Постанова

від 11.12.2013 по справі 5009/5107/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Справа № 5009/5107/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргуприватного підприємства "Жаклін", м. Павлоград Дніпропетровської області на постанову від 23.10.2013 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 5009/5107/12 господарського суду Запорізької області

за заявоюприватного підприємства "Жаклін", м. Павлоград Дніпропетровської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Новол -Україна", м. Запоріжжя провизнання банкрутом ліквідаторПП "Жаклін" в судовому засіданні взяв участь представник:

ПП "Жаклін"Байдук Р.М., довір., ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.01.2013 року порушено провадження у справі № 5009/5107/12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Новол - Україна" (далі - Боржник, Товариство) за заявою приватного підприємства "Жаклін" (далі - Кредитор, Підприємство) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Запорізької області від 15.01.2013 року Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено ініціюючого кредитора, якого зобов'язано виконати дії у ліквідаційній процедурі.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.03.2013 року (суддя - О.О. Юлдашев) затверджені ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства, ухвалено ліквідувати юридичну особу Боржника, а провадження у справі припинено. Незадоволені кредиторські вимоги ухвалено вважати погашеними.

Не погоджуючись із цією ухвалою суду, Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.03.2013 року та направити справу до господарського суду Запорізької області для подальшого розгляду на стадію ліквідації.

До апеляційної скарги було додано клопотання про відновлення процесуального строку подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.03.2013 року.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2013 року (головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Агапов О.Л., Москальова І.В.) відновлено Інспекції процесуальний строк на подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу Інспекції до розгляду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року (головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Москальова І.В., Ушенко Л.В.) апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.03.2013 року скасовано, а провадження у справі про банкрутство Товариства припинено.

Не погоджуючись з вказаними ухвалою та постановою апеляційного суду, приватне підприємство "Жаклін" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2013 року, так і постанову цього ж суду від 23.10.2013 року та прийняти нове рішення, яким залишити апеляційну скаргу Інспекції без розгляду, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.03.2013 року без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 7, 25, 52 Закону про банкрутство, ст. 75 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 78, 82 Податкового кодексу України, а також норм процесуального права - ст.ст. 53, 91, 93, 106 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Боржника та припиняючи провадження у справі про банкрутство, місцевий суд вказав, що вимоги двох виявлених кредиторів у справі не були задоволені у зв'язку із невиявленням майна та інших активів у Боржника, а тому ці вимоги вважаються погашеними. Вимоги податкового органу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу тільки після проведення щодо Боржника податкової перевірки були відхилені судом, який при цьому зазначив, що вказаний податковий орган не надав докази такої перевірки.

Скасовуючи таке рішення суду, апеляційний суд вказав, що вимоги ініціюючого кредитора не є безспірними, так як на векселі, наданому на підтвердження цих вимог відсутній підпис головного бухгалтера - дефект форми векселю, а тому затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Боржника є помилковим і провадження у справі слід припинити, як безпідставно порушене.

Заперечуючи такі висновки апеляційного суду, скаржник зазначив, що апеляційний суд мав відмовити Інспекції у прийнятті апеляційної скарги, а строк звернення із апеляційною скаргою був відновлений неправомірно; припинення провадження у справі про банкрутство, коли залишилась не скасована постанова про визнання боржника банкрутом, не допускається. Також скаржник зазначив, що неможливість провести щодо Боржника податкову перевірку не є підставою для незатвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі. Питання ж наявності у наданого у справі векселя вексельної сили не досліджувалось судами, так як є довідка, що штатним розкладом у Боржника не передбачена посада головного бухгалтера, а норми законодавства допускають підписання векселю тільки його керівником.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені без врахування приписів діючого законодавства та встановлених апеляційним судом обставин справи.

Так, дійсно нормами ч. 5 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи ) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою.

Поряд з цим, зазначаючи про відсутність у штатному розкладі Боржника посади головного бухгалтера Товариства, а лише керівника, заявник послався в скарзі на наявну у Підприємства довідку на момент складення та отримання векселю. Між тим ці доводи викладені в порушення норм ст.ст. 33, 34, 36 та ст. 111 7 ГПК України, оскільки матеріали справи не містять вказаної довідки (доречи в скарзі відсутні посилання і на реквізити цієї довідки -дата, вихідний номер реєстрації тощо), а також будь-яких інших доказів з цього приводу (статутні документи, штатний розклад тощо, довідку з Єдиного державного реєстру - лише є витяг), а жодний із судів попередніх інстанцій не досліджував та встановлював таких обставин.

Отже скаржником не спростований висновок апеляційного суду щодо дефекту форми векселю, доданого до заяви про порушення справи на підтвердження безспірних вимог ініціюючого кредитора до Боржника.

