Постанова

від 26.03.2013 по справі 811/439/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

26 березня 2013 року Справа № 811/439/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (по тексту - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суд з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (по тексту - відповідач), в якому просить суду визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішеннгя відповідача від 01.02.2013 року №0000640171 і №000650171. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 10.01.2013 по 14.01.2013 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Кіровоградської ОДПІ Корченюком О.В. проведена невиїзна документальна позапланова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання податкового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ТОВ "Донтрансторг" (код за ЄДРПОУ 36061529) за період з 01.07.2009 по 3 1.07.2012 року. Згідно акту від 18.01.2013 року №12/1710/НОМЕР_1, в ході перевірки виявлені порушення: 1) ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, завищено валові витрати та валові доходи, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 11742,55 грн.; 2) п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", донараховано податок на додану вартість в сумі 15656,73 грн..

За результатами розгляду матеріалів перевірки першим заступником керівника податкового органу прийнято податкові повідомлення рішення від 01.02.2013 р. №0000640171, яким донараховано основного платежу по ПДВ в сумі 15656,73 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3914,18 грн.; №0000650171, яким донараховано основного платежу по податку з доходів фізичних осіб в сумі 11742,55 грн..

З вказаними рішеннями суб'єкта владних повноважень позивач не згоден.

Представник позивача у судовому засіданні 26.03.2013 р позовні вимоги підтримав, просив суд подальший розгляд справи провести в порядку письмового провадження /а.с.155/.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.03.2013 р. позовні вимоги не визнав, просив суд в їх задоволенні відмовити. Щодо подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував /а.с.155/. Крім того, з наданих до суду письмових заперечень пояснив, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1-16.3) за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 року встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97 року. До відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб надійшов від ДПІ у Київському районі м. Донецька акт від 27.08.2012 року №1811/15-4/36061529 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Донтрансторг», код за ЄДРПОУ 36061529, з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ за період з 01.07.2009 по 31.07.2012 р., яким встановлено нікчемність правочинів з ФОП ОСОБА_1, р.н.к.о. НОМЕР_1, за лютий 2010 року на суму 733,40 грн., квітень 2010 року на суму 5607,60 грн., травень 2010 року на суму 5607,40 грн., липень 2010 року на суму 3708,33 грн. (придбання вугілля).

Також, перевіркою достовірності декларування валових витрат, відображених в деклараціях про доходи з урахуванням даних попередніх планових документальних перевірок встановлено, що в порушення вимог ст.13 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року (зі змінами та доповненнями), ФОП ОСОБА_1 за перевіряємий період з 01.01.2010 по 31.12.2010 року завищено валові витрати на загальну суму 78283,65 грн., а саме: до відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб надійшов від ДПІ у Київському районі м. Донецька акт від 27.08.2012 року №1811/15-4/36061529 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Донтрансторг», код за ЄДРПОУ 36061529, з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ за період з 01.07.2009 по 31.07.2012 року, яким встановлено нікчемність правочинів з ФОП ОСОБА_1, р.н.к.о. НОМЕР_1, за лютий 2010 року на суму 3667,00 грн.(1 квартал 2010 року), квітень 2010 року на суму 28038,00 грн., травень 2010 року на суму 28037,00 грн.(2 квартал 2010 року), липень 2010 року на суму 18541,65 грн.(3 квартал 2010 року) (придбання вугілля). Враховуючи це, ФОП ОСОБА_1, у відповідності з вимогами п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2010 рік в сумі 11742,55 грн..

На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі /а.с.65-67/.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд прийшов до наступних висновків.

ОСОБА_1, зареєстрований Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 26 липня 2001 року як фізична особа-підприємець, є платником податку на додану вартість /а.с.124, 128/.

Судом встановлено, що відповідачем, згідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) від 02.12.2010 р. №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, та наказу начальника Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 10.01.2013 року №42, відповідно до доповідної записки від 10.12.2012 р. №102/17-1, проведено невиїзну документальну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ТОВ «Донтрансторг» (код 36061529) за період з 01.07.09 по 31.07.12 р., за результатами якої складено акт №12/1710/НОМЕР_1 від 18.01.2013 року /а.с.133, 134-149/.

Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушенням позивачем:

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року (зі змінами та доповненнями) та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу ДПАУ від 14.02.2001 року №53, із змінами внесеними згідно із наказами ДПАУ від 28.12.2001 року №523, від 16.07.2003 року №352, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за №64) - донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 11742,55 грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) - донараховано податок на додану вартість в сумі 15656,73 грн., в тому числі за лютий 2010 року на суму - 733,40 грн., за квітень 2010 року на суму -

5607,60 грн., за травень 2010 року на суму - 5607,40 грн., за липень 2010 року на суму - 3708,33 грн..

На підставі акту перевірки, відповідачем 01 лютого 2013 року винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0000640171, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19570,91 грн., в тому числі 15656,73 грн. основного платежу, 3914,18 грн. штрафних (фінансових) санкцій /а.с.131/;

- податкове повідомлення-рішення №0000650171, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 11742,55 грн., в тому числі 11742,55 грн. основного платежу /а.с.132/.

Згідно вимог ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням №0000640171 і №0000650171 від 01 лютого 2013 року, адміністративний суд виходить із наступних обставин справи .

Як зазначено відповідачем, усі операції купівлі-продажу між позивачем та підприємством-контрагентом ТОВ «Донтрансторг» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними.

До таких висновків відповідач прийшов використавши в ході перевірки акт від 27.08.2012 року №1811/15-4/36061529, що надійшов від ДПІ у Київському районі м. Донецька «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Донтрансторг», код за ЄДРПОУ 36061529, з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ за період з 01.07.2009 року по 31.07.2012 року», яким встановлено нікчемність правочинів з ФОП ОСОБА_1, р.н.к.о. НОМЕР_1, за лютий 2010 року на суму 733,40 грн., за квітень 2010 року на суму 5607,60 грн., за травень 2010 року на суму 5607,40 грн., за липень 2010 року на суму 3708,33 грн. (придбання вугілля).

В даному акті йдеться посилання на матеріали кримінальної справи за №75-11-05-115/2, порушеної за фактом створення (придбання) невстановленими особами фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Донтрансторг», код ЄДРПОУ 36061529, ТОВ «Укропторг 09», код ЄДРПОУ 36615838, за ознаками злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.

Отже, відповідач вважає, що взаємовідносини між ТОВ «Донтрансторг» (код36061529) та його контрагентами, в тому числі ФОП ОСОБА_1, не сприяють реального настання правових наслідків. Усі операції купівлі-продажу у ТОВ «Донтрансторг» (код36061529) є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача". Виходячи з цього, позивачем завищено дозволений податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 15656,73 грн., в тому числі за лютий 2010 р. - 733,40 грн., за квітень 2010 р. - 5607,60 грн., за травень 2010 р. - 5607,40 грн., за липень 2010 р. - 3708,33 грн..

Проте, суд не погоджується з даною позицією податкового органу з огляду на те, що в акті перевірки не зазначено жодного порушення податкового законодавства, свідомо допущеного позивачем по справі, а не його контрагентом. Крім того, використання в ході проведеної перевірки інформації, зібраної в межах розслідування кримінальної справи, є недопустимим, оскільки в акті не зазначено про наявність обвинувального вироку щодо посадових осіб ТОВ «Донтрансторг».

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічно п.198.6 ст.198 ПК України.

Згідно п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічне вказано й у п.198.2 ст.198 ПК України.

Таким чином, можна зробити висновок, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Встановлено, що між ТОВ «Донтрансторг» (Продавець) та позивачем (Покупець) 03.08.2009 року було укладено договір №0308/2. Згідно п.1.1, предметом Договору є купівля-продаж вугілля /а.с.42-зв./.

На виконання умов даного Договору виписано податкові накладні: №230205 від 23.02.2010 р. /а.с.24/, №260406 від 26.04.2010 р. /а.с.25/, №110523 від 11.05.2010 р. /а.с.26/, №050707 від 05.07.2010 р. /а.с.27/, №070704 від 07.07.2010 р. /а.с.28/.

Відповідно до Спеціального Витягу з ЄДР, станом на 15.02.2013 р. ТОВ «Донтрансторг» (код 36061529) значиться в державному реєстрі та має стан - зареєстровано /а.с.34-35/. Доказів того, що дане підприємство не є платником податку на додану вартість, відповідачем суду не надано.

Виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором №0308/2 підтверджується: виписками по особовому рахунку /а.с.43-46/, накладними /а.с.47-53, 120-123/.

Використання придбаного позивачем товару (вугілля) у власній господарській діяльності підтверджено документами подальшої його реалізації, в т.ч. договором №03/06 від 03.06.2010 р. /а.с.100-101/, договором №1/4 від 12.04.2010 р. /а.с.102-103/. податковими накладними /а.с.107-109/.

З огляду на вказане, суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські відносини між позивачем та ТОВ «Донтрансторг» не мали реального характеру, а укладений ними договір - нікчемним, про що вказано в акті перевірки.

Згідно ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Складений відповідачем не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно ст.216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договір купівлі-продажу, сторонами яких є позивач та ТОВ «Донтрансторг» був укладений з метою, що суперечить інтересам держави, в т.ч., в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену суму ПДВ до податкового кредиту, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про відсутність підстав у позивача для цього.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1ст.9 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення, винесено відповідачем з порушенням принципів законності та обґрунтованості, а тому вони є протиправними і підлягають скасуванню.

Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч.1 ст.94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 28,23 грн. /а.с.11/.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 69-71, 86, 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 01 лютого 2013 року №0000640171.

3.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 01 лютого 2013 року №0000650171.

4.Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) з Державного бюджету України судові витрати по справі в сумі 314,00 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько