Рішення

від 04.12.2013 по справі 905/4604/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.12.2013 Справа № 905/4604/13

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Осадчої А.М.

судді Нестеренко Ю.С.

судді Сич Ю.В.

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної податкової служби України м.Київ, Державного підприємства «Центр капітального будівництва міністерства доходів і зборів України» м.Ірпінь Київської області.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітон-М» м.Донецьк

про: стягнення 977 011,59грн.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Блащик Г.Є. за посвідченням №015490,

від Державної податкової служби України м.Київ: не з'явився,

від Державного підприємства

«Центр капітального будівництва

міністерства доходів і зборів України»: Хуторний Б.В. за довіреністю б/н від 03.06.2013року

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

18.06.2013року Заступник прокурора Київської області звернувся до господарського суду Донецької області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Державної податкової служби України м.Київ, Державного підприємства «Підприємство з реконструкції та будівництва майнового комплексу Національного університету державного податкової служби України» м.Ірпінь Київської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітон-М» м.Донецьк (далі - ТОВ «Капітон-М») про стягнення 977011грн.59коп., у томі числі 468098грн.62коп.основного боргу, пені в сумі 17 409грн.42коп., штрафу в сумі 491503грн.55коп., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №070610 від 07.06.2010року сплачено на рахунок відповідача попередню оплату в сумі 678098грн.62коп., виконані роботи повинні бути передані в строк до 30.12.2012року, але у встановлений договором строк відповідач свої зобов'язання з виконання робіт частково не виконав, що стало підставою для звернення до суду щодо стягнення попередньої оплати, пені за порушення строків виконання робіт та штрафу за порушення строків повернення попередньої оплати на підставі ст. 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України). У позовній заяві Прокурор також просить суд застосувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача, в межах заявлених позовних вимог.

Ухвалою від 01.07.2013року господарським судом Донецької області позовна заява Прокурора прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/4604/13.

17.07.2013р. Державне підприємство «Центр капітального будівництва міністерства доходів і зборів України» звернулось до суду з уточненнями до позовної заяви, в яких повідомило, що відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України назву Державного підприємства «Підприємство з реконструкції та будівництва майнового комплексу Національного університету державного податкової служби України» змінено на Державне підприємство «Центр капітального будівництва міністерства доходів і зборів України» та затверджено статут останнього та надало належні докази вказаного.

Ухвалою від 30.07.2013року суд здійснив заміну назви позивача з Державного підприємства «Підприємство з реконструкції та будівництва майнового комплексу Національного університету державного податкової служби України» на Державне підприємство «Центр капітального будівництва міністерства доходів і зборів України» (далі - ДП «ЦКБМДЗУ»).

У зв'язку з відпусткою судді Осадчої А.М., розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 08.08.2013р. справу №905/4604/13 передано судді Сич Ю.В.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 12.09.2013р. справу передано на розгляд судді Осадчій А.М., у зв'язку із виходом судді з відпустки.

Розпорядженням в.о.голови господарського суду Донецької області від 08.11.2013року враховуючи складність справи для її розгляду призначено судову колегію у складі : головуючий суддя Осадча А.М., судді Нестеренко Ю.С. та Сич Ю.В.

На підтвердження зазначених у позові обставин Прокурор надав суду належним чином засвідчені копії: договору субпідряду №070610 від 07.06.2010року, додаткових договорів №1 від 30.12.2011року, №2 від 18.04.2012року до нього, генерального договору підряду №091504/24 від 12.06.2007року, платіжних доручень №28 від 11.05.2011року, №37 від 01.06.2011року, №37 від 19.06.2012року, №52 від 11.07.2011року, виписок з банківського рахунку, акту №61 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011року, підсумкової відомості ресурсів, претензії №040/02-13 від 12.02.2013року, листу - погодження №9579/11-11 від 17.11.2011року, звіту №44 про результати проведення процедури закупівлі в одного учасника від 12.12.2011року, аудиторського звіту №23/03-12 від 23.03.2012року, свідоцтв А00№490000, А01 №434985, №100089624, №100089624, ліцензії АВ №514373, Статуту Державного підприємства «Підприємство з реконструкції та будівництва майнового комплексу Національного університету державного податкової служби України», довідок АБ №578353, АА№465588.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.121 Конституції України, ст.ст.20, 36 1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 509, 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 75, 173, 193, 199, 230, 231 ГК України, ст. ст. 2, 29,66,67 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У уточненнях, які отримані судом 17.07.2013р. та по суті є письмовими поясненнями у справі, ДП «ЦКБМДЗУ» просить стягнути з відповідача суму основного боргу 468 098грн.62коп., пеню в сумі 16 159грн.02коп., штраф в сумі 163 843грн.50коп., надало, зокрема, довідку, в якій здійснено розрахунок вказаних сум, докази направлення претензії №040/02-13 від 12.02.2013року.

10.10.2013року Прокурор надав письмові пояснення у справі, в яких зазначив, що сума 468 098грн.62коп. є сумою збитків.

15.10.2013року ДП «ЦКБМДЗУ», підтримуючи позицію Прокурора, просить стягнути з відповідача збитки в сумі 468 098грн.62коп., пеню в сумі 16 159грн.02коп., штраф в сумі 163 843грн.50коп., всього 648 092грн.14коп.

Супровідним листом від 22.10.2013року ДП «ЦКБМДЗУ» надало суду копії договірної ціни та календарних графіків, що складались до договору субпідряду №070610 від 07.06.2010року.

03.12.2013року Прокурор звернувся до суду з письмовими поясненнями у справі, в яких просить стягнути з відповідача збитки в сумі 468 098грн.62коп., пеню в сумі 16 159грн.02коп., штраф в сумі 163 843грн.50коп., всього 648 092грн.14коп.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.(постанова Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011року).

Оскільки при зверненні з письмовими поясненнями, які по суті є заявою про зміну підстави позову та зменшення позовних вимог, не дотримано вимог ст.ст. 54,57 ГПК України в частині направлення копії заяви на адресу відповідача, зокрема, суду не надано відповідний розрахунковий документ (фіскальний чек) та опис вкладення у цінний лист, суд не приймає до розгляду заяву Прокурора.

Суд не приймає до уваги надані ДП «ЦКБМДЗУ» письмові пояснення та довідки, в яких зазначено, що сума 468098,62грн. є сумою збитків, визначено інший період нарахування, розмір штрафу та пені, ніж той, що визначений у позовній заяві, з огляду на те, що звертався з позовом Прокурор, у встановленому порядку саме Прокурор з заявами про зменшення вимог або зміни їх підстав до суду не звертався, ДП «ЦКБМДЗУ» у даних документах висловлював свою правову позицію щодо заявлених позовних вимог. Крім того, дані письмові пояснення та довідки не можуть бути прийняті судом в якості заяв про зменшення позовних вимог внаслідок недотримання порядку передбаченого ст.ст. 54,57 ГПК України в частині направлення копії заяви на адресу відповідача, зокрема, суду не надано відповідний розрахунковий документ (фіскальний чек) та опис вкладення у цінний лист.

Відповідно, суд розглядає первісно заявлені позовні вимоги про стягнення 468098грн.62коп.основного боргу, пені в сумі 17 409грн.42коп., штрафу в сумі 491503грн.55коп.

У судовому засіданні 04.12.2013року Прокурор підтримав заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послався на факти і обставини, викладені у позовній заяві та наступних письмових поясненнях до неї.

Представник Державної податкової служби України у судове засіданні 04.12.2013р. не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Уповноважений представник ДП «ЦКБМДЗУ» у судовому засіданні 04.12.2013року підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання 04.12.2013року, як і у попередні судові засідання, не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимоги ухвал суду від 16.07.2013року, 30.07.2013року, 08.08.2013року, 12.09.2013року, 01.10.2013року, 15.10.2013року, 31.10.2013року не виконав, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 01.10.2013року, який міститься в матеріалах справи, зазначена наступна адреса реєстрації ТОВ «Капітон-М»: 83110, м.Донецьк, вул. Роздольна, буд.10, кв.50. Така ж адреса відповідача зазначена позивачем у позовній заяві.

Проте, вся рекомендована кореспонденція, що направлялась відповідачу за юридичною адресою повернута установою поштового зв'язку на адресу суду із відмітками «За зазначеною адресою не проживає» та «За закінченням терміну зберігання». Повернуті поштові відправлення залучені судом до матеріалів справи.

Пункт 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011року передбачає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача та ненадання відповідачем певних документів у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів прокурор та сторони до суду не зверталися.

Вислухавши пояснення Прокурора та представника позивача, які з'явились у судове засідання, дослідивши представлені в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

За приписами ч. 1 ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

Поняття "прокурор" визначене у статті 56 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ст. 36 1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Як зазначено у пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України N 3-рп/99 від 08.04.1999року зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися в позовній заяві або іншому процесуальному документі, поданому прокурором або заступником прокурора.

Як вбачається з позовної заяви, позовні вимоги щодо стягнення 468098грн.62коп. основного боргу, пені в сумі 17 409грн.42коп., штрафу в сумі 491503грн.55коп., заявлені прокурором в інтересах держави в особі Державної податкової служби України м.Київ як органу центральної влади, яке уповноважило і передало право здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах ДП «ЦКБМДЗУ» внаслідок порушення відповідачем інтересів держави.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

12.06.2007року між Національним Університетом Державної податкової служби (Замовник) та Державним підприємством «Підприємство з реконструкції та будівництва майнового комплексу Національного університету державного податкової служби України» укладено договір генерального підряду №091504/24 з виконання робіт по будівництву двох гуртожитків по 500 місць кожний з блоком обслуговування для НАДПС України в м.Ірпінь по вул. Тургенівській , 102»б».

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.( ч.1 ст. 838 ЦК України).

07.06.2010року між Державним підприємством «Підприємство з реконструкції та будівництва майнового комплексу Національного університету державного податкової служби України» (внаслідок зміни найменування ДП «ЦКБМДЗУ», Генпідрядник) та ТОВ «Капітон-М» (Субпідрядник) укладено договір субпідряду, згідно п.1.1 якого Генпідрядник доручає, а Субпідрядник забезпечує відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору виконання комплексу оздоблювальних робіт, пов'язаних з будівництвом нового об'єкту.

Договір субпідряду №070610 від 07.06.2010року за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під правове регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

Об'єкт будівництва «Будівництву двох гуртожитків по 500 місць кожний з блоком обслуговування для НАДПС України в м.Ірпінь по вул. Тургенівській, 102»б». Замовником будівництва є Національний Університет державного податкової служби України (п.2 договору).

Згідно п. 3 склад та обсяги, що доручаються до виконання Субпідряднику визначені у кошторисній документації, яка є невід'ємною частиною договору.

Договірна ціна робіт визначається на підставі кошторису та є приблизною, складає 2000000грн.00коп., у тому числі ПДВ 333333грн.33коп. Уточнення договірної ціни буде здійснюватись сторонами при проведенні розрахунків за виконані роботи у порядку визначеному п. 46 та 47 договору. (п.4 договору).

Пунктом 57 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його укладання. Закінчення строку договору на звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Порядок внесення змін у договір та його розірвання передбачений п. 55 договору, який передбачає, що зміна договору здійснюється шляхом зміни його умов за ініціативою будь-якої сторони на підставі додаткової угоди, про що в договір вноситься відповідне застереження. Додаткова угода є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.55 договору сторони укладали додаткові договори №1 від 30.12.2011року, №2 від 18.04.2012року до нього.

Пунктом 8 договору у редакції додаткового договору №2 визначено, що Субпідрядник розпочне виконання робіт після заключенння договору субпідряду і передачі проектно -кошторисної документації і завершить виконання робіт 30.12.2012року. Проміжні етапи робіт визначаються згідно Календарного графіку виконання робіт.

Генпідрядник сплачує Субпідряднику аванс на придбання матеріалів і виробів у розмірі 30% від договору протягом 10 банківських днів з дня перерахування Замовником відповідного авансу на банківський рахунок Генпідрядника. По закінченню тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються Генпідряднику.(п. 40 договору).

На виконання п. 40 договору ДП «ЦКБМДЗУ» перерахував на рахунок Субпідрядника грошові кошти в сумі 678098грн.62коп., що підтверджується платіжними дорученнями №28 від 11.05.2011року, від 01.06.2011року, №37 від 19.06.2012року, №52 від 11.07.2011року, з зазначенням в графі «призначення платежу» - «аванс на придбання матеріалів згідно договору №070610 від 07.06.2010року».

Порядок проведення розрахунків за виконані роботи визначений п.п. 44-47 договору, та зокрема, передбачає, що оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 банківських днів з дня підписання документів, що підтверджують виконання робіт, Генпідрядником, за умови прийняття робіт до оплати Замовником.

Порядок прийняття робіт визначено п. п. 41-43 договору, згідно якого передача закінчених робіт Субпідрядником і приймання їх Генпідрядником оформлюється актом приймання.

Сторонами договору підписано акт №61 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011року на загальну суму 210000грн.

Акт містить посилання на договір №091504/24 від 12.06.2007року, ДД№12 від 07.12.2010року.

Представник ДП «ЦКБМДЗУ» пояснив, що у акті помилково зазначено номер та дату договору генерального підряду, що укладався безпосередньо між Замовником та Генпідрядником, тоді як акт підписано між Генпідрядником та Субпідрядником, найменування об'єкта, на якому здійснювались роботи співпадає з об'єктом за договором №070610 від 07.06.2010року. Вказує, що безпосередньо договору №091504/24 від 12.06.2007року або ДД№12 від 07.12.2010року між ДП «ЦКБМДЗУ» та ТОВ «Капітон-М» не укладалось.

Оскільки відповідач не надав суду доказів протилежного, суд приймає акт №61 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011року в якості належного доказу у справі. Будь-яких інших доказів на підтвердження виконання робіт за договором №070610 від 07.06.2010року матеріали справи не містять.

12.02.2013року ДП «ЦКБМДЗУ» звернулось до ТОВ «Капітон-М» з претензією №040/02-13, в якій просить повернути суму сплаченої попередньої оплати у розмірі 468 098грн.62коп.

Факт направлення вказаного повідомлення на юридичну адресу відповідача підтверджується фіскальним чеком ДП «Укрпошта» №6335 від 13.02.2013року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Предмет позовних вимог - стягнення 468098,62грн. основного боргу, пені в сумі 17 409грн.42коп., штрафу в сумі 491503грн.55коп.

Суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, докази в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1404 від 09.10.2006року «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за державні кошти» у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти замовники можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату лише у разі закупівлі на строк не більше трьох місяців робіт з капітального будівництва, капітального ремонту, реконструкції та реставрації, придбання основних засобів і житла.

Обов'язок повернути суму попередньої оплати у випадку якщо у строк три місяці з дати її перерахування не буде проведене належне виконання робіт передбачене сторонами у п.40 договору.

Як встановлено вище, сума попередньої оплати у розмірі 678098грн.62коп. була перерахована ДП «ЦКБМДЗУ» ТОВ «Капітон-М», при цьому в графі «призначення платежу» платіжних доручень було зазначено саме «аванс на придбання матеріалів згідно договору №070610 від 07.06.2010року».

Тобто, належними доказами у справі доведено факт перерахування суми 678098грн.62коп. в якості попередньої оплати за договором №070610 від 07.06.2010року.

Відповідно, відповідач, отримавши попередню оплату за договором повинен був її використати протягом трьох місяців з дати її отримання, з урахуванням строку виконання робіт, що був визначений у календарному графіку, тобто, у будь-якому випадку у строк не пізніше 30.12.2012року (кінцевий строк виконання робіт встановлений додатковим договором №2).

