Постанова

від 06.12.2013 по справі 820/10847/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 грудня 2013 р. №820/10847/13-а

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Волошина Д.А. ,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - Чуєнко В.І., Островерх І.С., відповідача - Дьоміної О.В., Коломійця О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНСІРО" до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АНСІРО" , з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Харківській області , в якому просить суд, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.10.2013 року №5, яким ТОВ "АНСІРО" донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій у сумі 8754,96 грн. та №6 , яким ТОВ "АНСІРО" донараховано мито на товари, що ввозяться на територію України у сумі 43774,79 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки відповідача про вчинення ним порушень Митного кодексу України та Податкового кодексу України, за період з 27.11.2012 р. по 17.01.2013 р. є помилковими, не доведеними належними доказами і такими, що порушують вимоги чинного законодавства.

Відповідач, Головне управління Міністерства доходів і зборів України у Харківській області в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на матеріали перевірки та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазнаючи, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідає фактичним обставинам справи.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні, просили відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов та матеріалах перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Головним управлінням Міністерства доходів і зборів України у Харківській області була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АНСІРО", про що складено акт № 2/2013/20-40/38160445 від 14.10.2013 р., який підписано позивачем з запереченнями.

На підставі висновків акту перевірки Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Харківській області були прийняті податкові повідомлення-рішення №5 від 30.10.2013 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 8754,96 грн., з них за основним платежем - 7003,97 грн. та за штрафними санкціями - 1750,99 грн. та №6 від 30.10.2013 року , яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 43774,79 грн. з них за основним платежем - 35019,83 грн. та за штрафними санкціями - 8754,96 грн.

Як з'ясовано під час судового розгляду, фактичною підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки №2/2013/20-40/38160445 від 14.10.2013 року висновки відповідача про порушення вимог законодавства України в галузі митної справи, а саме: порушення вимог Закону України від 05.04.2001 р «Про митний тариф України» Правила 1 Основних правил інтерпретації класифікації товарів, в частині невірного визначення коду товару «Пряжа із синтетичних штапельних волокон, з вмістом 85мас% або більше акрилових або модакрилових штапельних волокон, не розфасована для роздрібної торгівлі, багато кручена, пофарбована, різних кольорів: 90мас% акрил, 10 мас% поліамід - 15907,0 кг., торгівельна марка: «Karan Tekstil», виробник: «Karan Tekstil Sanayi Ve Ticaret A.S.», ввезеного на митну територію України за МД від 03.12.2012 № 807100000/2012/453603, від 12.12.2012 № 807100000/2012/455652, від 27.11.2012 № 807100000/2012/452466, від 17.01.2013 №807100000/2013/001549, від 17.01.2013 №807100000/2013/001550, за кодом УКТ ЗЕД 5509320090 (ставка ввізного мита 0 %), так як даний товар повинен класифікуватись за кодом УКТ ЗЕД 5509310000 (ставка ввізного мита 4 %). В результаті вищевказаних порушень та відповідно до пункту 187.8. статті 187, пункту 188.1. статті 188 Податкового кодексу України, ТОВ «Ансіро» було занижено податкові зобов'язання на суму - 42023,78 грн., в тому числі по ввізному миту - 35019,83 грн., по ПДВ - 7003,97 грн.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення та відповідність дій суб'єкта владних повноважень по проведенню перевірки вимогам ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з такого.

Ч. 3 ст.345 Митного кодексу України Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Правовідносини з приводу проведення митними органами документальних невиїзних перевірок передбачені ст.351 Митного кодексу України, відповідно до якої предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Аналіз вказаних норм, свідчить що предметом документальної невиїзної перевірки не є правильність класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

01 листопада 2012 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "АНСІРО" (як покупцем) та Sanka Tekstil Sanayi Ve Ticaret LTD. STI (як продавцем) було укладено Контракт № 01/2012 відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 продавець продає, а покупець покупає -пряжу, асортимент та загальна кількість партії зазначається в інвойсах.

З метою митного оформлення вказаного товару позивачем були подані митні декларації від 27.11.2012 № 807100000/2012/452466, від 03.12.2012 № 807100000/2012/453603, від 12.12.2012 № 807100000/2012/455652, від 17.01.2013 №807100000/2013/001549, від 17.01.2013 №807100000/2013/001550, які прийнято митним органом та товар пропущено на митну територію України.

Відповідно до ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Обов'язки декларанта передбачені ст. 266 Митного кодексу України, згідно якої декларант зобов'язаний:1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;2) на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

При цьому відповідно до ст. 264 Митного кодексу України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам, орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.

Як вбачається з акту перевірки, під час проведення митного оформлення МД від 25.01.2013 № 807100000/2013/002742, декларантом ТОВ «Ансіро», було заявлено до митного оформлення товар «Пряжа із синтетичних штапельних волокон, з вмістом 85 мас% або більше акрилових або модакрилових штапельних волокон, не розфасована для роздрібної торгівлі, багато кручена, пофарбована, різних кольорів: 90 мас% акрил, 10 мас% поліамід - 15907,0 кг., торгівельна марка: «Karan Tekstil», виробник: «Karan Tekstil Sanayi Ve Ticaret A.S.», за кодом УКТЗЕД 5509320090 (ставка ввізного мита 0 %).

Згідно висновку експерта Харківської служби з експертного забезпечення митних органів від 31.01.2013 № 42001500-0047 відповідно наданої інформації (сертифіката якості від 08.01.2013 р. №012/3, товар являє собою пряжу багатокручену фарбовану, різних кольорів, без обробки, склад пряжі - 90 мас% акрил. 10 мас% поліамід. За результатами досліджень встановлено, що надана проба товару являє собою однониткову вибілену пряжу, яка виготовлена з штапельних хімічних синтетичних поліакрилонітрильних волокон 91±1мас.% та штапельних хімічних синтетичних поліамідних волокон 9±1мас.%. Лінійна щільність пряжі складае 1360±10децитекс.За результатами досліджень наданої проби, товар не відповідає інформації, наведеній у гр. 31 ВМД вів 25.01.13 №807100000/2013/002742, в частині будови пряжі та виду обробки.

Рішенням Харківської обласної митниці «Про визначення коду товару» від 04.02.2013 № КТ-807000003-0032-2013 код товару « Пряжа із синтетичних штапельних волокон», згідно УКТЗЕД, було змінено з 5509320090 (ставка ввізного мита 0 %)на 5509310000 (ставка ввізного мита 4%). Також був змінений опис товару на «Однониткова вибілена пряжа, яка виготовлена із штапельних хімічних синтетичних поліакрилонітрильних волокон 91 + 1 мас.% та штапельних хімічних синтетичних поліамідних волокон 9+1 мас.%. Лінійна щільність пряжі 1360+10 децитекс. Не розфасована для роздрібної торгівлі».

Судом встановлено, що Харківська служба з експертного забезпечення митних органів зробила висновок зразка товару, який надійшов згідно інвойсу №0058684 від 17.01.2013р., специфікації №6 від 17.01.13р. Тобто цей висновок відноситься тільки до товару ввезеного за МД №807100000/2013/002742 від 25.01.13р.

В судовому засіданні представником позивача підтверджено та не заперечувалось представником відповідача, що згідно цього висновку та рішення Харківської обласної митниці «Про визначення коду товару» від 04.02.2013 № КТ-807000003-0032-2013 було змінено код УКТЗЕД 5509320090 (ставка ввізного мита 0 %) на код 5509310000 (ставка ввізного мита 4%) за іншими МД від 31.01.2013 №807100000/2013/002787, від 05.02.2013 №807100000/2013/004328 та своєчасно доплачені всі необхідні платежі.

У зв'язку з наявністю вказаного висновку та враховуючи, що при митному оформленні у всіх випадках використовувався контракт № 01/2012 від 01.11.2012 укладений ТОВ «Ансіро» та Sanka Tekstil Sanayi Ve Ticaret LTD. STI, предметом якого є поставка «Пряжа із синтетичних штапельних волокон» торгівельна марка: «Karan Tekstil», виробник: «Karan Tekstil Sanayi Ve Ticaret A.S.», контролюючий орган прийшов до висновку про помилковість визначення декларантом коду УКТЗЕД в МД від 03.12.2012 № 807100000/2012/453603, від 12.12.2012 № 807100000/2012/455652, від 27.11.2012 № 807100000/2012/452466, від 17.01.2013 №807100000/2013/001549, від 17.01.2013 №807100000/2013/001550, по яких цей товар був оформлений за кодом УКТ ЗЕД 5509320090 (ставка ввізного мита 0 %).

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. (ч. 2 ст.351 Митного кодексу України)

Як вбачається з матеріалів справи митним органом не отримувалась інформація від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, висновків експертів, що стосуються товарів митне оформлення яких завершено, оскільки висновок експерта складений відносно товару за іншою поставкою, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав визначених законом для призначення позапланової невиїзної перевірки.

Дослідивши митні декларації від 03.12.2012 № 807100000/2012/453603, від 12.12.2012 № 807100000/2012/455652, від 27.11.2012 № 807100000/2012/452466, від 17.01.2013 №807100000/2013/001549, від 17.01.2013 №807100000/2013/001550, та додані до них документи: інвойси, специфікації, пакувальні листи, сертифікати якості, суд зазначає, що товар був придбаний за окремими партіями, окремо за кожною партією узгоджувалось найменування, асортимент, кількість товару, товар надходив в асортименті, не тільки одного виду, різних мас.%, різної лінійної щільності, кількості, кольорів, різних дат виробництва, згідно різних специфікацій, інвойсів, сертифікатів якості.

Крім того, суд зазначає, що в основу висновку про неправильну класифікацію було покладено висновок експерта Харківської служби з експертного забезпечення митних органів від 31.01.2013 № 42001500-0047 зроблений на підставі однієї поставки за МД від 25.01.2013 № 807100000/2013/002742, експертиза товарів, оформлених згідно МД №№ 452466, 453603, 455652, 001549, 001550 не проводилась.

Представник відповідача в судовому засідання не заперечував, що Головним управлінням Міністерства доходів і зборів України у Харківській області не з'ясовувалось наявність товару у позивача за вищевказаними деклараціями для проведення експертного дослідження.

Судом встановлено, що товар за митними деклараціями, зазначеними в акті перевірки випущений відповідачем на митну територію України після сплати позивачем всіх податків та зборів. Під час здійснення митного оформлення товару відповідач погодився із кодом товару, заявленим Позивачем.

Судом також встановлено, що рішення Харківської митниці про визначення коду товару прийняті за іншими митними деклараціями та після здійснення митного оформлення товарів за митними деклараціями зазначеними в акті перевірки.

При здійсненні митного оформлення товарів за митними деклараціями, зазначеними в акті перевірки, перевірка правильності класифікації товару згідно УКТЗЕД, нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) проводилась відповідачем на підставі заявлених позивачем відомостей про товар. Будь-які зауваження щодо правильності заповнення митних декларацій стосовно класифікації та кодування товару під час митного оформлення у Відповідача були відсутні, а документи, які були подані Позивачем для визначення коду товару згідно УКТЗЕД у митного органу не викликали сумнівів.

Посилання відповідача на коди визначені в експортних деклараціях, суд не приймає до уваги, оскільки вони не є обов'язковими при митному оформленні товару, що було підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, окрім того вказані експортні декларації були додані до спірних декларації під час митного оформлення товару та досліджувались митним органом під час митного оформлення товару.

Отже, під час прийняття наведених в акті перевірки вантажних митних декларацій та пропуску товару на митну територію України, митний орган погодився з усіма відомостями про товар, а тому Відповідач не мав правових підстав та повноважень для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань.

Відповідачем проведено класифікацію товару на підставі тих документів, які були додані позивачем до митних декларацій під час здійснення митного оформлення, додаткових документів відповідач не отримував.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постановах від 07.11.2011 № 21-223а11, від 16.01.2012 № 21-267а11, від 23.01.2012 № 21-272а11, від 21.02.2012 № 21-813во10, які прийняті за результатом розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування норм матеріального права, та які відповідно до ст. 244І КАС України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, якій містить зазначені норми права, та для всіх судів України, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару.

У вищезазначених постановах Верховний Суд України зазначає, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуск товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Відповідно до ст. 69 Митного кодексу України від 13.03.2012, № 4495-VI, митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари. Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються митними органами виключно у разі, якщо прийняте митним органом рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Аналіз зазначених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України (наприклад, внаслідок змови імпортера та посадових осіб митниці).

Як вбачається з акту перевірки № 2/2013/20-40/38160445 від 14.10.2013 р. підставою для нарахування додаткових платежів позивачу є надання ним недостовірних відомостей для визначення коду товару за УКТЗЕД.

Проте, з акту № 2/2013/20-40/38160445 від 14.10.2013 р. вбачається, що документами, на які посилається Відповідач, як на підставу зазначення Позивачем недостовірних відомостей є документи, які подавалися Позивачем разом із митними деклараціями.

Таким чином, вказані обставини підтверджують те, що всі документи були наявні у відповідача під час здійснення митного оформлення товару та останній мав можливість прийняти рішення про класифікацію товару за кодом УКТЗЕД під час його митного оформлення.

Інших документів, які б вказували на протиправні дії Позивача під час класифікації товару Відповідачем не надано.

Таким чином, судом не встановлено протиправних дій Позивача під час подання документів для класифікації товару згідно УКТЗЕД.

Враховуючи вищезазначене, Відповідач не в праві був донараховувати Позивачу податкові зобов'язання у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару, оскільки останній прийняв від Позивача митні декларації, погодився із заявленим кодом товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України. Крім того, судом не встановлено протиправності дій Позивача під час подання Відповідачу документів для здійснення митного оформлення, а також не встановлено наявності змови між декларантом і митним органом на заниження обов'язкових платежів.

Згідно ч. 8 ст. 345 Митного кодексу України у разі скасування, зміни за результатами документальної перевірки рішень щодо класифікації товарів для митних цілей, прийнятих органами доходів і зборів відповідно до статті 69 цього Кодексу, або рішень про коригування заявленої митної вартості товарів, прийнятих органами доходів і зборів відповідно до розділу III цього Кодексу, дії, вчинені підприємством на виконання таких рішень, не тягнуть за собою застосування штрафних (фінансових) санкцій, нарахування пені, накладення адміністративних стягнень, крім випадків, якщо зазначені рішення були прийняті на підставі поданих підприємством недостовірних документів, недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання підприємством всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначених рішень, що суттєво вплинуло на характер цих рішень.

У зв'язку з тим, що судовим розглядом не виявлено порушень законодавства при митному оформленні та обставин визначених ч. 8 ст. 345 МК України, таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що в ході розгляду справи, відповідачем не надано доказів наміру позивача порушити вимоги чинного законодавства та ухилитися від сплати обов'язкових платежів.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

Відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкових повідомлень-рішень № 5 від 30.10.2013 року, № 6 від 30.10.2013 року обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АНСІРО" до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області № 5 від 30.10.2013 року, № 6 від 30.10.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, платник - УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, МФО 851011, код ЄДР 37999628, юридична адреса: м.Харків, вул. Плеханівська 29) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АНСІРО" (61051, м. Харків вул. Клочківська 368 оф. 306, код 38160445) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1050,60 грн. (одна тисяча п'ятдесят грн. 60 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 10 грудня 2013 року.

Суддя Волошин Д.А.