Рішення

від 12.12.2013 по справі 923/1578/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 р. Справа № 923/1578/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" м. Херсон

до колективного підприємства "Прелесть" м. Херсон

про

стягнення 5744грн. 89коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Юхно Я.О.

від відповідача - не з'явилися

Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (позивач по справі) звернулося з позовом про стягнення з колективного підприємства "Прелесть" (відповідач) 4781грн. 69 коп. основного боргу, 94грн. 70 коп. - 3% річних, 868грн. 50 коп. пені, посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов'язків по своєчасних розрахунках за поставлену теплову енергію згідно з договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №66 від 25.09.2009року.

В засіданні суду представник позивача позовні вимоги підтримав в повному розмірі.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду вдруге не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи належним чином.

Ухвала про відкладення розгляду справи від 28.11.2013року направлена відповідачу у встановленому порядку за адресою м.Херсон, вул. Бучми №22, яка є його юридичною адресою та зазначена у витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.12.2013року. Факт надіслання відповідачу ухвали від 28.11.2013року підтверджується реєстром поштової кореспонденції канцелярії суду та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів за 29.11.2013року. Доказів які б свідчили про її неотримання до господарського суду не надходило, отже відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Між ВАТ «Херсонська ТЕЦ, найменування якого відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» змінено на публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль", (позивач) та колективним підприємством «Прелесть» (відповідач) укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №66 від 25.09.2009року, який відповідно до пункту 26 договору є чинним станом на день вирішення спору.

Згідно з зазначеним договором позивач прийняв на себе обов'язки надавати відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на приміщення розташовані по вул. Бучми, 22 в м.Херсоні палювальною площею 40,0кв.м., а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах визначених договором.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір №66 від 25.09.2009року є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися виконання взятих на себе зобов'язань за договорами.

За умовами пункту 6 договору розмір щомісячної плати за надані послуги розраховується відповідно до фактичного споживання теплової енергії згідно з нормативами (нормами) споживання. Розрахунковим періодом відповідно до п.8 договорів є календарний місяць і оплата наданих послуг відповідачем повинна бути здійснена не пізніше 20 числа місяця, який настає за розрахунковим.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав прийняті на себе обов'язки за договором і в період з жовтня 2012 року по квітень 2013року здійснив поставку теплової енергії за зазначеними в наданих до матеріалів справи рахунках обсягами. Факт надання послуг підтверджується також наявними в справі довідками про подачу відповідачу теплоносія в період з жовтня 2012 року по квітень 2013року. Вартість наданих позивачем послуг за зазначений період становить 4781грн.69коп., що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Щомісячно позивачем вручалися відповідачу акти виконаних робіт та рахунки на оплату вартості спожитої теплової енергії, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями актів, рахунків та реєстрами їх вручення відповідачу.

Крім того, 20.03.2013року за №06-1/731 позивач надіслав відповідачу вимогу якою пропонував сплатити заборгованість, однак відповідач залишив вимогу без відповіді і борг не перерахував.

Згідно з вимогами пункту 8 договору оплату спожитої теплової енергії відповідач зобов'язаний здійснювати безготівковою формою щомісячно не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Свої обов'язки по розрахунках за надані послуги в період з жовтня 2012 року по квітень 2013року відповідач не виконав. Його борг станом на день звернення з позовом становив 4781грн.69коп.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів, якими б підтверджувався факт погашення боргу, відповідач суду не надав. Не надано ним і будь-яких заперечень проти викладених в позовній заяві обставин, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 4781грн.69коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи доведено невиконання відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 94грн.70коп. за період прострочки перерахування боргу з 21.11.2012року по 20.10.2013року також підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарську відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі пункту 12 договору від 25.09.2009року, яким передбачено, що за несвоєчасне внесення плати відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору та приписів чинного законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 868грн. 50коп. за період прострочки в межах 6-місячного строку, встановленого ч.6 ст. 232 ГК України, заявлена позивачем обгрунтовано і ця сума підлягає стягненню.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному розмірі.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача, з вини якого виник спір.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з колективного підприємства "Прелесть" м. Херсон, вул. Бучми № 22, ідентифікаційний код 19227806, інші реквізити невідомі на користь публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" м.Херсон Бериславське шосе, 1:

- на р/рахунок 26037300012029 в ХОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 352457, ідентифікаційний код 00131771 - 4781грн. 69 коп. основного боргу;

- на р/рахунок 26003301012029 ХОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 352457 ідентифікаційний код 00131771 - 94грн. 70 коп. - 3% річних, 868грн. 50 коп. пені, та 1720грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13 грудня 2013р.

Суддя З.І. Ємленінова