Постанова

від 03.12.2013 по справі 10/324

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2013 р. м. Київ К/800/22164/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Мельник Ю. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірнього підприємства «Бест Альтернатива» на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2010 року Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 року у справі№ 10/324 за позовомДочірнього підприємства «Бест Альтернатива» до Київської регіональної митниці, Департаменту аналізу аналітичної роботи та інформаційного моніторингу проскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2010 року у справі № 10/324, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 4.10 Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, ст. ст. 266, 267 Митного кодексу України, ст. 15 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. ст. 9, 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Департаментом аналізу ризиків перевірки стану дотримання ДП «Бест Альтернатива» законодавства України з питань митної справи за період з 22.01.2004 року по 22.01.2007 року складено акт від 11.01.2008 року № 0001/8/128000000/0024583590, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 5 ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України, у зв'язку з чим занижено витрати на транспортування, що в подальшому призвело до заниження митної вартості товару на суму 117 000,13 грн.

На підставі акта перевірки Київською регіональною митницею прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 11.02.2008 року: № 7, яким визначено податкове зобов'язання несплаченого мита на товари, що ввозяться та територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 9 897,50 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 4 948,75 грн.; № 8, яким визначено податкове зобов'язання несплаченого мита на товари, що ввозяться та територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 25 379,53 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 12 689,77 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки при декларуванні товару до митної вартості позивачем були включені лише ті витрати на перевезення, які ним були понесені на транспортування товару до митної території України. Тобто, позивачем до митної вартості було включено витрати на перевезення у меншій вартості, ніж та, яка була фактично сплачена ним перевізникам згідно вищевказаних документів.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, враховуючи наступне.

Згідно з п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Правовою підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В постанові від 10.10.2011 року Верховним Судом України у справі № 21-131а11 зазначено, що дія підпункту «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» обмежується випадками донарахування податкових зобов'язань податковими органами, оскільки у ньому зазначено про факти виявлення заниження або завищення податкових зобов'язань у поданих платником податку податкових деклараціях.

В даній справі суди встановили донарахування податкового зобов'язання митними органами за результатами виявлення розходжень між даними перевірки та сумами податків, вже сплаченими платником при митному оформленні.

Оскільки право донарахування податкових зобов'язань після митного оформлення з посиланням на «б» пп.4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який на митні органи не поширюється, у відповідача-2 відсутня, колегія суддів вважає неправомірним прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові про скасування акта перевірки, оскільки акт є носієм зібраної під час проведення перевірки інформації та не порушує права платника.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що постановою суду першої інстанції та ухвалою апеляційного адміністративного суду обставини справи встановлені повно та всебічно в обсязі, достатньому для прийняття рішення у справі, однак з неправильним застосуванням зазначених вище норм матеріального права, що є підставою відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України для їх скасування в частині відмови в позові щодо скасування податкових повідомлень-рішень та прийняття нового рішення в цій частині про задоволення позову.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 року у справі № 10/324 скасувати в частині відмови в позові про скасування податкових повідомлень-рішень Київської регіональної митниці від 11.02.2008 року № 7 та № 8.

Прийняти нову постанову в цій частині.

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Київської регіональної митниці від 11.02.2008 року № 7 та № 8.

В іншій частині Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 року у справі № 10/324 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак