Рішення

від 02.12.2013 по справі 905/7613/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.12.2013 Справа № 905/7613/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д ., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваформ Україна», м.Житомир

до відповідача:Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь Донецької області

про стягнення 9 006,01грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - Швець М.А. - директор

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Акваформ Україна», м. Житомир звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь Донецької області суми основного боргу у розмірі 8 794грн., пені у розмірі 172,26грн. та річних у розмірі 39,75грн. на підставі договору поставки №116/2013 від 29.12.12. (Усього 9 006,01грн.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки товару №116/2013 від 29.12.2012р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію специфікації №01 від 27.05.13, копію видаткової накладної №Е000000049 від 27.05.2013р., копії банківських виписок, копії платіжних доручень №@2PL101943 від 01.07.13., №@2PL723569 від 26.07.13., №@2PL362376 від 29.07.13., №@2PL179335 від 05.08.13., №@2PL477416 від 19.08.13., №@2PL961413 від 04.09.13., копію претензії вих.№125 від 29.07.2013р., копії актів звірки взаємних розрахунків.

12 листопада 2013р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення вих.№182 від 08.11.13, в яких він зазначив, що при здійснені відповідачем часткової оплати боргу, банк - ПАТ КБ «Приватбанк» зарахував суми проплат «за вирахуванням комісійної винагороди банку у розмірі 5грн.», оскільки згідно договірних зобов'язань між позивачем та банком, комісійну винагороду за перерахування коштів контрагентами позивача сплачує ТОВ «Акваформ Україна». У зв'язку із чим, загальна суму часткової оплати боргу відповідачем становить 3 500грн.

Слухання справи відкладалось, у зв'язку з неявкою представників сторін у засідання суду, а також для представлення відповідачем витребуваних документів по справі.

У судовому засіданні 02.12.2013р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, наполягаючи на вирішенні спору незалежно від відсутності Відповідача та вказуючи про відсутність будь-яких додаткових доказів на їх підтвердження.

Відповідач в судові засідання без пояснення причин жодного разу не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п.3.9.1 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

29 грудня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акваформ Україна», м. Житомир (далі по тексту-Постачальник) та Фізичною - особою підприємцем ОСОБА_1 м. Маріуполь Донецької області (далі по тексту-Покупець) був укладений договір поставки товару №116/2013, згідно умов якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця партіями сантехнічні вироби, меблі в асортименті (далі по тексту-Товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Згідно п. 3.3 договору розрахунок за кожну поставлену партію товару (її частину) покупець здійснює безпосередньо з постачальником, у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника, зазначений у розділі 10 договору, у розмірі 100% попередньої оплати вартості партії товару (її частини) до дати поставки відповідної партії товару або її частини якщо інший строк не передбачений підписаною сторонами специфікацією на поставку цієї партії товару. Конкретні умови оплати кожної партії товару визначаються сторонами у специфікаціях на конкретну партію товару, що підписуються сторонами у порядку визначеному п. 1.2 договору.

У виконання вищенаведених умов Договору сторонами була підписана специфікація №1 від 27.05.13, яка є невід»ємною частиною даного договору.

За вказаною специфікацією сторони погодили поставку товару із зазначенням його найменування, асортименту, кількості, комплектності, ціни, терміну оплати та терміну поставки кожної партії. Специфікація підписана обома сторонами без зауважень, а також скріплена печаткою зі сторони постачальника та підписом зі сторони покупця.

Відповідно до специфікації №1 від 27.05.13 розрахунок за поставлену партію товару здійснюється за наступним графіком:

- до 26.06.13 - оплата у розмірі 4 917,60грн.;

- до 26.07.13 - оплата у розмірі 3 688,20грн.;

- до 27.08.13 - оплата у розмірі 3 688,20грн.

Специфікація вступає в силу з моменту її підписання сторонами.

Пунктом 8.1 договору встановлений строк його дії з моменту підписання і діє до 31.12.2013р., а в частині платежів - до здійснення покупцем повного розрахунку за товар, що був поставлений постачальником протягом строку дії договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір поставки №116/2013 від 29.12.2012р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

На виконання умов Договору за видатковою накладною №Е000000049 від 27.05.2013р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 12 294грн.

З представленої накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, скріплена печаткою позивача та підписом відповідача, містить всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне її отримання. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Частково продукція була оплачена відповідачем у розмірі 3 500грн., про що свідчать банківські виписки та платіжні доручення.

У зв'язку із не оплатою відповідачем товару, позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№125 від 29.07.2013р., в якій просить у 3-х денний термін з моменту отримання претензії сплатити суму простроченого боргу у розмірі 8 605,80грн. та загальну суму пені, річних та штрафу, що разом складає 580,74грн. Зазначена претензія залишилась без відповіді та виконання зі сторони відповідача.

Станом на 04.11.2013р. відповідач підтвердив наявність боргу у сумі 8 794грн. перед позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печаткою зі сторони постачальника акт звірки розрахунків.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов специфікації №1 від 27.05.13, отриманий товар не сплатив.

Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 8 794грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 172,26грн. пені за період з 28.08.2013р.-21.10.2013р., яка нарахована за прострочення оплати товару відповідно до п.6.2 договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по оплаті товару, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобов'язання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем здійснений вірний розрахунок пені за вищевказаний період, по видатковій накладній, а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 172,26грн. пені за вищевказаний період в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних за період з 28.08.2013р.-21.10.2013р. проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в п. 3.3 договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 39,75грн. 3% річних в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 546, 549, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваформ Україна», м.Житомир до Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь Донецької області про стягнення 9 006,01грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваформ Україна», м.Житомир суму основного боргу у розмірі 8 794грн., пеню у розмірі 172,26грн., 3% річних у розмірі 39,75грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 02.12.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2013р.

Суддя Л.Д. Подколзіна