Рішення

від 11.12.2013 по справі 925/1662/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Справа № 925/1662/13

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Харченко С.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Формаг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрозен Імпекс" про стягнення 49 030,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

З урахуванням заяви позивача про виправлення математичних помилок у розрахунках позовних вимог, заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги із перевезення вантажів транспортом у міжміському сполученні в сумі 46 249,07 грн. на підставі умов договору між сторонами № 0805/12-01 транспортного експедирування від 08 травня 2012 року та 2 801,46 грн. пені за прострочення розрахунків. В ході розгляду справи представник позивача свої позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився. Клопотання від 29.10.2013 року № 2611 про відкладення розгляду справи через відпустку представника суд відхилив, оскільки тривалість відпустки суду не повідомлена, а коло осіб, які можуть бути представниками сторони чинним ГПК України не обмежено. Відповідач не навів суду заперечень проти позову чи доказів про існування істотних обставин, які можуть звільнити його від майнової відповідальності. Відповідач також не подав заперечень проти доводів позивача та розрахунку позовних вимог. Позивач проти відкладення розгляду справи заперечив. Крім того, при розгляді клопотання відповідача суд враховує і закінчення строку розгляду справи, що унеможливлює її чергове відкладення.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення,

виходячи з такого:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

08 травня 2012 року між сторонами по справі було укладено договір № 0805/12-01 транспортного експедирування (а.с. 12), у відповідності до якого позивач, як перевізник, зобов'язався надавати відповідачу, як замовнику, послуги, що пов'язані із організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів відповідача, необхідних додаткових послуг, в т.ч. митно-брокерських.

Сторонами погоджено, що при виконанні даного договору позивач має право укладати договори із перевізниками, портами, складами, агентами, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх зобов'язань.

Позивач зобов'язаний виконувати договір від 08.05.2012 року у відповідності до розпоряджень відповідача та вносити зміни до маршруту перевезення лише за погодженням із ним.

У відповідності до розділу 3 договору, відповідач повинен оплатити послуги позивача та інші понесені ним витрати на виконання замовлення з перевезення на підставі виставленого позивачем рахунку. Оплата рахунку відповідачем повинна бути проведена протягом 35 календарних днів з моменту доставки вантажу.

За своїм юридичним змістом договір від 08.05.2012 року між сторонами є договором перевезення, який відповідає положенням ст. 908,909 ЦК України, у відповідності до положень яких перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За доводами позивача, на виконання умов договору від 08.05.2012 року та додатку № 2 від 28.05.2013 року ( а.с. 18) відповідач оформив заявку № 2 на перевезення вантажу ( а.с. 19), за умовами якого слід перевезти вантаж - заморожене м'ясо мідій з маршрутом ОМТП -Київ- Дніпропетровськ.

Позивач вказує, що замовлення ним було виконано, товар доставлено, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 946 про перевезення контейнера TRIU 8150946 ( а.с.23).

Сторонами також підписано акт надання послуг від 05.04.2013 року ( а.с. 22) про надання і отримання транспортних послуг.

Для виконання своїх зобов'язань по перевезенню позивач залучив ТОВ "Рєфтранс", вартість послуг якого склала 12 988,63 грн., які позивач повністю оплатив платіжними дорученнями № 9863 від 23.04.2013 року на суму 16000,00 грн. та № 9873 від 24.04.2013 року на суму 13200,00 грн. (а.с. 21,24,25).

За доводами позивача, він направив відповідачу для оплати рахунок № 1303342 від 28.03.2013 року на суму 24 658,38 грн., в які входять сплачені ТОВ "Рєфтранс" кошти в розмірі 12 988,63 грн. та додаткові витрати позивача на перевезення (а.с. 20).

Гарантійним листом від 29.03.2013 року № 29/03/01 (а.с. 26) відповідач зобов'язався повністю оплатити позивачу послуги перевезення за рахунком № 1303342 від 28.03.2013 року до 30.04.2013 року (а.с. 26), однак своє зобов'язання не виконав.

