Постанова

від 28.11.2013 по справі 810/5903/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 року № 810/5903/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лапія С.М., при секретарі - Пилипчук В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бондарев» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Торговий дім «Бондарев» звернулось до суду з позовом до Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2013 №00000892200.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення - протиправними.

До судового засідання сторони, належно повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не з'явились.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову та розглядати справу за його відсутності.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ «Торговий дім «Бондарев» зареєстроване як юридична особа 18.05.2004, ідентифікаційний код 32783520, як платник податків перебуває на обліку у Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

Як встановлено судом, посадовими особами Іванківської МДПІ Київської області ДПС з 21.05.2013 по 23.05.2013 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Бондарев» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Зінат» за період з 01.06.2012 по 31.07.2012.

За наслідками перевірки складено Акт від 28.05.2013 №201-22/32783520 (а.с. 37 - 57), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п.п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження зобов'язань з податку на додану вартість у червні 2012 року на 70 000,00 грн. та липні 2012 року - на 40 000,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Іванківською МДПІ Київської області ДПС, яку реорганізовано у Вишгородську ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2013 № 0000892200 (а.с. 56), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 165 000,00 грн., з яких - 110 000,00 грн. за основним платежем та 55 000,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про нікчемність та безтоварність господарських операцій позивача з контрагентом - ТОВ «Зінат».

На думку податкового органу, господарські операції між ТОВ «ТД «Бондарев» і ТОВ «Зінат» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Витрати для цілей визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість повинні бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи слідує, що згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності ТОВ «ТД «Бондарев» є здавання в оренду власного нерухомого майна (70.20.0).

Як встановлено судом, у період з 01.06.2012 по 31.07.2012 ТОВ «ТД «Бондарев отримувало наступні послуги.

ТОВ «ТД «Бондарев» 05.06.2012 укладено із ТОВ «Зінат» договір № 29, згідно з яким ТОВ «Зінат» зобов'язується надати послуги ТОВ «ТД «Бондарев» з дослідження ринку торгової нерухомості м. Запоріжжя.

ТОВ «Зінат» виконано передбачені укладеним договором послуги, про що складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.06.2012 № ОУ-0000066 на загальну суму 420 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 70 000,00 грн., та виписано податкову накладну від 29.06.2012 № 139.

Оплата за виконані роботи проведена в безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Зінат», що не заперечувалось податковим органом під час перевірки та підтверджується наявними в матеріалах справи фотокопіями банківських виписок.

Також ТОВ «ТД «Бондарев» 19.07.2012 укладено з ТОВ «Зінат» договір № 20/07, згідно умов якого ТОВ «Зінат» зобов'язувалось виконати роботи по нанесенню на скло сонцезахисної плівки, а замовник (позивач) зобов'язувався прийняти дані роботи та оплатити їх.

На виконання пп. 3.1.7 п. 3.1 розділу 3 Договору, ТОВ «Зінат» надало, а ТОВ «ТД «Бондарев» прийняло роботи згідно актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), а саме:

- від 31.07.2012 № ОУ-0000217 (нанесення на скло сонцезахисної плівки на об'єкт за адресою: м. Бровари, вул. Незалежності,3) на суму 48 480,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 080,00 грн.

- від 31.07.2012 № ОУ-0000215 (нанесення на скло сонцезахисної плівки на об'єкт за адресою: 02232, м. Київ, вул. Закревського,75/2) на суму 38 520,00 грн. в т.ч. ПДВ - 6 420,00 грн.;

- від 31.07.2012 № ОУ-0000213 (нанесення на скло сонцезахисної плівки на об'єкт за адресою: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48) на суму 58 800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 800,00 грн.;

- від 31.07.2012 № ОУ-0000216 (нанесення на скло сонцезахисної плівки на об'єкт за адресою: 04201, м. Київ, вул.. Мінське шосе, 4) на суму 50 400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 400,0 грн.;

- від 31.07.2012 № ОУ-0000214 (нанесення на скло сонцезахисної плівки на об'єкт за адресою: 03186, м. Київ, вул. Чоколовський бульвар, 6) на суму 43 800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 300,00 грн.

Крім того, ТОВ «Зінат» виписано податкові накладні, а саме: від 31.07.2012 №406 на суму 48 480,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 080,00 грн., від 31.07.2012 № 404 на суму 38 520,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6 420,00 грн., від 31.07.2012 № 402 на суму 58 800,0 грн., в т.ч. ПДВ - 9 800,00 грн., від 31.07.2012 року № на суму 50 400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 400,00 грн., від 31.07.2012 року № 403 на суму 43 800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 300,00 грн.

Оплата за виконані роботи проведена позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Зінат», що не заперечувалось податковим органом під час перевірки та підтверджується наявними в матеріалах справи фотокопіями банківських виписок.

Як встановлено судом, ТОВ «Зінат» було належним чином зареєстроване як юридична особа, що підтверджується витягом з ЄДР та було зареєстроване платником ПДВ, отже, мало належний обсяг право та дієздатності, тому могло виписувати податкові накладні.

Факт надання позивачу послуг ТОВ «Зінат», оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Отже, правочини між позивачем і ТОВ «Зінат» здійснено з дотриманням вимог законодавства України та з належним оформлення первинних бухгалтерських документів.

Відповідно до п.11 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 мільйон гривень - 1 січня 2011 року;

понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;

понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;

понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Постановою КМ України від 29.12.2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246), який визначає механізм внесення відомостей що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Пунктом 7 порядку № 1246 передбачено, що після надходження податкової накладної в електронній формі до Державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату , затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація.

Пунктом 8 Порядку № 1246визначено, що підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі , у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування.

Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку.

Причиною відмови у прийнятті податкової накладної до реєстрації є:

- Наявність помилок;

- Відсутність в реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній;

- Факт реєстрації податкової накладної з такими ж реквізитами.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як встановлено судом, станом на час здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Зінат» останнє перебувало на обліку в органах державної податкової служби України та було платником податку на додану вартість.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Таким чином, ТОВ «ТД «Бондарев» до складу валових витрат було включено суми витрат, понесених при придбанні послуг згідно вказаних в актах виконаних робіт (послуг) для використання у власній господарській діяльності.

Витрати підприємства по господарських операціях підтверджені документально, а саме актами виконаних робі та були сформовані внаслідок отримання послуг від вказаного контрагента та факту перерахування коштів на рахунок постачальника.

Як встановлено судом, що ТОВ «ТД «Бондарев» в безготівковій формі проведено розрахунки за придбані послуги.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Факт спрямування правочинів на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, підтверджуються також тим, що придбаний товар був у подальшому використаний у власній господарській діяльності позивача.

Отже, наявність у платника податку податкових накладних, видаткових накладних, актів здачі-приймання робіт, рахунків на оплату та доказів оплати вартості отриманого товару (платіжні доручення), які складені на виконання угод, є достатніми підставами для формування таких витрат та, відповідно, кредиту і зобов'язань з ПДВ.

Крім того, з наявної в матеріалах справи копії рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2013 у справі № 911/2839/13 слідує, що на виконання умов договору від 05.06.2012 № 28 ТОВ «Зінат» надано ТОВ «Торговий дім «Бондарев» послуги на загальну суму 420 000,00 грн., що підтверджується актом № ОУ-0000066 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.06.2012 на суму 420 000,00 грн., підписаним представниками сторін та скріплений печатками товариств.

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд вважає, що усі первинні документи, які належить складати у даному виді господарської операції та становлять зміст операцій відповідно до основного виду діяльності, за встановленого факту дійсного руху активів, дані обставини свідчать про реальність здійснення господарських операцій ТОВ «ТД «Бондарев» з ТОВ «Зінат» за період, що підлягав перевірці.

Враховуючи викладене, висновки податкового органу про заниження позивачем зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 165 000,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Зінат» є необґрунтованими, а прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним, тому підлягає скасуванню.

Також зі змісту Акті перевірки слідує, що його висновки ґрунтуються на обставинах вказаних в Акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.11.2012 №4765/22-8/33887863 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Зінат» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.01.2009 - 30.09.2012» та Листа Головного відділу податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 28.11.2012 №12287/7/07-06/30 «Щодо відпрацювання контрагентів «конвертаційного центру».

Згідно ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів на підтвердження того, що договори позивача суперечать вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, також того, що вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків обумовлених ними, суд дійшов висновку щодо неправомірності доводів податкової інспекції про нікчемність даних правочинів.

Верховним Судом України 31.01.2011 винесено ухвалу по справі № 21-47а10, прийняту за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до вимог частини 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи носить індивідуальний характер.

Зобов'язання по сплаті податків також має індивідуальний характер, оскільки відповідно до пп. 16.1.4 п 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

Нормами закону не встановлено обов'язку суб'єктів підприємницької діяльності по нагляду за дотриманням їхніми контрагентами вимог законодавства та відповідальності суб'єкта підприємницької діяльності за дії або бездіяльність його контрагентів - платників податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення дійсним обставинам справи та вимогам закону, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору в сумі 330,00 грн. (платіжне доручення від 30.10.2013 №496), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 122, 124, 128, 157-163, 167, 257 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС від 05.06.2013 №0000892200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бондарев» (ідентифікаційний код 32783520) судові витрати в сумі 330 (триста тридцять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.