Рішення

від 22.04.2009 по справі 29/107-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/107-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2009 р.                                                            Справа № 29/107-09

вх. № 1731/5-29

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Піщанський О.В. за довіреністю б/н від 06.02.2009р.;  відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "укравтогазінжиніринг", м. Київ    

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "Карат 7",м. Харків   

про стягнення 2103211,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 1987437,84грн.; інфляційні збитки за грудень 2008 року та січень 2009 року у розмірі 100582,24грн.; 3 % річних за період з 1 грудня 2008 року по 3 березня 2009 року в сумі 15191,64грн., що виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов"язань за договором №58-12/07 від 07.12.2007р.; стягнути з відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 21032,15 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.03.2009р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Позивач 06.04.2009р. надав через канцелярію суду, на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 10.03.2009р., документи для залучення до матеріалів справи.

Надані документи були досліджені судом та залучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був  повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Позивачем та відповідачем був підписаний договір №58-12/07 від 07.12.2007р.

Сторонами в п.1. договору було встановлено, що продавець продає і постачає, а покупець приймає і оплачує силікатні вироби (цеглу, блок), на умовах даного договору і додатків до нього.

Відповідно до умов договору, позивач, з 01.02.2008р. по 31.03.2008р., відвантажив, а відповідач прийняв у власність узгоджену продукцію виробничо-технічного призначення на загальну суму 1560797,10грн., що підтверджується накладними, довіреностями та актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.2008р., які містяться в матеріалах справи.

Згідно до умов договору, позивач, з 04.06.2008р. по 29.08.2008р., відвантажив, а відповідач прийняв у власність узгоджену продукцію виробничо-технічного призначення на загальну суму 1425040,74грн., що підтверджується накладними та довіреностями, які містяться в матеріалах справи.

Пунктом 3.3.2. договру сторонами встановлено, що строк остаточного розрахунку в 90 днів з моменту постачання продукції.

Відповідач за отриману продукцію розрахувався частково, сплативши кошти у розмірі 498500,0грн. та 499900,0грн. 15.05.2008р. та 25.07.2008р., відповідно.

28.10.2008р. позивач, в порядку досудового врегулювання спору, звернувся до відповідача з вимогою (вих. №44/1 від 28.10.2008р.) про сплату боргу, але відповідач відповіді не надав, суму заборгованості не сплатив.

Таким чином сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 1987437,84грн.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 1987437,84 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 15191,64 грн. та інфляційні у сумі 100582,24 грн. (за грудень 2008 року та січень 2009 року),  підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 21032,15 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 5, 6, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -   

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ 7" (61068, м. Харків, пров. Брянський, б.7, кв. 37, код ЄДРПОУ 34952037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтогазінжиніринг" (01004, м. Київ, вул. Горького, 20-г, код ЄДРПОУ 34965245) суму основного боргу у розмірі 1987437,84грн.; інфляційні збитки  у розмірі 100582,24грн.; 3 % річних за період з 1 грудня 2008 року по 3 березня 2009 року в сумі 15191,64грн., державне мито у розмірі 21032,15 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя