Рішення

від 09.12.2013 по справі 905/7704/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.12.2013 Справа № 905/7704/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Чистюхіній Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Комунального підприємства «Простір», м. Горлівка Донецької області

до відповідача: Комунального підприємства «Донекотранс», м. Горлівка Донецької області

про: стягнення суми боргу у розмірі 93695,03грн.

За участю уповноважених представників:

від позивача: Єнін С.С. (за довіреністю б/н від 20.11.2013р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Простір», м. Горлівка Донецької області звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Комунального підприємства «Донекотранс», м. Горлівка Донецької області про стягнення суми боргу у розмірі 93695,03грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем грошових зобов'язань з оплати послуг з прийому і розміщення твердих побутових відходів за актами здачі-приймання робіт від 31.01.2012р., від 29.02.2012р., від 30.03.2012р. на підставі чого виникла стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: розпорядження міського голови Горлівської міської ради № 04/284«о» від 16.08.2012р.; правоустановчі документи; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2012р., від 29.02.2012р., від 30.03.2012р.; лист № 491 від 07.08.2013р.; лист № 420 від 08.08.2013р.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: рахунки-фактури № 16 від 26.01.2012р., № 28 від 09.02.2012р., № 41 від 05.03.2012р.; письмові пояснення № 735 від 22.11.2013р.; докази надіслання акту звірки відповідачу; заява про зменшення розміру позовних вимог № 802 від 09.12.2013р.; витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 27939; відзив на позовну заяву № 540 від 06.12.2013р.; виписки з рахунку від 12.08.2013р., від 14.08.2013р., від 16.09.2013р., від 14.10.2013р., від 26.11.2013р., від 29.11.2013р.

Від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву № 540 від 06.12.2013р., у якому останній зазначив, що позовні вимоги визнає частково, та, у зв'язку з частковою оплатою, просив задовольнити позов в частині стягнення боргу у розмірі 66079,20грн. На підтвердження своєї позиції надав платіжні доручення № 2968 від 12.08.2013р., № 2979 від 14.08.2013р., № 3098 від 16.09.2013р., № 3215 від 14.10.2013р., № 3388 від 26.11.2013р., № 3400 від 29.11.2013р.; правоустановчі документи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи сторони в усній формі домовились про послуги з прийому і розміщення твердих побутових відходів на загальну суму 93698,03грн.

Надання послуг здійснювалось на підставі рахунків-фактур № 16 від 26.01.2012р., № 28 від 09.02.2012р., № 41 від 05.03.2012р. (а.с. 19-21).

Факт надання послуг підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2012р., від 29.02.2012р., від 30.03.2012р. (а.с. 11-13), які були підписані уповноваженою особою з боку відповідача.

Позивач направляв відповідачу лист № 491 від 07.08.2013р.з вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 93695,03грн.

Листом № 420 від 08.08.2013р. відповідач повідомив про можливість перерахувати зазначену суму боргу протягом 6 місяців, у зв'язку з важким фінансовим становищем.

У зв'язку з не виконанням відповідачем своїх обов'язків з оплати наданих послуг, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

09.12.2013р. позивачем до канцелярії суду надано заяву про зменшення розміру позовних вимог № 802 від 09.12.2013р., у якій останній просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 66079,20грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви № 802 від 09.12.2013р., про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 66079,20грн.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

По-перше, визнання позову опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

По-друге, визнання позову здійсненою уповноваженою (а.с. 38) на вчинення такої процесуальної дії особою;

По-третє, оскільки учасниками спірних правовідносин є лише позивач та відповідач, остільки визнання позовних вимог як таке не має безпосередніх негативних наслідків для прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості за надані послуги з прийому і розміщення твердих побутових відходів за актами здачі-приймання робіт від 31.01.2012р., від 29.02.2012р., від 30.03.2012р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу визначено, що правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За вимогами частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача рахунки-фактури № 16 від 26.01.2012р., № 28 від 09.02.2012р., № 41 від 05.03.2012р., в яких визначено ціну, кількість наданих послуг.

За правовою природою виставлений рахунки-фактури № 16 від 26.01.2012р., № 28 від 09.02.2012р., № 41 від 05.03.2012р. - є пропозицією укласти договір, яка в установлені строки не була відкликана оферантом.

Виходячи з приписів статті 641 Цивільного кодексу України правові наслідки оферти пов'язуються не з самим фактом її здійснення оферантом, а з фактом її отримання іншою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (у даному випадку прийняття товару), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

При цьому, в подальшому відповідач не скоїв дії, направлені на відкликання своєї згоди на прийняття пропозиції укласти договір, що кореспондується з приписами статті 642 Цивільного кодексу України.

Тобто, між сторонами відбулось укладення договору про надання послуг з прийому і розміщення твердих побутових відходів у спрощений спосіб відповідно до вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України.

Суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами глави 63 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про послуги.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Документами, наявними в матеріалах справи, підтверджується факт надання відповідачу послуг по прийомці та розміщенню відходів за договором та наявності заборгованості у відповідача за надані послуги позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків по оплаті наданих послуг з прийому і розміщення твердих побутових відходів, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що акти здачі-приймання робіт від 31.01.2012р., від 29.02.2012р., від 30.03.2012р. були отримані та підписані останнім, що також визнано останнім.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу в сумі 66079,20 грн.

У зв'язку з тим, що сума боргу у розмірі 12615,83грн. (на яку позивач зменшив позовні вимоги у заяві № 802 від 09.12.2013р.) була сплачена відповідачем до звернення позивача із розглядуваним позовом до суду, у цій частині судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 11, 202, 205, 208, 525, 526, 629, 638, 640, 641, 642, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Простір», м. Горлівка Донецької області (ЄДРПОУ 03362092) до Комунального підприємства «Донекотранс», м. Горлівка Донецької області (ЄДРПОУ 32644757) про стягнення суми боргу у розмірі 66079,20грн. задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Донекотранс» (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, буд. 88/1, ЄДРПОУ 32644757) на користь Комунального підприємства «Простір» (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, буд. 95а, ЄДРПОУ 03362092) суму боргу у розмірі 66079,20грн., судовий збір у розмірі 1488,84грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 09.12.2013р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.12.2013р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 33037/13

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачам

1 - відповідачу