Рішення

від 09.12.2013 по справі 905/7482/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.12.2013 Справа № 905/7482/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Чистюхіній Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНТЕХСВЯЗЬ», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Юлга», м. Маріуполь, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 25990,36грн.

За участю уповноважених представників :

від позивача: Зибін І.І. (за довіреністю № 1 від 20.11.2013р.);

від відповідача: Клімов Ю.В. - директор( паспорт ВС 730169).

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНТЕХСВЯЗЬ», м. Донецьк звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Юлга», м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 25990,36грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов'язань за видатковими накладними № 10497 від 25.06.2012р., № 11714 від 11.07.2012р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: видаткові накладні № 10497 від 25.06.2012р., № 11714 від 11.07.2012р.; акти звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2012р. - 18.03.2013р., 01.01.2012р. - 13.12.2012р.; вимога про сплату № 60 від 06.02.2013р.; виписка з особового рахунку; правоустановчі документи.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: податкові накладні № 564 від 11.07.2012р., № 1089 від 26.06.2012р.; письмові пояснення № 155 від 30.10.2013р.; рахунки на сплату № 54911 від 09.07.2012р., № 53534 від 25.06.2012р.; додаток до податкової накладної №2; довідка № 154 від 30.10.2013. про відсутність інших правовідносин між сторонами; довідка № 154 від 30.10.2013. про наявність грошових зобов'язань відносно стягуваної заборгованості; акт звірки взаємних розрахунків з 01.01.2013р. по 22.11.2013р.; письмові пояснення № 170 від 05.12.2013р.; заяву б/н від 09.12.2013р.

Також позивачем було надано заяву про зменшення суми позову № 156 від 30.10.2013р. та копію банківської виписки № 4 від 04.09.2013р.

Відповідач до канцелярії суду надав заяву б/н від 09.12.2013р., у якій позовні вимоги визнав частково в сумі 25990,36грн., посилаючись на часткову оплату у розмірі 1000,00гн. Також надав правоустановчі документи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи сторони в усній формі домовились про поставку товару, шляхом виставлення рахунків на оплату № 53534 від 25.06.2012р., №54911 від 09.07.2012р. (а.с. 30, 31). Позивач зобов'язався поставити відповідачу кабель КГ 1х25 8544499100 0,1 км, кабель КГ 1х35 8544499100 0,1 км, провід ПВ 3 1х2,5 0,2 км, провід ПВСк 2х1,5 1 км, провід ПВСк 2х2,5 1 км, провід ПВСк 3х1,5 1 км, провід ПВСк 3х2,5 1 км, провід ПВСк 3х4 0,05 км, провід ПВСк 3х6 0,05 км, провід ПВСк 3х6 0,05 км, провід ПВСк 4х4 0,05 км, провід ПВСк 4х6 0,05 км, провід ШВВПх 2х0,5 0,2 км, провід ШВВПк 2х0,75 0,25 км, провід ШВВПк 2х1 0,4 км, провід ШВВПк 2х1,5 0,5 км, провід ШВВПк 2х2,5 0,2 км, провід ШВВПк 3х2,5 0,2 км, гофротруба ф16 0,2км. на загальну суму 36005,21грн.

Зазначений вище товар був прийнятий відповідачем за видатковими накладними № 10497 від 25.06.2012р., № 11714 від 11.07.2012р. уповноваженою особою.

Відповідач частково сплатив суму боргу, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 1000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 26.10.2012р. (а.с. 22).

Позивач звертався до відповідача із вимогою № 60 від 06.02.2013р. про сплату поставленого товару, після отримання якої останній здійснив повернення товару на суму 8014,85грн., що підтверджується додатком до податкової накладної № 2 за рахунком № 1173 від 22.02.2013р. (а.с. 32).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

За змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення суми позову № 156 від 30.10.2013р., а саме: про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 25990,36грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

По-перше, визнання позову опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

По-друге, визнання позову здійсненою уповноваженою (а.с. 79) на вчинення такої процесуальної дії особою.

По-третє, оскільки учасниками спірних правовідносин є лише позивач та відповідач, остільки визнання позовних вимог як таке не має безпосередніх негативних наслідків для прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості за поставлений товар відповідно до видаткових накладних № 10497 від 25.06.2012р., № 11714 від 11.07.2012р. у розмірі 25990,36грн.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу визначено, що правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За вимогами частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату № 53534 від 25.06.2012р., №54911 від 09.07.2012р., в яких визначено предмет поставки, кількість, ціна та загальна сума поставки.

За правовою природою виставлені рахунки на оплату № 53534 від 25.06.2012р., №54911 від 09.07.2012р. - є пропозицією укласти договір, яка в установлені строки не була відкликана оферантом.

Виходячи з приписів статті 641 Цивільного кодексу України правові наслідки оферти пов'язуються не з самим фактом її здійснення оферантом, а з фактом її отримання іншою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (у даному випадку прийняття товару та його часткова оплата), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

При цьому, в подальшому відповідач не скоїв дії, направлені на відкликання своєї згоди на прийняття пропозиції укласти договір, що кореспондується з приписами статті 642 Цивільного кодексу України.

Таким чином, між сторонами відбулось укладення договору поставки у спрощений спосіб відповідно до вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України.

Суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 3 глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-268 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що видаткові накладні № 10497 від 25.06.2012р., № 11714 від 11.07.2012р. були отримані останнім.

Поставка та приймання товару здійснюється відповідно до положень Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по кількості» № П-6 та Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості» № П-7.

Відповідно по п.п. 12, 14 Інструкцій П-6, П-7 приймання продукції по кількості та якості виробляється по транспортних і супровідних документах (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача); приймання продукції по якості й комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідних документах, що засвідчує якість і комплектність поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація й т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу в сумі 25990,36грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з тим, що сума боргу у розмірі 1000,00грн. (на яку позивач зменшив позовні вимоги у заяві № 156 від 30.10.2013р.) була сплачена відповідачем до звернення позивача із розглядуваним позовом до суду, у цій частині судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 208, 525, 526, 629, 638, 640, 641, 642 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 193, 264-268 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 78, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНТЕХСВЯЗЬ», м. Донецьк (ЄДРПОУ 31445316) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Юлга», м. Маріуполь, Донецька область (ЄДРПОУ 34696723) про стягнення заборгованості у розмірі 25990,36грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Юлга» (87515, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Леніна, буд. 27, кв. 18-А, ЄДРПОУ 34696723) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНТЕХСВЯЗЬ» (83085, м. Донецьк, вул. Прокоф'єва, буд. 9-А, ЄДРПОУ 31445316) суму боргу у розмірі 25990,36грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1656,75грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 09.12.2013р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.12.2013р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 30606/13

387-59-08

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу