Рішення

від 28.04.2009 по справі 14/852

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/852

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И    

         "28" квітня 2009 р.                                                              Справа №  14/852

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Соколишиній І.А., за участю представників за довіреностями –Євтушенка М.П. (від позивача),  Купшукова О.В. (від відповідача), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивачатовариства з обмеженою відповідальністю. «Промислово-комерційна фірма «Регіонбудпостач»

до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський деревообробний комбінат»

про              стягнення 36750,12 грн., –

УСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення 36750,12 грн. основного боргу з відповідача з підстав «невиконанням ним своїх обов'язків з поставки ДСП»та відшкодування у зв'язку з цим державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і пояснив, що між сторонами склались господарські відносини, які полягали в купівлі-продажу продукції господарського обігу та призначення, що на підставі виставленого рахунку ним сплачено суму 36750,12 грн., що після отримання коштів відповідач не здійснив поставку ДСП, що направив вимогу про повернення коштів 24.10.2008, однак відповідач коштів не повернув і відповіді на вимогу не надав. На запитання суду яке право позивача порушено, яким актом дане право позивача передбачено і яка підстава для стягнення з відповідача грошей позивачем пояснень не надано та подано заяву про зміну предмету позову, згідно з якою позивач просив визнати договір неукладеним та зобов'язати повернути безпідставно отримані кошти.  

Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні 21.04.2008 позов не визнав повністю і на його заперечення вказав, що листа з вимогою про повернення грошей від 24.10.2008 чи про поставку товару не отримував, що вважає укладеним між сторонами договір купівлі-продажу ДСП, що передача товару не була здійснена, оскільки сторонами не визначено строк виконання зобов'язання, що до моменту подання позовної заяви у позивача право на стягнення грошей не виникло.

У засіданні оголошувалась перерва з 21.04.2009, про що присутні учасники засідання були повідомлені під розписку. Після перерви представник відповідача представники сторін у судове засідання не з‘явився. Рішення було постановлено та проголошено цього дня.

Заслухавши представників сторін та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

На підставі рахунку-фактури відповідача від 22.09.2008 №00002653 позивачем 24.09.2008 перераховано  36750,12 грн. У рахунку фактурі вказано найменування товару (ДСП Е2шліф. сорт2 /1,75*3,5/), кількість (29,4 куб.м) та ціна і вартість (36750,12 грн.). У платіжному дорученні від 24.09.2008 №2821 вказано: «перечисл. предоплата за ДСП с-но сч №С-00002653 от 22.09.2008».

17.03.2009 позивачем пред'явлено позов про стягнення перерахованих грошей. У ході судового засідання позивачем 08.04.2009 направлено вимогу №8-04-09 у якій у відповідності з положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та у зв'язку з втратою доказів надіслання попередньої вимоги позивач вимагає від відповідача сплатити належні йому кошти в сумі 36750,12 грн.

Відповідно до статей 202, 203, 204, 206, 208 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

З аналізу обставин справи та вказаних норм законодавства суд приходить до висновку, що рахунком та платіжним дорученням опосередковується договір поставки товару. Вказаний правочин не є усним, оскільки не виконаний у момент вчинення. Однак, спірний правочин від імені відповідача вчинено особою, яка не має права на його вчинення від імені юридичної особи, правочин не скріплено печаткою відповідача.

Відповідно до ст.204, 215, 216 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Оцінивши обставин справи та вказані норми законодавства суд приходить до висновку, що законом не установлено недійсності (нікчемності) спірного правочину, що спірний правочин вчинено не уповноваженою особою, що відповідачем не вчинено будь-якої з дій, якою б схвалювався вчинений не уповноваженою особою правочин, що позивач заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. У зв'язку з цим господарський суд, застосовуючи своє право, вважає за необхідне визнати спірний правочин недійсним з підстави, передбаченої частиною другою ст.203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

У зв'язку з визнанням недійсним правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Оскільки позивач на виконання правочину нічого не одержав, а відповідач одержав на виконання договору кошти у сумі 36750,12 грн., то останній зобов'язаний їх повернути позивачу.

Після перерахувавши коштів відповідачу і до моменту пред'явлення позову до суду позивач не направив відповідачу ні вимоги про передачу оплаченого товару, ні вимоги про розірвання договору і повернення коштів, ні вимоги про повернення безпідставно отриманих коштів, у зв'язку з чим у відповідача не виникло обов'язку з поставки товару чи повернення коштів внаслідок прострочення кредитора (ст.613, 530 Цивільного кодексу України). За таких обставин суд вважає, що спір виник з вини позивача, у зв'язку з чим судові витрати повністю покладаються на останнього і за рахунок відповідача не відшкодовуються.

Доводи і подані сторонами докази, відхилення яких не обгрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, п.1 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст.ст. 203, 216, 1212 Цивільного кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним договір поставки, опосередкований рахунком-фактурою відповідача від 22.09.2008 №00002653 24.09.2008 та платіжним дорученням від 24.09.2008 №2821 позивача.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Черксський деревообробний комбінат»(м. Черкаси, вул. Чигиринська, 15, ідентифікаційний код 31007467) на користь товариства з обмеженою відповідальністю. «Промислово-комерційна фірма «Регіонбудпостач»  (м. Донецьк, вул. Ходаківського, 5, оф.408, ідентифікаційний код 31649780) 36750,12 грн.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                                     Хабазня Ю.А.