Ухвала

від 20.11.2013 по справі 2270/11782/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/23926/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012

у справі № 2270/11782/11

за позовом Приватного підприємства «МВМ-13»

до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «МВМ-13» (надалі - позивач, ПП «МВМ-13») звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач, Шепетівська ОДПІ), у якому просило суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.05.2011 № 0000382300 та № 0000392300.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.11.2011 у задоволенні адміністративного позову ПП «МВМ-13» відмовлено повністю.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 скасовано рішення суду першої інстанцій та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ПП «МВМ-13» задоволено: визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення Шепетівської ОДПІ від 26.05.2011 № 0000382300 та № 0000392300.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку ПП «МВМ-13» з питань перевірки щодо господарських операцій проведених із ТОВ «ТОРРА» за жовтень-грудень 2010 року, за результатами якої 12.05.2011 складено акт № 611/23/14149378 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: частин 1, 5 ст. 203, частин 1, 2 ст. 215, частини 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України; п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 71 462,00 грн.; п. 4.1 ст. 4, пп.11.3.1 п. 11.3 ст. 11, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 122 458,00 грн.

На підставі акта відповідачем 26.05.2011 прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000382300, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 122 458,00 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30 614,50 грн.; № 0000392300, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 71 462,00 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 865,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено реального виконання договорів поставки, оскільки не були складені документи, що підтверджують передачу товару.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки реальність господарських операцій підтверджується наявними письмовими доказами.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна.

В силу вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 5.2.1 п 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 цієї ж статті Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «ТОРРА» (Постачальник) та ПП «МВМ-13» (Покупець) було укладено договори поставки від 21.10.2010 № 21/10/10 та від 12.11.2010 № 12/11/10, згідно яких Постачальник зобов'язувався передати, а Покупець - прийняти та оплатити за ціною та на умовах, встановлених договором Мазут м-100 в кількості 51 т (п. 1.1 Договору № 21/10/10) та бітум дорожній 100 т (п. 1.1 Договору № 12/11/10).

На підтвердження реальності і фактичного здійснення господарських операцій, за укладеними договорами, позивач надав судам, належним чином засвідчені, копії податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та подорожніх листів. Крім того, на підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаного товару позивачем надані копії актів на списання використаних матеріалів, видаткових накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в.

Таким чином, наявними первинними документами, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства України, підтверджено рух матеріальних активів, а саме поставку придбаних позивачем товарів за спірними господарськими операціями.

Тому, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав вважати позивача таким, що порушив вимоги Цивільного кодексу України, п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 4.1 ст. 4, пп.11.3.1 п. 11.3 ст. 11, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та обґрунтованість визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Шепетівської ОДПІ від 26.05.2011 № 0000382300 та № 0000392300.

Таким чином, судом апеляційної інстанції під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допущено порушень норм матеріального та процесуального права. Зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 у справі № 2270/11782/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна