Рішення

від 12.05.2009 по справі 5020-2/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-2/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"12" травня 2009 р. справа № 5020-2/192

За позовом:          Відкритого акціонерного товариства „Рутикс”

          (99029, м.Севастополь, вул.Курганна, 6)

до:          Приватного підприємства „Торговельний будинок „Марина”

                               (99029, м.Севастополь, пр.ген.Острякова, 42-18)

про          стягнення заборгованості у розмірі 5200,00 грн.

Суддя Шевчук Н.Г.

Представники сторін:

позивач - Батаєв М.О., довіреність б/н  від 24.06.2008,

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство „Рутикс” (далі –позивач) звернулося до суду з позовом до приватного підприємства „Торговельний будинок „Марина” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 5200,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу № б/н від 23.09.2005.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином у встановленому порядку за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.30-31). Про дату, час і місце судового засідання 07.04.2009 повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 21), не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У зв'язку з викладеним та з урахуванням встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строку вирішення спору, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі  матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд -

встановив:

23.09.2005 між відкритим акціонерним товариством „Рутикс” (Продавець) та приватним підприємством „Торговельний будинок „Марина” (Покупець) укладений договір купівлі-продажу № б/н (далі - Договір) (а.с.18).

Відповідно до розділу 1 Договору продавець зобов'язується продати, а покупець - прийняти та оплатити майно, а саме:  запасні частини на загальну суму 7000,00 грн.

Згідно з пунктом 2.2 Договору покупець зобов'язаний прийняти та розрахуватися за майно до 30.10.2005.

За твердженням позивача, на підставі вказаного договору позивачем переданий відповідачу товар на загальну суму 7000,00 грн.

Проте, відповідач зобов`язання з оплати зазначеного товару виконав лише частково на суму 1800,00 грн., у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 5200,00 грн.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог статті 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалами від 16.03.2009, 07.04.2009 суд зобов'язував позивача надати докази отримання товару відповідачем (накладні, довіреності).          

На момент розгляду справи зазначені документи до матеріалів справи не надані.

Таким чином, за відсутності належних та допустимих доказів отримання відповідачем товару у сумі 5200,00 грн. є безпідставними.

Надані позивачем бухгалтерська довідка та аудиторський висновок не є доказами отримання товару відповідачем.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.  

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Суддя                                                                                                                          Н.Г.Шевчук

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 13.05.2009.

Розсилка:

1.          ВАТ „Рутикс”

(99029, м.Севастополь, вул.Курганна, 6)

2.          ПП „Торговельний будинок „Марина”

(99029, м.Севастополь, пр.ген.Острякова, 42-18)

      3.          Справа