У відповідності до заявки № 3 від 10.04.2013 року до договору від 08.05.2012 року ( а.с. 28) відповідач замовив позивачу перевезення полуниці швидкозамароженої за маршрутом ОМТП-Сміла.

На виконання даного замовлення позивач замовив виконання послуги перевезення ТОВ "Аміті Шиппінг Україна" на суму 3 660,73 грн. ( а.с. 32), поніс витрати на страхування вантажу в сумі 1180,00 грн. (а.с. 30) та оплатив їх платіжними дорученнями № 9793 від 17.04.2013 року ( а.с. 31) і № 9791 від 17.04.2013 року (а.с. 34).

Для оплати послуги перевезення полуниці швидкозамороженої, що підтверджується міжнародною ТТН № 31984 (а.с. 35) позивач виставив відповідачу рахунок № 1304114 від 10.04.13 року на суму 21 590,69 грн., який складається із суми страхування, виплат на користь ТОВ "Аміті Шиппінг Україна" і власних витрат позивача на перевезення вантажу ( а.с. 29).

Гарантійним листом від 10.04.2013 року (а.с. 36) відповідач зобов'язався оплатити рахунок позивача № 1304114 на суму 21590,69 грн. до 17.05.2013 року.

Даний рахунок відповідачем також не був оплаченим, що і призвело до виникнення спору.

Таким чином, загальна сума основного боргу відповідач перед позивачем за надані послуги перевезення вантажів складає 46 249,07 грн. ( 24 658,38 + 21590,69).

Позивач вказує, що з приводу якості наданих послуг перевезення між сторонами спору немає, послуги перевезення вантажу позивачем належним чином надавалися та приймалися відповідачем. Відповідач не подав суду доказів про протилежне.

Зобов'язання, у відповідності зі ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України, повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Строк виконання зобов'язання по оплаті послуг перевезення вантажу для відповідача вже є таким, що настав, доказів сплати боргу у справі немає, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 46 249,07 грн. основного боргу.

Позивач також просить стягнути з відповідача 2801,46 грн. пені за прострочення проведення розрахунку за надані послуги.

Дані вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до п. 3.4. договору від 08.05.2012 року між сторонами, у випадку прострочення оплати рахунків перевізника, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

У відповідності до ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня встановлюється сторонами у договорі, але при сплаті пені її розмір не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, тому позивач правильно обмежив нарахування пені подвійною обліковою ставкою.

Враховуючи пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені становить 1 рік (пункт 2 статті 258 Цивільного кодексу України).

З урахуванням строків, до яких відповідач зобов'язався провести розрахунку за власними гарантійним листами, позивач просить стягнути з відповідача 1621,37 грн. пені за період з 01 травня по 07.10.2013 року за перевезення мідій та 1180,09 грн. за період з 18 травня по 07.10.2013 року за перевезення полуниці.

Розрахунок пені позивачем зроблено вірно та у відповідності до обставин взаємовідносин сторін.

Доказів проведення розрахунку за пенею відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 2 801,46 грн. ( 1621,37 + 1180,09) пені за прострочення розрахунків.

Підстав для звільнення відповідача від майнової відповідальності перед позивачем судом не встановлено.

На підставі викладеного суд вважає, що позивач довів правомірність своїх позовних вимог, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача належить 46 249,07 грн. основного боргу за надані послуги перевезення вантажів та 2 801,46 грн.. пені за прострочення розрахунків.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід також стягнути 1 720,50 грн. на відшкодування судового збору.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрозен Імпекс" (ідентифікаційний код 36779481, Черкаська область, Смілянський р-н, с. Холоднянське вул. Ржевська, 24-Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Формаг" (ідентифікаційний код 23992702 м. Одеса, Польський узвіз, 11) -- 46 249,07 грн. основного боргу за надані послуги перевезення, 2 801,46 грн. пені та 1720,50 грн. на відшкодування судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 12 грудня 2013 року

Суддя Н.М. Спаських