Рішення

від 22.04.2009 по справі 1257-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1257-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

22.04.2009Справа №2-2/1257-2009

за позовом -  Алупкінський центральний військовий клінічний  санаторій Міністерства оборони України (м.Алупка, вул.Амет-Хана-Султана,б.31)

до відповідача – Приватного підприємства «Скіфія–тур» (95000, м.Сімферополь,пров.Елеваторний, 16, оф.14)

про стягнення  211 230грн.09коп.  

                                                                                                           Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Скриннікова – предст, довір у справі

Від відповідача : Алексєєва– предст, довір у справі.

Суть спору

Позивач  звернувся до Господарського суд АРК із позовною заявою до відповідача про стягнення   211 230грн.09коп, з яких  210 018грн50коп. заборгованості  за надані послуги та 1 050грн09коп 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між сторонами було укладено договір №04-08 від 28.01.2008р про санаторно – курортне лікування, відповідно до умов якого позивачем відповідачу були надані послуги. Але відповідач у порушення умов договору не наладженим чином оплачував отримані послуги, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 210 018грн50коп, яка погашена не була, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.   

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого не оспорює заборгованість перед позивачем у розмірі 209 018грн50коп, але не погоджується з нарахуванням 3% річних у сумі 1 050грн09коп та вважає їх нарахування необґрунтованим.

Розглянувши  матеріали справи, дослідивши представлені докази,  заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків є договори та інші правочини.  

Частина 1ст. 14  ЦК України передбачає, що цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,  встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення.  Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Частиною  1 ст.530 ЦК України якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору  або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).  

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

За  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст..901 ЦК України).

Між  Алупкінським центральним військовим клінічним  санаторієм, як виконавцем, та ПП «Скіфія–тур», як замовником, було укладено  договір №04-08 від 28.01.2008р про санаторно – курортне лікування, предметом якого, відповідно до п.1.1, являється надання виконавцем послуг по санаторно – курортному лікуванню представників замовника у об'ємі та на умовах, обумовлених сторонами у договорі.

Відповідно до умов договору сторони домовилися на підставі розрахунків, представлених у додатках 1 та 2, які являються невід'ємною частиною договору, встановити  планові строки, об'єми послуг  та їх вартість. Графік заїздів та планова кількість путівок  у договорі вказана  виходячи з тривалості  лікування 10 днів та може  змінюватися за згодою сторін договору при зміні тривалості лікування. (п.1.2, 1.3).

Відповідно до п.2.3.4, 3.2.1 та 3.2.3 договору замовник зобов'язався забезпечувати своєчасну попередню оплату та доплату за виділені відповідно до графіку путівки та у продовж 10 календарних днів отримувати їх у виконавця. Без попередньої оплати та без путівок відпочиваючи замовника не приймаються.  Розрахунок за путівки здійснюється у національній валюті  України у вигляді   попередньої оплати у розмірі 100% вартості путівок на підставі рахунків – фактур або відповідно до графіку передоплати, але не пізніше, ніж за 10 днів до начала заїзду при безготівковій оплаті. Замовник оплачує виконавцю аванс у розмірі 90 000,00грн.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що позивачем були надані відповідно до умов договору за період з 25.4.2008р по жовтень 2008р відповідачу послуги на загальну суму 815 195грн50коп.,що підтверджується актами виконаних робіт №67521GS/5Р від 31.5.2008р, №67521GS/6Р від 30.6.2008р, №67521GS/7Р від 31.7.2008р, №67521GS/8Р від 31.8.2008р, №67521GS/9Р від 30.9.2008р які знаходяться у матеріалах справи.

Тоді як  відповідачем у порушення умов договору №04-08 від 28.01.2008р про санаторно – курортне лікування оплата отриманих послуг повністю проведена не була, так відповідачем було сплачено 618 720,00грн., в результаті чого за відповідачем  станом на 31.10.2008р склалася заборгованість у розмірі 210 018грн50коп, що підтверджується матеріалами справи а саме: актом від 31.10.2008р звірки взаємних розрахунків  за період з 1 січня по 31 жовтня 2008 року підписаним сторонами.

Але судом також встановлено, що сума в розмірі 1 000,00, яка була позивачем первісно включена до суми основного боргу була погашена відповідачем 07.11.2008р, що підтверджується квитанцією №24 від 07.11.2008р, у якій вказано як призначення платежу – оплата за путівки відповідно до договору №04-08 від 28.01.2008р без ПДВ від ПП «Скіфія–тур»,  та яка знаходиться у матеріалах справи, тобто до звернення позивача з позовом у суд, у зв'язку із чим суд вважає, що у частині стягнення 1 000,00грн боргу провадження у справі підлягає припиненню за п. 1-1 ст. 80 ГПК України у в'язку із відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів  виконання зобов'язань перед позивачем по сплаті 209 018грн50коп. боргу та позивач не підтверджує надходження  вказаної суми  на його рахунок. Більш того, відповідно до відзиву відповідача, ПП «Скіфія–тур»  визнало заборгованість перед позивачем у розмірі 209 018грн50коп.

Таким чином, позов  у частині стягнення 209 018грн50коп. боргу обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Окрім|крім| вимоги про стягнення боргу,  позивачем заявлена вимога про стягнення 1 050грн09коп 3% річних за січень, лютий 2009 року, але вказана вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

У силу ст..625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, тоді як  позивач не довів суду  пред'явлення відповідачу  до звернення позивача з позовом до суду  вимоги про сплату річних, тоді як момент настання виконання зобов'язання по сплаті річних з простроченої суми залежить від наявності вимоги кредитора, тобто направлення (вручення)  боржникові вимоги кредитора. Таким чином, підстав для виконання відповідачем зобов'язання по сплаті 1 050грн09коп 3% річних за січень, лютий 2009 року на даний момент нема.

У зв'язку з тим, що позивач відповідно до штемпелю на позовній заяві звернувся з позовом до суду 06.3.2009р,  а відповідач частково погасив суму основного боргу у розмірі 1000,00грн 07.11.2008р, тобто до звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується матеріалами справи, витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічних послуг судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України з суми 2 050грн09коп відносяться на позивача, а з суми 209 018грн50коп - на  відповідача.

У судовому засіданні оголошувалась перерва на 22.4.2009р для підготовки рішення.

Рішення оголошене 22.4.2009р.

Керуючись ст.ст. 49,77,п.1-1 ст.80,ст.ст.82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Скіфія–тур» (95000, м.Сімферополь,пров.Елеваторний, 16, оф.14, р/р 26008054912704 в КРУ «Приватбанкк», МФО 322658, ЗКПО 33434277) на користь Алупкінського центрального військового клінічного  санаторію Міністерства оборони України (м.Алупка, вул.Амет-Хана-Султана,б.31, р/р 35228001000140 УДК в АРК м.Сімферополь, МФО  824026, ІНН 083965401129, св-во ПДВ 00494773) 209 018грн50коп боргу, 2 090грн19коп державного мита, 116грн.76коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          У частині стягнення 1 000,00грн припинити провадження по справі у зв'язку з відсутністю предмету позову.

4.          У частині стягнення 1 050грн09коп річних відмовити.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.  

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.