Постанова

від 09.12.2013 по справі 816/6740/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/6740/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

при секретарі судового засідання - Купріс М.В.,

представника відповідача - Кражана М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Семенівському районі Полтавської області про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2013 року позивач Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Семенівському районі Полтавської області про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на порушення відповідачем положень Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 № 5-4/4, щодо невключення до актів звірки та невідшкодування виплачених гр. ОСОБА_3 за період з 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року сум пенсії в сумі 407,73 грн.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, будучи належно повідомленим про дачу, час та місце судового розгляду справи. У прохальній частині адміністративного позову міститься клопотання позивача про розгляд даної справи за відсутності уповноваженого представника управління.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, направив до суду письмові заперечення проти позовних вимог. Так, у письмових запереченнях відповідач посилався на те, що пенсії громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД та переїхали на постійне місце проживання в Україну не входять до переліку соціальних послуг та виплат, відшкодування яких передбачене Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим спільною постановою правління Пенсійного фонду України і правління Фонду соціального страхування від 04 квітня 2003 року № 5-4/4. При цьому, відповідач зауважує, що позивач не звертає уваги на те, що потерпілі, які отримали каліцтво за межами України і переїхали на постійне місце проживання в Україну, не є застрахованими особами в Україні, за них не сплачувались страхові внески, а тому здійснення їм страхових виплат коштів Фонду є неприпустимим, оскільки такі дії вважатимуться нецільовим використанням бюджетних коштів. З огляду на викладене, позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судом визнано за можливе розглядати справу за даної явки на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, в порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що нещасний випадок на виробництві з гр. ОСОБА_3 стався 15 серпня 1992 року при здійсненні останнім трудової діяльності на Самарському пасажирському АТП № 2 у м. Самарі, про що свідчить наявний у матеріалах справи акт про нещасний випадок на виробництві (а.с. 24-25).

У 1997 році гр. ОСОБА_3 переїхав на постійне місце проживання до України, що підтверджується посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 (а.с. 23).

Зазначеній особі УПФУ в Хорольському районі Полтавської області призначена та проводиться виплата пенсії по інвалідності, що підтверджується відповідними списками.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі за текстом - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

За пенсійним страхуванням згідно вимог статті 25 Основ надаються, зокрема, такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

За страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання відповідно до пункту 4 цієї статті надається, зокрема, такий вид соціальних послуг та матеріального забезпечення, як пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Частиною 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, до якої належать гр. ОСОБА_3 щодо відшкодування витрат на виплату пенсії.

За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Статтею 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 09 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони), смерті здійснюється роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту вказаної норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у справі та пов'язані з відшкодуванням витрат Пенсійного фонду України, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік колишнього СРСР.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення, яка 13 березня 1992 року підписана Україною і набрала для неї чинності, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, суд вважає, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україні, у розмірі 407,73 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову УПФУ в Хорольському районі Полтавської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Семенівському районі Полтавської області та стягнення суми заборгованості з витрат на виплату пенсії громадянам, які отримали каліцтво в державах СНД в розмірі 407,73 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Семенівському районі Полтавської області про стягнення сум заборгованості з витрат на виплату пенсії громадянам, які отримали каліцтво в державах СНД - задовольнити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Семенівському районі Полтавської області (ідентифікаційний код 23813303) на користь Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області (ідентифікаційний код 22529646) витрати на виплату пенсії громадянам, які отримали каліцтво в державах СНД у розмірі 407 (чотириста сім) гривень 73 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 12 грудня 2013 року.

Суддя Г.В. Костенко