Ухвала

від 09.12.2013 по справі 905/5081/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

09 грудня 2013 року Справа № 905/5081/13

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотек" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 16.10.2013 р. (головуючий суддя Чернота Л.Ф., судді Бойченко К.І., Стойка О.В.) на рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2013 р. (суддя Чернова О.В.) у справі№ 905/5081/13 Господарського суду Донецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сканія Кредит Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Екотек" провилучення у відповідача та передачу транспортних засобів, технічних паспортів та державних номерних знаків на загальну суму 1.439.109,44 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.09.2013 р. у справі №905/5081/13, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.2013 р., позовні вимоги задоволені повністю. Вирішено вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотек" та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Сканія Кредіт Україна" наступні транспортні засоби, технічні паспорти та державні номерні знаки на них: сідловий тягач Scania P114 GA4X2 NA 340, номер шасі 9BSP4x20003587197, вартість 476 072,27грн., Рік випуску - 2006; сідловий тягач Scania P114 GA4X2 NA 340, номер шасі 9BSP4x20003587411, вартість 476 072,27грн., Рік випуску - 2006; напівпричіп Wielton body box s/tr NS34FT, номер шасі SUDNS1FBV65009870, вартість 243 482,45 грн., Рік випуску - 2006; напівпричіп Wielton body box s/tr NS34FT, номер шасі SUDNS1FBV65009871, вартість 243 482,45 грн., Рік випуску - 2006.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу та додані до неї документи, встановила наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

На підтвердження надіслання копій касаційної скарги позивачу у справі скаржником надано копію опису вкладення в лист від 05.11.2013 р., яка належним чином не засвідчена

Відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

У пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України" від 24.10.2011 р. № 11 зазначено, що розрахунковий документ встановленої форми, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку (оригінал касового чека, розрахункової квитанції тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів. Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис".

Пунктом 5.26 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) зазначено, що відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи.

Таким чином, копії документів засвідчуються шляхом проставляння печатки підприємства на кожній сторінці документа, або на зворотній сторінці прошитої копії документа, напису "Згідно з оригіналом" та назви посади, особистого підпису особи, що має відповідні повноваження та засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії.

Таким чином скаржником не надано суду належних доказів надіслання копій касаційної скарги сторонам у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Порядок і розмір сплати судового збору в Україні встановлено Законом України "Про судовий збір".

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначенні ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- касаційної скарги на рішення суду у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7)

Скаржник оскаржує в касаційному порядку судові рішення в повному обсязі.

Позивачем заявлено позовні вимоги майнового характеру про вилучення та передачу транспортних засобів, технічних паспортів та державних номерних знаків на загальну суму 1.439.109,44 грн., тобто за подання касаційної скарги скаржник повинен був сплатити 14.391,09 грн. судового збору.

Скаржником згідно з квитанцією № 23463 від 05.11.2013 р. сплачено 802,90 грн. судового збору.

Таким чином, в порушення частини 4 статті 111 ГПК України до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Відповідно до п. 3.8 вказаної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Згідно з п. 2 листа Вищого господарського суду України від 17.09.2012 р. № 01-06/1260/2012 "Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Скаржником у якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано квитанцію № 23463 від 05.11.2013 р., у графі "Призначення платежу" якої зазначено: "судовий збір (Вищий господарський суд України, 070) символ 254, зв подачіу касаційної скарги; код виду платежу = 101; код бюдж.класиф. 22030004".

Таким чином, графа "Призначення платежу" вказаного платіжного доручення не містить відомостей про те, в якій саме справі сплачено судовий збір.

З огляду на викладене, додану до касаційної скарги квитанцію № 23463 від 05.11.2013р. не можна вважати належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку.

Отже, в порушення частини 4 статті 111 ГПК України, до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Крім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Тобто, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті.

Згідно з положеннями частини другої статті 111 5 та частин першої та другої статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судом при розгляді спору не застосований Закон, який підлягає застосуванню, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 ГПК України не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи.

Скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з касаційної скарги, остання містить посилання на ст.ст. 1, 4-2, 4-3, 22, 35, 59 ГПК України, ч. 1 ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 782, 806 ЦК України, ст.ст. 1, 7, 10, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", однак скаржник не зазначає суті порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права з урахуванням встановлених фактичних обставин справи.

При цьому скаржник в касаційній скарзі посилається на недоведеність існування у лізингоодержувача права на отримання лізингових платежів саме у заявленому в розрахунку розмірі, та фактично просить суд касаційної інстанції додатково перевірити докази.

Судова колегія відзначає, що касаційна інстанція в силу наданих їй повноважень перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судових актах господарських судів чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

За таких обставин подана касаційна скарга та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику.

Керуючись статтями 86, 111, пунктами 3, 4, 6 частини 1 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Екотек" касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.2013 р. у справі 905/5081/13 та додані до неї документи без розгляду.

Повернути з Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код отримувача: 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, рахунок 31211254700007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотек" (83114, м. Донецьк, вул. Університетська, 104, ідент. код 31832519) 802 (вісімсот дві) грн. 90 коп. судового збору, сплаченого квитанцією № 23463 від 05.11.2013 р.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков