Постанова

від 10.12.2013 по справі 812/9266/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2013 року Справа № 812/9266/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді: Дибової О.А.

при секретарі судового засідання: Білоконь Д.І.,

за участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугвторметпоставка» про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках в сумі 251030,05 грн., -

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугвторметпоставка" про стягнення податкової заборгованості в розмірі 251030,05 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Лугвторметпоставка» є платником податків та зборів та перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ м. Луганська є платником з ПДВ та з податку на прибуток.

Станом на жовтень 2013 року підприємство має заборгованість перед бюджетом у загальному розмірі 251030,05 грн., з них:

- з податку на додану вартість в сумі 91754,49 грн.

- з податку на прибуток в сумі 159275,56 грн.

Заборгованість з ПДВ у платника податків виникла внаслідок несплати нарахуваннях податкових зобов'язань податковим органом по податковому повідомленню-рішенню від 21.06.12 р. № 0000202270; внаслідок самостійного нарахування у декларації з ПДВ № 59781 від 20.12.12 податкового зобов'язання, яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет; внаслідок нарахування у декларації з ПДВ № 9085538741 від 21.01.13 податкового зобов'язання, яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет; внаслідок самостійного нарахування у декларації з ПДВ N 9008512174 від 20.02.13 податкового зобов'язання, яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет; внаслідок самостійного нарахування у декларації з ПДВ N 9014853579 від 20.03.13 податкового зобов'язання , яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет; внаслідок несплати нарахуваннях податкових зобов'язань податковим органом по податковим повідомленням-рішенням від 01.04.12 р. № 0000931530 та повідомленню-рішенню від 01.04.12 р. № 00000921530; внаслідок самостійного нарахування у декларації з ПДВ N 9022630260 від 22.04.13 податкового зобов'язання, яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет; внаслідок самостійного нарахування у декларації з ПДВ N 1300016307 від 19.06.13 податкового зобов'язання, яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет; внаслідок самостійного нарахування у декларації з ПДВ N 1300019237 від 22.07.13 податкового зобов'язання, яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет; внаслідок самостійного нарахування у декларації з ПДВ N 1300022304 від 19.08.13 податкового зобов'язання, яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет; внаслідок самостійного нарахування у уточнюючій декларації з ПДВ N 9029625739 від 01.04.2013 податкового зобов'язання яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет.

Заборгованість з податку на прибуток у платника податків виникла: внаслідок самостійного нарахування у декларації з податку па прибуток (авансові внески) № 9070056917 від 01.11.2012 податкового зобов'язання, яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет; внаслідок самостійного нарахування у декларації з податку на прибуток(авансові внески) № 9087144352 від 08.02.2013 податкового зобов'язання, яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет.

Тому позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути суму заборгованості у розмірі 251030,05 грн. в судовому порядку.

Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме борг з податку на додану вартість у сумі 91754,49 грн., що стосується боргу з податку на прибуток у сумі 159275,56 грн. пояснив наступне, що відповідно до абзацу 9 пункту 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому-четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом. ТОВ «Лугвторметпоставка» за підсумками першого кварталу звітного (податкового) 2013 року не отримало прибуток, отже, відповідно абзацу 9 пункту 57.1 ст. 57 Податкового кодексу, такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) 2013 року не здійснює. Таким чином, авансові платежі за другий - третій квартал звітного (податкового) 2013 року, у сумі 159275,56 грн. нараховані безпідставно. У зв'язку з чим просив задовольнити позов частково в сумі податку на додану вартість в сумі 91754,49 грн.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лугвторметпоставка» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 18 березня 2005 року за № 13821020000003451. (а.с. 8,9) та зареєстрований як платник податків в Ленінській об'єднаній державній податковій інспекції у м. Луганську з 29.03.2005 року за № 438, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 10.12.2012 № 923 (а.с.7). Є платником податку на додану вартість.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства..

Статтею 14 Податкового кодексу України наведено перелік основних понять, які використовуються у Податковому кодексі України, зокрема:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та платою податку на додану вартість.

