Рішення

від 09.12.2013 по справі 906/1617/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" грудня 2013 р. Справа № 906/1617/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Антоневський В.С. (директор), Маршук М.О. (довіреність від 10.12.13)

від відповідача: Перепелиця Є.В. (директор)

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "АВІК" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будексім" (м. Житомир)

про стягнення 35994,31 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 35994,31грн., з яких: 19204,79грн. боргу за поставлений товар по договору №123 від 13.12.12; 16271,13грн. пені; 72,61грн. інфляційних; 445,78грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні 25.11.13 позов підтримав. Представник відповідача повідомив про можливість врегулювання спору, в зв'язку з чим у судовому засіданні 25.11.13 оголошувалась перерва до 09.12.13, у відповідності до ст.77 ГПК України.

У судовому засіданні 09.12.13 представник позивача подав заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 19204,79грн., у зв'язку з її проплатою відповідачем, яка відбулася 09.12.13 та просив стягнути з відповідача штрафні санкції.

Відповідач після перерви в засіданні свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений в судовому засіданні 25.11.13, що підтверджується протоколом судового засіданні від 25.11.13 та підписом представника у розписці про оголошення перерви від 25.11.13.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2012 року між Приватним підприємством "АВІК" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будексім" (покупець/відповідач) укладено договір про постачання товару №123, за умовами якого покупець за попереднім замовленням або без нього, купує у необхідній кількості та асортименті замки, петлі, освітлювачі та інші будівельні матеріали згідно цін продавця.

За пунктом 4.1 договору, цей договір набирає чинності з 03.12.12 і діє до 31.12.13.

На виконання умов договору №123, позивач поставив відповідачу товар на суму 26919,98грн., що підтверджується накладними №1084 від 20.12.12 на суму 15350,00грн., №1090 від 28.12.12 на суму 6110,99грн., №1091 від 28.12.12 на суму 731,70грн., №1092 від 28.12.12 на суму 4727,29грн. (а.с.13-16).

Пунктом 2.1 договору, передбачено, що розрахунки за продукцію та послуги проводяться в безготівковому порядку 100% оплати, а при оплаті товарів готівкою в момент отримання товарів.

Крім того, за усною домовленістю, позивач поставив відповідачу товар за накладними №964 від 01.11.12 та №1012 від 30.11.12 на загальну суму 9755,80грн. (а.с.11-12).

З наведеного вбачається, що відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 36675,78грн. За даними позивача відповідач оплату за отриманий товар провів частково в період з 13.12.12 по 01.08.13 на суму 17470,99грн., тому на день звернення з позовом до суду сума боргу становила 19204,79грн. (36675,78-17470,99), про що не заперечили сторони у судовому засіданні.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач у судовому засіданні зазначив про те, що 09.12.13 відповідач сплатив основну суму боргу в розмірі 19204,79грн., у зв'язку з чим просив припинити провадження у справі в цій частині.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення 19204,79грн. боргу підлягає припиненню за відсутності предмету спору на підставі ст.80 ч.1п.1-1 ГПК України.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.3.3 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 16271,13 грн.(а.с.4).

Згідно п.3.3 договору, за несвоєчасну оплату покупець сплачує пеню в розмірі 0,3% від суми вартості отриманого товару за кожен день прострочення платежу.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем помилково нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за поставлений товар по накладним №964 від 01.11.12 та №1012 від 30.11.12 на загальну суму 9755,80грн., оскільки дані поставки відбулися поза межами дії договору №123.

Оскільки сторони у договорі не передбачили стягнення пені як відповідальніть за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті за поставлений товар по накладним №964 від 01.11.12 та №1012 від 30.11.12, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені нарахованої за несвоєчасне виконання зобов'язання по вказаних накладних.

Згідно розрахунку позивача пеня нарахована за період з 01.01.13 по 22.10.13.

Відповідно до ст.232 п.6 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши розрахунок пені за шість місяців починаючи з 01.01.13 по 30.06.13 на підставі нормативно-довідкової таблиці комп'ютерної програми "Законодавство" суд знаходить, що розмір пені становить 1867,97 грн.

При цьому суд враховує, що кошти, які сплачувались відповідачем в січні (4670,99 грн) слід зарахувати повністю а кошти сплачені в березні 2013 року (5000 грн.) слід зарахувати частково в рахунок оплати накладних, поставка за якими відбулася поза межами договору №123. Звідси, борг відповідача за отриманий товар в межах договору №123 в період з 01.01.13 по 14.03.13 становив 26919,98 грн., а в період з 14.03.13 по 30.06.13 - 24204,79 грн. Виходячи з цих періодів та сум слід проводити розрахунок пені.

Таким чином позов в частині стягнення пені в розмірі 1867,97 грн. підлягає задоволенню, а позов в частині стягнення 14403,16 грн. пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 72,61 грн. інфляційних та 445,78 грн. 3% річних.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовольняє позов у цій частині.

Визначаючи порядок нарахування інфляційних втрат позивачем не було враховано дефляційні процеси.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних (а.с.5), з урахуванням обставин даної справи, а також рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р., господарський суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних в загальній сумі 29,15грн.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 2321,89грн., з яких: 1846,96грн. пені, 29,15грн. інфляційних, 445,78грн. річних. В частині стягнення 19204,79грн. боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі ст.80 ч.1 п.1-1 ГПК України. В частині стягнення 14424,17грн. пені та 43,46грн. інфляційних слід відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору розподіляються між сторонами пропорційно сумі правомірно заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 19204,79грн. боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будексім" (10025, м.Житомир, вул.Вітрука,4-а; код 20420477) на користь Приватного підприємства "АВІК" (10003, м.Житомир, вул.Щорса,54-Б; код 25308443) - 1867,97грн. пені, 29,15грн. інфляційних, 445,78грн. річних, 1029,96грн. судових витрат.

4.Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 14403,16грн. пені та 43,46грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 12.12.13

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2 -відповідачу