.11.2010р. між позивачем та відповідачем знову укладено Правочин про відступне, згідно умов якого у зв'язку з неможливість здійснення відповідачем оплати за поставлений товар, сторони, керуючись ст. 600 ЦК України, домовилися про часткове припинення зобов'язань відповідача перед позивачем, шляхом передачі останньому в якості відступного належних відповідачу на праві власності інструментів в асортименті на суму 251 328,39 грн.

Зобов'язання відповідача щодо передачі позивачу інструментів були повністю виконані протягом листопада 2010р., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №РН-11-2213 від 22.11.2010р., №РН-11-1810 від 18.11.2010р., №РН-11-1715 від 17.11.2010р., №РН-11-1112 від 11.11.2010р., №РН-11-0412 від 04.11.2010р. та №РН-11-0811 від 08.11.2010р.

Таким чином, на підставі зазначених доказів, судом встановлено, що станом на 31.12.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем за Договором від 02.04.2010р. становила 306 537,37 грн., що також підтверджується і підписаним між сторонами Актом звірки взаємних розрахунків.

31.12.2010р. між сторонами у справі укладено Правочин про новацію боргового зобов'язання за договором поставки в позикове зобов'язання (надалі - Правочин про новацію), згідно умов якого сторони дійшли згоди про заміну зобов'язання боржника (відповідача) перед кредитором (позивачем), що випливає з Договору поставки від 02.04.2010р. на інше зобов'язання між ними (новація).

Відповідно до положень п.1.3 Правочину про новацію нове зобов'язання позивача перед відповідачем полягає в наступному:

- Боржник зобов'язується повернути Кредитору суму позики в розмірі 306 537,37 грн. та сплатити на неї проценти за ставкою 15% річних;

- Боржник зобов'язується повернути вказану грошову суму у строк до 31.12.2012р.

- Проценти за користування позикою сплачуються щоквартально, на початку наступного місяця, який слідує за останнім місяцем кварталу

Згідно п.1.4 Правочину про новацію з моменту його підписання первісне зобов'язання Боржника припиняється повністю, включаючи зобов'язання по оплаті неустойки і відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Як зазначається позивачем, та підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків від 06.12.2013р., станом на день розгляду справи судом відповідач ні суми позики за Правочином про новацію, ні процентів з вказаної суми не сплатив. А тому, позивач просить суд їх стягнути в судовому порядку.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК України.

Відповідно до ст. 600 ЦК України зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

За приписами ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, зобов'язання відповідача щодо сплати позивачу коштів у розмірі 1 157 865,76 грн. згідно Договору поставки від 02.04.2010р. припинилося на суму 851 328,39 грн. у зв'язку із укладенням Правочинів про відступне від 20.10.2010р. та 02.11.2010р., а в решті суми зобов'язання припинилося у зв'язку із укладенням Правочину про новацію від 31.12.2010р.

Відповідно до положень ст. 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

За приписами статей 1048, 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ст. 525 ЦК України та ч. 7 ст. 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалося, відповідно до умов Правочину про новацію від 31.12.2010р. Боржник зобов'язується повернути Кредитору суму позики в розмірі 306 537,37 грн. в строк до 31.12.2012р. та сплатити на неї проценти за ставкою 15% річних.

Оскільки відповідачем вказаної суми позики у встановлений строк не було сплачено, відтак вимога позивача про її стягнення є такою що підлягає до задоволення повністю.

З приводу стягнення з відповідача процентів від суми позики, то така вимога позивача підлягає до часткового задоволення.

Як вбачається з доданого позивачем розрахунку, він просить стягнути з відповідача проценти, обраховані за 2011 та 2012 рік. Однак, перевіривши вказаний розрахунок, суд зазначає про неправильність обрахування відсотків за 2012 рік, так як з нього вбачається, що позивач вираховував 15% не лише із суми позики, а також і від відсотків, обрахованих за 2011 рік. Здійснивши перерахунок процентів, суд зазначає, що до стягнення підлягає 91 961,20 грн. із заявлених в позовній заяві 98 858,29грн.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про безпідставність позовних вимог, оскільки позивачем не було врегульовано спір в досудовому порядку.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі про досудове врегулювання спорів №15-рп/2002 від 09.07.2002р. положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем жодним чином не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» (79032, м. Львів, вул. Джорджа Вишингтона, 8; код ЄДРПОУ 34558872) на користь Приватного підприємства «Євротехнік» (79032, м. Львів, вул. Шафарика, 8/131; код ЄДРПОУ 32712453) 306 537,37 грн. - позики та 91 961,20 грн. - 15% річних.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» (79032, м. Львів, вул. Джорджа Вишингтона, 8; код ЄДРПОУ 34558872) на користь Приватного підприємства «Євротехнік» (79032, м. Львів, вул. Шафарика, 8/131; код ЄДРПОУ 32712453) 7 970,16 грн. судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 11.12.2013 р.

Суддя Крупник Р.В.