Рішення

від 09.04.2009 по справі 1362-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1362-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

09.04.2009Справа №2-2/1362-2009

За позовом Фірми «ТЕС» (95011, м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 5, кв. 11)

До відповідача  ТОВ «Луксор» (95040, м.Сімферополь, проїзд Сільський, 35)

Про стягнення 18 501грн38коп.

                                                                                                         Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Домарацкий - предст, довіреність  у справі.

Від відповідача : не з'явився.

      Суть спору:  

Позивач - Фірма «ТЕС» звернулась  до Господарського суду АР Крим  із позовом до відповідача -   ТОВ «Луксор» про  стягнення 14 983грн80коп. заборгованості за отриманий товар, 1 829грн65коп пені, 1 428грн40коп інфляційних та 259грн53коп річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами був укладений договір б/н від 04.7.2008р на поставку відповідачу нафтопродуктів, на виконання умов якого позивач відпустив відповідачу замовлене ним дизельне паливо, яке у повному об'ємі було отримано відповідачем, однак відповідач оплату отриманого товару не здійснив та заборгованість відповідача перед позивачем складає 14 983грн80коп. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із позовом до суду.  

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про час там місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією із повідомленням.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а саме розглянути спір з урахуванням лише підстав позову, що вказані позивачем.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків є договори та інші правочини.  

Частина 1ст. 14  ЦК України передбачає, що цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,  встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення.  Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Частиною  1 ст.530 ЦК України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).  

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за  договором   поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений  строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.    

Між Фірмою «ТЕС», як поставщиком, та  ТОВ «Луксор», як покупцем, було укладено договір б/н від 04.7.2008р поставки нафтопродуктів, відповідно до п.1.1 якого поставщик зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця нафтопродукти (ПЗМ), а покупець зобов'язується приймати ПЗМ та своєчасно оплачувати його відповідно до умов договору.

Відповідно до п.2.1, 2.2, 3.1, 4.1 договору поставка ПЗМ здійснюється по заявкам покупця у продовж всього строку дії договору. Кількість ПЗМ для кожної окремої поставки обумовлюється у заявці (усній або письмовій) та відображується у витратній накладній. Умова поставки – відстрочення платежу за поставлений товар. Покупець зобов'язується оплатити відвантажений на його адресу ПЗМ у продовж 10 календарних днів з моменту поставки товару (ПЗМ). Ціна ПЗМ, що поставляється, узгоджується сторонами додатково перед кожною поставкою та вказується у пред'явленому поставщиком рахунку.

На виконання умов вищевказаного договору 8 липня 2008 року позивач,  відповідно до витратної накладної №РН-0006605 відпустив  відповідачу нафтопродукти: дизельне паливо у кількості 2210 літрів по ціні 6грн78коп за 1 літр на загальну суму 14 983грн80коп (з ПДВ).

Паливо у повному  об'ємі, вказаному у витратній накладній, було отримано представником ТОВ «Луксор» за довіреністю серії ЯПВ №837058 Ільївим О.Є, про що свідчать підпис уповноваженого представника відповідача на видатковій накладній.

Тоді ж, 8 липня 2008 року, відповідачу був пред'явлений рахунок - фактура  №СТ-0006792 на оплату отриманого палива.

ТОВ «Луксор»  у порушення умов договору зобов'язання по оплаті отриманого товару належним чином не виконало, товар не оплатило, в результаті чого за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 14 983грн80коп, підтверджується матеріалами справи.

Сума боргу у розмірі 14 983грн80коп за поставлений товар  на момент розгляду спору відповідачем погашена не була.

Відповідно до ст. 33 ГП України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів  виконання зобов'язань перед позивачем по сплаті 14 983грн80коп боргу та позивач не підтверджує надходження  вказаної суми  на його рахунок.

Таким чином, у частині стягнення заборгованості  у розмірі 14 983грн80коп. позов обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу,  позивачем заявлені вимоги про стягнення 1 829грн65коп пені, 1 428грн40коп інфляційних та 259грн53коп річних.

Як вже зазначалося, зобов'язання  повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 546 ЦК України визначає, що  виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин  щодо забезпечення  виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин   щодо   забезпечення   виконання   зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Пунктом 5.3 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує поставщику пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ від вартості відвантаженої партії ПЗМ за кожен день прострочення оплати.

Отже, у частині|частці| стягнення 1 829грн65коп пені за період з 18.7.2008р по 18.01.2009р  позов обґрунтований та підлягає задоволенню оскільки розрахунок пені позивачем здійснений правильно, відповідно до пункту 5.3 договору б/н від 04.7.2008р поставки нафтопродуктів, не перевищує передбаченого Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” максимального розміру пені та нарахування її проведено з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позивачем була спрямована на адресу відповідача вимога №2004/08 від 01.10.2008р  з вимогою погасити заборгованість з урахуванням пені та 3% річних, яка була отримана ТОВ «Луксор»  21.10.2008р, що підтверджується матеріалами справи.

Більш того, п.5.5 договору передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов'язань покупець сплачує суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми.

Таким чином,  виходячи з вищенаведеного позовні вимоги про стягнення 259грн53коп річних за період з 18.7.2008р по 13.02.2009р обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У частині стягнення 1 428грн40коп. інфляційних за період з серпня 2008 року по січень 2009 року позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивач не довів суду  пред'явлення відповідачу  до звернення позивача з позовом до суду  вимоги про сплату інфляційних, тоді як момент настання виконання зобов'язання по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції залежить від наявності вимоги кредитора, тобто направлення (вручення)  боржникові вимоги кредитора. Таким чином, підстав для виконання відповідачем зобов'язання по сплаті суми встановленого індексу інфляції на даний момент не має.

Витрати по оплаті держмита витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу  віднести на сторін  пропорційно задоволеним вимогам.

В засіданні суду за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини  рішення.

Рішення оформлене та підписане 13.4.2009р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПКУкраїни

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з  ТОВ «Луксор» (95040, м.Сімферополь, проїзд Сільський, 35, р/р2600289 у БФ ПУМБ м.Севастополь, МФО 308092, ЄДРПОУ 31103143, ІНН 311031401274, св-во ПДВ №00782906) на користь  Фірми «ТЕС» (95011, м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 5, кв. 11, р/р 26004440265030 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, р/р 2600800014943 у філії ВАТ «Укрексімбанк» м.Армянськ, МФО 384878, ЄДРПОУ 16512506, Св-во ПДВ №00399019, ІНН 165125001091) 14 983грн80коп. боргу, 259грн53коп – 3% річних, 1 829грн65коп пені, 170грн73коп. державного мита, 108грн89коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          У частині стягнення  1 428грн40коп інфляційних у позові відмовити

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.