Рішення

від 02.04.2009 по справі 31/116

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/116

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  31/116

02.04.09

За позовом          Закритого акціонерного товариства «Рууккі Україна», м. Київ

До          Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Постач», м. Київ

Про                     стягнення 185 164,49 грн.

Суддя  Качан Н.І.

Представники:

Від позивача                    Струць М.П. –пред. по довір.

Від відповідача           не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 185 164,49 грн. основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за Договором поставки № ЗД 0000001 від 08.01.2008р, посилаючись на порушення відповідачем, як покупцем, умов оплати та не проведення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2009р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 25.03.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2009р. розгляд справи було відкладено на 02.04.2009р., у зв'язку з неявкою представників відповідача.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Представник позивача заявив письмове клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від існуючого порядку врегулювання спору.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення, надсилалась за юридичною адресою сторін і зокрема відповідача.

Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

          Позивачем подавалась заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

          Розглянувши подані на розгляд суду позовні матеріали суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

          Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

          Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

          Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

          Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача щодо забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані по справі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Сторонами було укладено Договір поставки № ЗД 0000001 від 08.01.2008р., відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов'язався поставити у власність відповідачу, як покупцю, продукцію - будівельні матеріали та комплектуючі до них, а покупець зобов'язався приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати оплату за неї.

Обсяг та вартість партій поставленої продукції фіксувалась у видаткових накладних на відповідні поставки  продукції.

Договором передбачено, що покупець здійснює оплату вартості кожної партії продукції не пізніше 30 банківських днів з дати здійснення приймання-передачі відповідної партії продукції.

На виконання договірних  умов позивачем передано у власність відповідача продукцію на загальну суму 636 763,82 грн. , що підтверджується видатковими накладними та довіреностями, які містять відмітку, повноважної особи відповідача про отримання продукції. Належним чином засвідчені копії вказаних документів долучені до матеріалів справи та приймаються судом, як належний доказ виконання позивачем договірних зобов'язань.

Відповідач, на виконання умов Договору, здійснив часткову оплату за отриману продукцію. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить            158 032,20 грн.

Сума заборгованості була визначена та підтверджена сторонами під час звіряння взаємних розрахунків, в результаті якої було складено Акт звіряння взаєморозрахунків, який підписаний представником позивача та представником відповідача, згідно з яким станом на 21.01.2009р. заборгованість відповідача по оплаті продукції позивача становить 158 032,20 грн. Належним чином засвідчена копія вказаного акту долучена до матеріалів справи.

Позивач, з метою досудового врегулювання спору, неодноразово надсилав листи-вимоги про погашення заборгованості за Договором (лист від 16.09.2008р. № 108/09, від 07.10.2008р. № 39/10, від 21.11.2008р. № 514/11).

Незважаючи на неодноразові нагадування позивача, відповідач ухиляється від виконання своїх договірних зобов'язань щодо повної оплати за поставлену продукцію.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 712 ЦК України, яка регулює питання поставки, зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з вимогами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до умов Договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, встановлену умовами договору, а також нормами чинного законодавства України. В будь-якому випадку винна сторона зобов'язана на вимогу іншої сторони відшкодувати в повному обсязі збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань. У разі порушення покупцем строків оплати вартості продукції, постачальник має право вимагати оплати цієї вартості, сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3% річних від суми заборгованості, а також сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення оплати, від суми, яку прострочено.

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності. Позивач нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що складає 12 261,56 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Суд, визнає вимогу позивача про стягнення пені обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, на суму боргу позивач правомірно нараховує 3% річних у розмірі                 1 532,82 грн. та інфляційні втрати у розмірі 13 337,91 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення.

Враховуючи наявність вини з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування інфляційних витрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, але за розрахунком суду, а саме 12 958,64 грн. - інфляційних витрат та 1 532,82 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим але  таким, що підлягає задоволенню частково.

Згідно ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).          

          На підставі викладеного та керуючись  ст. ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін , Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Постач»(03680, м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4, код ЄДРПОУ 31403501) на користь Закритого акціонерного товариства «Рууккі Україна»(юридична адреса: 03148, м. Київ,  вул. Жмеринська, 26; поштова адреса: 03680, м. Київ, б-р ім. Лепсе, 4, Сілвер Центр, код ЄДРПОУ 25277777), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 158 032 (сто п'ятдесят вісім тисяч тридцять дві) грн. 20 коп. основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 12 958 (дванадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 64 коп., три відсотки річних у розмірі 1 532 (одна тисяча п'ятсот тридцять дві) грн. 82 коп., пеню у розмірі 12 261 (дванадцять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 56 коп., 1 847 (одна тисяча вісімсот сорок сім) грн. 85 коп. витрат по сплаті держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду  набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                      Н. І. Качан          

Дата підписання 17 квітня 2009 року.