Рішення

від 10.12.2013 по справі 906/1736/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" грудня 2013 р. Справа № 906/1736/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Костюк В.В.,дов. від 23.01.2012 р.

від відповідача: Бенцій К.П.,дов. ввід 10.12.2013 р

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (м. Бердичів Житомирська область)

до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна інформативна фірма "Експертінвестпроект" (м. Бердичів)

про стягнення 48862,90 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь 24 018,85грн., заборгованості за отримані послуги з централізованого опалення згідно укладеного з ним договору №357/Ю від 01.07.2011 р. за період з жовтня 2011 р. по жовтень 2013 р.,.24 018,85 грн. нарахованої пені та 825,20 грн.. 3% річних.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про повне погашення заборгованості за рахунок коштів поворотної фінансової допомоги в сумі 24 018,85 грн..Просить зменшити розмір нарахованих пені та 3% річних до 10%, тобто до 2 484,40 грн., посилаючись на відсутність збитків у позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача послався на пояснення, надані у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідившт матеріали справи,господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2011р. між Комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" та Приватним підприємством "Виробничо-комерційна інформативна фірма "Експертінвестпроект" було укладено договір №357/Ю надання послуг з централізованого опалення та постачання горячої води, за умовами якого теплопостачальне підприємство зобов'язалося своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення ї та постачання гарячої води, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.(а.с.12-16).

Відповідно до вказаного Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (пункт 5.1 Договору).

За несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня в розмірі 1,0% за кожний день прострочення платежу (пункт 5.5 Договору).

На виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 24.018,85 грн.

Однак, за спожиту теплову енергію відповідач своєчасно не розрахувався.

На підставі п.5.5 Договору позивач нарахував відповідачу пеню за період з 22.11.2011року по 20.11.2013 року в сумі 100 398,58 грн.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з жовтня 2011 року по квітень.2013 року в сумі 825,20 грн.

В судовому засіданні представник позивача надав суду акт звірки розрахунків між сторонами станом на 10.12.2013 р., з якого вбачається, що 22.11.2013 р.,28.11.2013 р. та 06.12.2013 р. відповідач здійснив оплату за отримані послуги в сумі 24 018,85 грн.

В судовому засіданні представник відповідача на підтвердження погашення боргу перед позивачем надав платіжні доручення №9 від 22.11.2013 р. на суму 4 789,52 грн.,№10 від 28.11.2013 р. на суму 10 000 грн.. та № 11 від 05.12.2013 р. на суму 9 229,33 грн., всього на суму 24 018,85 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ГПК України).

Заперечення відповідача, про надання позивачем послуг не належної якості за відсутності засобів обліку теплової енергії, а відтак наявності підстав для проведення перерахунку розміру плати за надання послуг, є необґрунтованими, оскільки не надано належних доказів порушення позивачем вимог щодо кількісних і якісних показників послуг з централізованого опалення згідно приписів Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниженої якості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 року №151.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 24 018,85 грн. правомірними.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних за період в сумі 825,20 грн.

Частина 1 ст.546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України пеня є одними з видів штрафних санкцій, яка визнається як господарська санкція у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» № 686-ХІV від 20.05.99р. встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Судом встановлено, що Договором №357/Ю від 01.07.2011р., укладеним між сторонами, визначено, що за несвоєчасне внесення плати зі споживача стягується пеня у розмірі, встановленому Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», тобто в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Як вбачається з розрахунку пені позивачем нарахована відповідачеві пеню в сумі 100 3898,58 грн.

Згідно приписів Закону України № 686-ХІV від 20.05.1999 р. розмір пені становить 24 018,85 грн.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

З огляду на вищевикладене, суд, враховуючи тяжке матеріальне становище відповідача та те, що відповідач по мірі надходження коштів виконав свої зобов'язання перед позивачем, вбачає наявність підстав для задоволення заяви відповідача та зменшення розміру нарахованої пені на 50%, що складає 12 009,43 грн., стягнувши решту пені в сумі 12 009,43 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню частково: - з відповідача стягується на користь позивача 12 009,43 грн. пені та 825,20 грн. 3% річних.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 24 0178,85 грн. заборгованості припиняється на підставі п.п.1-1 п.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

В задоволенні позову про стягнення пені в сумі 12 009,43 грн. суд відмовляє.

Відповідно до пункту 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разу коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відтак, судовий збір в даному випадку підлягає стягненню в розмірі 1 720,50грн. з відповідача на користь позивача.

Керуючись .ст. 49,п.п1-1 п.1 ст.80,ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна інформативна фірма "Експертінвестпроект" (13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Озерна, 8, к.7, код 32446703) на користь Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (13312,Житомирська область, м. Бердичів, вул. Шевченка,23, код 327794899) - 12 009,83 грн. пені, 825,20 грн. 3% річних,1 720,50 грн. судового збору.

3.В задоволенні позову про стягнення пені в сумі 12 009,43 грн. відмовити.

4.Припинити провадження у справі в частині стягнення 24 018,85 грн. боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.12.13

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати: