Постанова

від 03.12.2013 по справі 822/1060/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1060/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Строймастер" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Строймастер" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення податкової заборгованості на користь Державного бюджету в сумі 1 028 011,00 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 4.10.2013 року адміністративний позов задоволено частково: стягнуто з відповідача вказаний податковий борг за рахунок коштів які перебувають у власності платника.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомленні належним чином. При цьому позивачем надано клопотання про розгляд справи без участі представника. Відповідачем заяву про розгляд справи в прядку письмового провадження.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг: по податку на додану вартість в сумі 1028011,00 грн., який виник відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість №9065118422 від 22.10.2012 року на суму 1018497,00 грн.; податкової декларації з податку на додану вартість №9072776561 від 19.11.2012 року на суму 4757,00 грн.; податкової декларації з податку на додану вартість №9079782821 від 18.12.2012 року на суму 4757,00 грн.

На адресу відповідача Державною податковою інспекцією у м. Житомирі 11.12.2009 року було направлено податкову вимогу № 1/2241 від 30.11.2009 р., яка ним отримана 14.12.2009 року та 21.01.2010 року та податкову вимогу № 2/104 від 14.01.2010 р., яка ним отримана 04.02.2010 року.

Також суд зазначив, що відповідачем податковий борг не сплачений, податкові вимоги не оскаржені і не скасовані.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на та, що заявлена до стягнення сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість виникла відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0012311601/0 від 24.12.2010 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі акта перевірки № 9277/15-2 було прийнято вказане податкове повідомлення-рішення яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 541 314,00 грн.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року по справі № 0670/8101/12 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року без змін. Вказане податкове повідомлення рішення визнано протиправним та скасовано.

Також встановлено, що відповідно вказаних рішень на виконання вимог податкового законодавства товариством відображено у декларації з податку на додану вартість в якій зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 2 541 314,00 грн., а також розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів; довідки щодо залишення суми від`ємного значення попередніх періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду; розрахунки сум бюджетного відшкодування; реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" направлялись на адресу позивача листи від 2.03.2011 року та від 27.07.2011 року про проведення звіряння стану рахунків з бюджетом по податку на додану вартість. Позивач не надав відповіді на вказані листи.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 1028011,00 грн., який не сплачений.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.6 ст. 200 ПК України передбачено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Як слідує з матеріалів справи після скасування безпідставного податкового повідомлення-рішення № 0012311601/0 від 24.12.2010 року. Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача про стягнення коштів які перебувають у власності платника податків.

На думку колегії суддів такі дії податкового органу є протиправними з метою позбавлення відповідача бюджетного відшкодування податку на додану вартість та отримання відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень податкового законодавства, з огляду на таке.

Підпунктом 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України визначено, що податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

З метою бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідачем 20.03.2013 року направлено лист на адресу позивача з проханням провести відповідну звірку та підписання по її наслідкам акту, а також надіслано заяву від 26.03.2013 року щодо проведення зарахування сум визначених у податкових деклараціях за вказаний період, однак податковим органом не надано відповіді на вказані звернення. Це слугувало підставою звернення відповідача з адміністративним позовом до позивача про зобов`язання останнього здійснити для відповідача зарахування сум податкових зобов`язань в розмірі 1864919,00 грн. за рахунок існуючої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з липня 2011 року по лютий 2013 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 року залишено без змін постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі № 822/1731/13, якою: визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Житомирі щодо не зарахування ТОВ "Строймайстер" сум податкових зобов`язань в розмірі 1 864 919,00 грн. за рахунок існуючої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з липня 2011 року по лютий 2013 року; зобов`язано Державну податкову інспекцію у м. Житомирі зарахувати ТОВ "Строймайстер" суму податкових зобов`язань в розмірі 1 864 919,00 грн. за рахунок існуючої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з липня 2011 року по лютий 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України , обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Проте, вказаних обставин суд першої інстанції не взяв до уваги на тій підставі, що на момент розгляду справи вказана заборгованість підтверджується розрахунками суми боргу.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки як вже встановлено виникнення права на бюджетне відшкодування відповідачем використано та використовувалось підприємством в рахунок зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних податкових періодів, а саме з липня 2011 року по лютий 2013 року, згідно поданих податкових декларацій з податку на додану вартість. В свою чергу, податкові декларації з податку на додану вартість №9065118422 від 22.10.2012 року на суму 1018497,00 грн.; №9072776561 від 19.11.2012 року на суму 4757,00 грн.; №9079782821 від 18.12.2012 року на суму 4757,00 грн., входять в спірний період по справі № 822/1731/13.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, оскільки звертаючись до суду з адміністративним позовом до розрахунку суми заборгованості включена сума грошового зобов'язання, яка оскаржена відповідачем в судовому порядку, а тому є неузгодженою та не являється податковим боргом.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню повністю, відповідачу має бути присуджено 1147.00 грн. документально підтвердженого сплаченого ним судового збору з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Строймастер" задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю "Строймастер" про стягнення заборгованості - скасувати та прийняти нову .

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Строймастер" судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.