Відповідно до 14.1.178. ст.14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу;

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п.14.1.179 ст.14 Податкового кодексу України)

Відповідно до пункту 126.1. статті 126 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла на час виникнення правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подано до Ленінської ОДПІ декларації з податку на додану вартість: податкове повідомлення - рішення від 21.06.12 № 0000202270 (а.с. 50); податкова декларація від 20.12.12 р. № 59781 (а.с.14); податкова декларація від 21.01.13 р. № 9085538741 (а.с.16); податкова декларація від 20.02.13 р. № 9008512174 (а.с.18); податкова декларація від 20.03.13 р. № 9014853579 (а.с.20); податкова декларація від 22.04.13 р. № 9022630260 (а.с.26); податкова декларація від 19.06.13 р. № 1300016307 (а.с. 28); податкова декларація від 22.07.13 р. № 1300019237 (а.с.30); податкова декларація від 19.08.13 р. № 1300022304 (а.с. 32); податкова декларація від 01.04.2013 р. № 9029625739 (а.с.34).

Також податковим органом самостійно нараховано податкові зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 01.04.12 р. № 0000931530 та повідомленню-рішенню від 01.04.12 р. № 00000921530 (а.с. 23 зворотній бік).

Сума заборгованості з податку на додану вартість підтверджується зворотнім боком облікової картки (а.с.56, 58).

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з п. 57.1 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Абзацом 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Згідно з п.152.1 ст.152 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Кодексу (з доповненнями, внесеними Законом №5083) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році без подання податкової декларації за звітні (податкові) періоди (календарний квартал, півріччя та дев'ять місяців) та не сплачують авансового внеску.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до органів державної податкової служби за звітний (податковий) рік, і не сплачують авансових внесків.

У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками I кварталу звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за I квартал. Такий платник податку авансових внесків у II - IV кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до органу державної податкової служби в порядку, передбаченому Кодексом.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками I кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому встановлено граничний строк подання річної податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік, до місяця подання податкової декларації за поточний звітний (податковий) рік.

Наказом Міністерства фінансів України від 05.12.2012 №1281 затверджено зміни до форм податкових декларацій з податку на прибуток, які передбачають розрахунки авансових внесків у складі річних податкових декларацій.

Для визначення доходу беруться до уваги такі показники декларацій з податку на прибуток:

- для підприємств та відокремлених структурних підрозділів, що сплачують податок на прибуток самостійно - значення рядка 01 Декларації №1213; для банківських установ - значення рядка 01 Декларації №1683; для договорів про спільну діяльність - значення рядка 01 Декларації №1352; для страхових організацій - сумарне значення рядків 01 та 05 Декларації № 759; для постійного представництва нерезидента - значення рядка 01 Розрахунку №115; для структурних підрозділів, що сплачують податок на прибуток консолідовано, підприємств - значення рядка 01 Декларації №1213 головного підприємства, банківських установ - значення рядка 01 Декларації №1683 головного банку, страхових організацій - сумарне значення рядків 01 та 05 Декларації № 759 головної страхової компанії.

Для розрахунку 1/9 податку на прибуток для сплати авансового внеску у січні - лютому 2013 року враховуються такі показники податкової звітності за 9 місяців 2012 року; для підприємств - сумарне значення рядків 14 та 20 Декларації №1213.

Не повинні сплачувати авансові внески:

- новостворені платники податку на прибуток;

- платники, що пройшли державну реєстрацію та взяті на облік як платники податку на прибуток в органах державної податкової служби протягом IV кварталу року, що передує звітному;

- виробники сільськогосподарської продукції.

Відповідно до статті 155 та з урахуванням вимог п.209.6 ст.209 Кодексу для цілей оподаткування податком на прибуток до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва, вироблених ними на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50 відсотків загальної суми доходу;

- неприбуткові установи (організації);

- платники податків, у яких оподатковувані доходи за останній річний звітний податковий період є меншими або становлять 10 мільйонів гривень;

- платники податку на прибуток, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період перевищують 10 мільйонів гривень і за підсумками такого звітного періоду не отримали прибутку або отримали збиток, податкові зобов'язання не нараховували і не мали базового показника для визначення авансових внесків у наступному році.

Авансовий внесок у січні та лютому 2013 року сплачується протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Враховуючи те, що 20 січня 2013 року - неділя, авансові внески сплачуються не пізніше 18 січня та 20 лютого 2013 року відповідно.

У подальшому, починаючи з березня 2013 року, авансові внески сплачуються не пізніше 30 числа звітного місяця.

Терміни сплати авансових внесків протягом січня 2013 року - лютого 2014 року: січень 2013 року - 18 січня 2013 року; лютий 2013 року - 20 лютого 2013 року; березень 2013 року - 29 березня 2013 року; квітень 2013 року - 30 квітня 2013 року; травень 2013 року - 30 травня 2013 року; червень 2013 року - 27 червня 2013 року; липень 2013 року - 30 липня 2013 року; серпень 2013 року - 30 серпня 2013 року; вересень 2013 року - 30 вересня 2013 року; жовтень 2013 року - 30 жовтня 2013 року; листопад 2013 року - 29 листопада 2013 року; грудень 2013 року - 30 грудня 2013 року; січень 2014 року - 30 січня 2014 року; лютий 2014 року - 28 лютого 2014 року.

Заборгованість з податку на прибуток у платника податків виникла:

- внаслідок самостійного нарахування у декларації з податку па прибуток (авансові внески) № 9070056917 від 01.11.2012 податкового зобов'язання, яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет

- внаслідок самостійного нарахування у декларації з податку на прибуток (авансові внески) № 9087144352 від 08.02.2013 податкового зобов'язання, яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що відповідно до абзацу 9 пункту 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому-четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом. ТОВ «Лугвторметпоставка» за підсумками першого кварталу звітного (податкового) 2013 року не отримало прибуток, отже, відповідно абзацу 9 пункту 57.1 ст. 57 Податкового кодексу, такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) 2013 року не здійснює.

На підтвердження обґрунтованості поданого заперечення відповідачем надано податкову декларацію за перший квартал 2013 року (а.с.36-38) та докази її надсилання на адресу позивача у справі (а.с. 89-90), саме 05 грудня 2013 року.

Проте у судовому засіданні з'ясовано та не заперечувалось сторонами, що вся податкова звітність подається відповідачем до податкового органу в електронному вигляді, оскільки між сторонами укладено відповідний договір. Уся податкова звітність, яка находиться в матеріалах справи, також надсилалась в електронному вигляді.

Доказів отримання податкової декларації за перший квартал 2013 року податковим органом відповідачем суду не надано.

В судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, та не заперечувалось сторонами що для подання декларації з податку на прибуток за перший квартал 2013 року Податковим Кодексом України встановлено 40 днів з закінчення звітного періоду. Відповідач звітність в строк не подав. В електронному вигляді декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2013 року відповідачем до податкового органу не подавалась взагалі.

Відповідач надіслав по почті декларацію з податку на прибуток за перший квартал 2013 року 05.12.2013 після отримання адміністративного позову. Доказів отримання звітності податковим органом відповідачем в судовому засідання не надано. Доказів прийняття податкової звітності податковим органом товариством не надано.

З картки особового рахунку вбачається, що декларація з податку на прибуток за перший квартал 2013 року податковим органом не прийнята та за Товариством лічить податковий борг з податку на прибуток в сумі 159275,56 грн.

Сума заборгованості з податку на прибуток підтверджується зворотнім боком облікової картки (а.с.57)

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання зазначеної норми Податкового кодексу України Ленінська ОДПІ у м. Луганськ 04 січня 2013 року було виставлено відповідачу як платнику податків податкову вимогу №24 на загальну суму 76566,22 грн. (а.с.13).

Зазначену податкову вимогу було надіслано рекомендованим листом з повідомленням та отримано уповноваженою особою підприємства, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні (а.с.13 зворотній бік).

Сума заборгованості також підтверджується розрахунками податкового боргу (а.с.10,11).

Оскільки податкова вимога від 04 січня 2013 року №24, є чинною (доказів про відкликання податкової вимоги суду не надано), суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу дотримані вимоги норм податкового законодавства.

Доказів про оскарження відповідачем зазначених вимог на час розгляду справи відповідачем не надано, а тому вони вважається узгодженими та чинними на час розгляду справи.

Доказів про добровільну сплату відповідачем заборгованості відповідачем не надано.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 112 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 121 КАС України, у разі визнання відповідачем адміністративного позову, суд може прийняти постанову про задоволення адміністративного позову.

Відповідачем, у судовому засіданні, позовні вимоги визнані частково, а саме з податку на додану вартість у сумі 91754,49 грн., сума заборгованості з податку на прибуток підприємства у сумі 159275,56 грн. підтверджена матеріалами справи.

Адміністративний позов визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугвторметпоставка» про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках в сумі 251030,05 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугвторметпоставка» (ін. код 33432843, 91002, м. Луганськ, вул. Артьома, 99а) в дохід Державного бюджету України податковий борг у розмірі 251030 грн. 05 коп. (двісті п'ятдесят одна тисяча тридцять гривень 05 коп.), який складається з податку на додану вартість в сумі 91754 грн. 49 грн. та податку на прибуток в сумі 159275 грн. 56 коп. з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 12 грудня 2013 року.

Суддя О.А. Дибова