Рішення

від 29.04.2009 по справі 16/53

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/53

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.09                                                                                           Справа№ 16/53

Суддя Н.Березяк  при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи  

За позовом: Приватного підприємства „Виробничо-комерційна компанія „Союзпостачання”, м.Одеса

До відповідача: Державне територіально-галузеве об'єднання „ Львівська залізниця”, м. Львів

Про стягнення 223 284,30 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Ларін І.О. –директор

від відповідача: Кречетова Л.І. - представник

Представникам сторін роз'яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Приватним підприємством „Виробничо-комерційна компанія „Союзпостачання” до державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця” про стягнення 223 284,30 грн.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити позовні  вимоги з  мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач позовні вимоги визнає в частині стягнення 171 514,56 грн. –основного боргу та в частині стягнення 14 101,02 грн. – пені та 10 626,35 грн. –інфляційних втрат, а в частині стягнення 27 042,37 грн. –пені заперечує, оскільки при розрахунку пені, позивачем було допущено помилку. Крім цього, відповідачем було подано клопотання в якому просить суд зменшити розмір пені на 50 відсотків та відстрочити сплату заборгованості на 3 місяці.

В судовому засіданні 08.04.2009 року оголошувалась перерва до 29.04.2009 року.

          В продовженому судовому засіданні позивач проти зменшення пені на 50 відсотків та щодо відстрочення виконання рішення на один місяць не заперечив про що поставив свій підпис на відзиві відповідача.

Не зважаючи на визнання позову представниками відповідачів, судом вжито заходів для встановлення всіх обставин справи в їх сукупності та визначення, чи не суперечить визнання відповідачем позову законодавству та чи не порушуються цим самим чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

В судовому завданні 29.04.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності, встановив наступне:

28.05.2008 року між Приватним підприємством „Виробничо-комерційна компанія „Союзпостачання” (Постачальник) до державним територіально-галузевим об'єднанням „Львівська залізниця” (Покупець) укладено договір поставки № Л/НХ 08772-НЮ.

На виконання умов договору 30.05.2008 року, 30.07.2008 року та 09.09.2008 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 290 664,00 грн. за який відповідач зобов'язувався оплатити, однак, свої договірні зобов'язання виконав частково.

Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 171 514,56 грн.

Відповідно до п.9.4 договору позивачем нарахована пеня в розмірі 41 143,39 грн. та відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України нараховано збитки від інфляції в розмірі 10 626,35 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При  прийнятті  рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору № Л/НХ 08772-НЮ позивач поставив відповідачу товар, а саме запасні частини до дизель-поїздів серії Д-1 на загальну суму 290 664,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000569 від 30.05.2008 року, № РН-0000678 від 30.07.2008 року та №РН-0000748 від 09.09.2008 року.

Відповідно до п. п. 6.1, 6.2. Договору № Л/НХ 08772-НЮ, оплата за поставлений товар по даному договору проводиться Покупцем протягом 45 банківських днів після дати поставки Товару. Датою оплати вважається дата перерахування Покупцем коштів на рахунок Постачальника.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 171 514,56 грн.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нараховані позивачем інфляційні втрати в сумі 10 626, 35 грн. підлягають до сплати.

Пунктом 9.4 Договору № Л/НХ 08772-НЮ передбачено, що в разі несвоєчасності оплати за поставлений товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5 відсотків, але не більше подвійної облікової кредитної ставки НБУ від його вартості за кожен день прострочення.

Як вбачається із поданого розрахунку нарахованої пені, позивачем було допущено арифметичну помилку. Відповідно до правильного розрахунку пеня складає 14 101,02 грн. Однак, в судовому засіданні позивач не заперечив щодо зменшення пені на 50 відсотків.

Відповідно до положень ст. 43 ГПК України, господарський  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,  повному і об'єктивному  розгляді  в судовому  процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Пунктом 3 ст.83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3 статті 551 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про право суду зменшувати належну до сплати кредиторові неустойку, зазначено, що розмір такої неустойки може бути зменшений судом,  якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, виходячи з конституційного принципу рівності учасників судового процесу, такими випадками можуть бути обставини, пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язання з вини обох сторін, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, а також якщо згідно з умовами договору він повинен був вжити заходів щодо зменшення збитків і не зробив цього.

Враховуючи те, що позивач не заперечив щодо зменшення пені на 50 відсотків, суд вважає за доцільне розмір пені зменшити та стягнути в розмірі 7 050,51 грн.

Відповідач позовні вимоги визнає, однак просить відстрочити виконання рішення терміном на 3 місяці.

Згідно з положеннями статті 121 ГПК України господарський суд  має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання передбачене також пунктом 6 статті 83 ГПК України.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Аналогічною є позиція ВГС України, відображена в п.2  Роз'яснення ВГС України № 02-5/333 від 12.09.96 р. „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України” із змінами і доповненнями.

Враховуючи те, що позивач не заперечує щодо відстрочення виконання рішення терміном на один місяць, господарський суд вважає за доцільне клопотання відповідача задоволити частково та відстрочити виконання рішення терміном на 1 (один) місяць.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 1 962,41 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись  ст.ст. 6, 7, 12, 33, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця” (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) на користь Приватного підприємства „Виробничо-комерційна компанія „Союзпостачання” (65111, м. Одеса, проспект Добро вольського, 116/249, код ЄДРПОУ 31768826) –171 514,56 грн. – основного боргу, 10 626,35 грн. - інфляційних втрат, 7 050,51 грн. –пені, 1 962,41 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з відстроченням на 1 один місяць.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.04.2009 року.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Березяк Н.Є.