Як вбачається з акту №61 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011року відповідачем виконані роботи на загальну суму 210000грн.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Положення статті 33 ГПК України передбачають обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами виконання умов договору субпідряду №070610 від 07.06.2010року, зокрема, не надано суду двосторонніх актів здачі-приймання виконаних робіт, підписаних обома сторонами та скріплених печатками підприємств на суму 468 098грн.62коп.

Таким чином, суд приходить до висновку, що роботи на суму 468 098грн.62коп. на час розгляду спору не виконані відповідачем.

Генпідрядник внаслідок невиконання робіт у встановлений строк скористався правом на повернення суми попередньої оплати, передбаченим п.40 договору, шляхом направлення претензії №040/02-13 від 12.02.2013року.

З огляду на викладене, враховуючи, що сторонами у п.40 договору передбачений обов'язок Субпідрядника з сплати суми попередньої оплати, яка є невідпрацьованою, на користь позивача, якщо у строк три місяці з моменту перерахування попередньої оплати роботи на суму попередньої оплати не будуть виконані відповідачем, враховуючи, що факту виконання робіт на суму 468 098грн.62коп. або повернення попередньої оплати відповідач суду не довів, а за приписами ч.2 ст. 530 ЦК України строк виконання грошових зобов'язань з боку відповідача настав, оскільки відповідна вимога направлена відповідачу, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення 468 098грн.62коп.

Також Прокурор просить стягнути з відповідача пеню в сумі 17 409грн.42коп. за порушення відповідачем строків виконання робіт на суму 468 098грн.62коп. згідно п. 52 договору за період з 01.10.2012року по 01.05.2013року.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 52 договору Субпідрядник несе відповідальність за порушення зі своєї вини таких зобов'язань за договором та в таких сумах: за порушення строків виконання робіт сплачує пеню в розмірі 1% ставки НБУ від вартості робіт, що прострочені за кожний день прострочення.

Пунктом 8 договору у редакції додаткового договору №2 визначено, що субпідрядник розпочне виконання робіт після заключенння договору субпідряду і передачі проектно -кошторисної документації і завершить виконання робіт 30.12.2012року. Проміжні етапи робіт визначаються згідно Календарного графіку виконання робіт.

Таким чином, умовами договору встановлено початковий та кінцевий строк виконання відповідачем робіт за договором, зокрема, початок вказаного строку пов'язаний з фактом укладання договору та здійснення передачі проектно - кошторисної документації, а кінцевий строк встановлений календарною датою - 30.12.2012року.

Відповідач приступив до виконання робіт, про що свідчить акт №61 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011року, що свідчить про передачу позивачем йому проектно-кошторисної документації.

Доказів протилежного відповідач суду не довів.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем умов договору в частині виконання робіт в строк до 30.12.2012року, тому, суд приходить до висновку, що наявні правові підстави для нарахування неустойки у вигляді пені.

Проте, перевіривши зазначений позивачем розрахунок, суд встановив, що позивачем невірно визначений період нарахування пені.

Частиною 6 ст.232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

В даному випадку умовами договору не передбачено інших умов нарахування пені.

Оскільки строк виконання робіт був визначений сторонами - 30.12.2012року, відповідно право на нарахування пені виникає з 31.12.2012року.

Таким чином, суд вважає вірним періодом, за який наявні правові підстави для нарахування пені з 31.12.2012року по 01.05.2013року (кінцеву дату визначено згідно тексту позову).

Однак, розрахунок пені здійснено з застосуванням невірної формули.

Зокрема, при розрахунку пені за кожний день прострочення застосовується 1% подвійної облікової ставки НБУ України, не враховуючи, що подвійна облікова ставка НБУ України встановлюється як розмір річних відсотків, тому слід визначити розмір такої ставки за день.