Поряд з зазначеним, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що згідно доданого ліквідатором до свого звіту витягу з Єдиного державного реєстру серія АБ, № 514607 від 10.01.2013 року (т. 2 а.с. 22) керівником Боржника визначена Хижкова Лариса Геннадіївна, тоді як у згаданому та доданому до заяви ініціюючого кредитора векселі (на підтвердження виникнення кредиторських вимог до Боржника) від імені Товариства цей вексель підписала, як керівник, Л.Г. Хижакова (т. 1 а.с. 73).

Крім цього, стосовно безпідставності порушення провадження у даній справі про банкрутство колегія суддів вважає за необхідне доповнити мотивувальну частину постанови наступним.

Так, норми ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство встановлюють особливості щодо підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, які полягають, зокрема у необхідності підтвердження відсутності керівних органів боржника - юридичної особи, за їх місцезнаходженням.

Поряд з цим, необхідність дотримання таких загальних умов щодо порушення справи про банкрутство, визначених нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, як безспірність кредиторських вимог зберігає свою обов'язковість і при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство за обставин, визначених ст. 52 Закону про банкрутство. Дотримання вказаних умов (як спеціальних, так і загальних) є обов'язковим, відповідно до Закону про банкрутство, при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, а вказані умови складають предмет спору у відповідній справі про банкрутство.

Щодо відсутності керівних органів Товариства за їх місцезнаходженням, місцевий суд в постанові про визнання Боржника банкрутом послався на відповідні відомості згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АБ, № 514607 від 10.01.2013 року. Однак, касаційний суд зазначає про безпідставність такого посилання та висновку суду саме на момент вирішення питання про визнання Боржника банкрутом. Так, як вбачається з матеріалів справи, згаданий витяг був доданий лише до звіту ліквідатора (тобто вже після винесення вказаної вище постанови суду - т. 2 а.с. 22). Отже докази щодо спеціальної ознаки щодо відсутнього боржника згідно вимог ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство були надані у даній справі після порушення провадження у даній справі та після визнання Боржника банкрутом.

При зверненні ж із заявою про порушення справи про банкрутство за правилами ст. 52 Закону про банкрутство загальні та спеціальні підстави для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника мають існувати, а належні документи на підтвердження наявності цих підстав повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та не можуть бути витребувані судом (виходячи також з положень ст. 38 ГПК України) або надані у справу після порушення справи про банкрутство.

У зв'язку із викладеним апеляційний суд, скасувавши ухвалу місцевого суду та вказавши про безпідставність порушення провадження у даній справі в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про порушення місцевим судом норм ч. 3 ст. 6, ч. 10 ст. 7, ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство у зв'язку із відсутністю підстав для порушення та подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство Товариства (із визнанням його банкрутом), а також правомірно припинив провадження у справі на підставі норм п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України - за відсутністю предмету спору.

Що ж до здійснення апеляційного провадження за скаргою Інспекції на оскаржувану ухвалу місцевого суду та відновлення апеляційним судом вказаній особі пропущеного строку звернення із апеляційною скаргою, колегія суддів зазначає про наступне.

Так, виходячи з приписів ст.ст. 53, 93 ГПК України відновлення господарським судом пропущеного процесуального строку (у тому числі і встановленого нормами ч. 1 ст. 93 ГПК України строку подання апеляційної скарги) є правом господарського суду , якщо він визнає причину пропуску відповідного процесуального строку поважною.

Нормами ч. 3 ст. 53 цього ж кодексу передбачено, що ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку може бути оскаржено.

Виходячи з викладеного ухвала про відновлення пропущеного процесуального строку (у тому числі і строку подання апеляційної скарги) та відповідні висновки апеляційного суду не оскаржується (ні окремо, ні разом із прийнятим рішенням по суті), у зв'язку з чим відповідні заперечення скаржника не відповідають вказаним нормам ГПК України та викладені в скарзі з порушенням норм ст. 106 ГПК України.

Щодо посилання скаржника на незаконність та неможливість припинення апеляційним судом справи про банкрутство за наявності не скасованої постанови про визнання боржника банкрутом касаційний суд зазначає про таке.

За приписами положень п. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" (на які послався і апеляційний суд в оскаржуваній постанові) Законом про банкрутство не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Отже, обставин справи, які свідчать про безпідставність порушення провадження у справі про банкрутство в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство можуть бути підставою для оскарження у встановленому законом порядку судових рішень у такій справі, а провадження у цій справі може бути припинене як безпідставно порушене за результатами здійснення апеляційного або касаційного перегляду у цій справі - незалежно від стадії, на якій триває провадження у такій справі.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги приватного підприємства "Жаклін" не спростовують висновків апеляційного суду, тому оскаржувана постанова цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 6, 7, 40, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" та ст.ст. 33, 34, 53, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 93, 106, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Жаклін" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2013 р. у справі № 5009/5107/12 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 12.12.2013 року.