Відповідно, за допомогою Інформаційно - пошукової системи «Законодавство»здійснивши розрахунок пені за період з 31.12.2012року по 01.05.2013року виходячи з розміру пені 1% ставки НБУ від вартості робіт, що прострочені за кожний день прострочення, суд приходить до висновку, що обгрунтованим є розмір пені 117грн.34коп., у решті позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Щодо вимог про стягнення штрафу, який розрахований на підставі ч.2 ст.231 ГК України суд зазначає наступне.

Частина 2 статті 549 ЦК України визначає що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Пунктом 2 частини 2 статті 231 ГК України закріплено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту наведеної норми випливає, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

- якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту;

- якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Тому, для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 ГК України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов`язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.

Така є правова позиція міститься у постанові Верховного суду України №42/562 від 06.12.2010року,а за приписами ст. 111 28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Як вбачається з позовної заяви, прокурор просить стягнути з відповідача штраф 7% за кожні 30 днів прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати, про що безпосередньо зазначено у позові.

У зв`язку із тим, що у договорі сторони не погодили конкретний розмір штрафу за невиконання або неналежне виконання зобов`язань з повернення попередньої оплати, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, а також з огляду на те, що невиконане відповідачем договірне зобов`язання має саме грошовий характер, а також відсутні підстави для здійснення нарахування штрафу за кожні 30 днів прострочення, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу в сумі 491503грн.55коп.

У позовній заяві Прокурор просить суд застосувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача, в межах заявлених позовних вимог.

При цьому, у тексті заяви відсутнє посилання на докази, які Прокурор надає в підтвердження вимог заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на кошти відповідача.

Згідно ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Приписами ст.67 ГПК України передбачено вичерпний перелік засобів забезпечення позову, зокрема, серед інших заходів забезпечення позову, передбачено, що позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми , що належать відповідачеві.

Згідно п.7.1 Постанови Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №16 від 26.11.2011р. у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №16 від 26.12.2011р. особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Проте, Прокурор, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, не обґрунтував, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання в подальшому рішення господарського суду. Не надав жодних доказів, що свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (наприклад, доказів реалізації майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Прокурор не надав вказаних доказів і у судових засіданнях.

Таким чином, у суду відсутні будь-які об'єктивні докази наявності реальної загрози в унеможливленні примусового виконання рішення суду.

Виходячи з викладених обставин, змісту наведених нормативно - правових актів, суд не находить підстав для задоволення заяви Прокурора, викладеній у позовній заяві, про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача, в межах заявлених позовних вимог.

Як виходить з п. 11 ч.1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів громадян або держави у суді.

У відповідності до ст.49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки позовні вимоги Прокурора задоволені частково, з відповідача у доход державного бюджету підлягає стягненню судовий збір в сумі 9364грн.32коп.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 546, 551, 611, 610, 612, 617, 629, 837, 838 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 218, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.2, 4-2, 4-3, 22, 29, 33, 43, 44, 49, 66, 67, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної податкової служби України м.Київ, Державного підприємства «Центр капітального будівництва міністерства доходів і зборів України» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітон-М» м.Донецьк про стягнення 468098грн. 62коп. основного боргу, пені в сумі 17 409грн.42коп., штрафу в сумі 491503грн.55коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітон-М»(83110, м.Донецьк, вул.Роздольна, буд.10, кв.50, ідентифікаційний код 36981611) на користь Державного підприємства «Центр капітального будівництва міністерства доходів і зборів України» (08200, Київська область, м.Ірпінь, вул..Північна, буд. 48а, ідентифікаційний код 32626020) 468098,62грн. основного боргу, пеню в сумі 117грн.34коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітон-М»(83110, м.Донецьк, вул.Роздольна, буд.10, кв.50, ідентифікаційний код 36981611) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 9364грн.32коп.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

Відмовити у задоволенні заяви Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної податкової служби України м.Київ, Державного підприємства «Центр капітального будівництва міністерства доходів і зборів України» про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітон-М», в межах заявлених позовних вимог.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 04.12.2013року оголошену вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду підписано 09.12.2013року.

Головуючий суддя А.М. Осадча

Суддя Ю.С. Нестеренко

Суддя Ю.В. Сич