Рішення

від 02.12.2013 по справі 911/4044/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа № 911/4044/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ЛІС ЕКСПОРТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР НОРД ОСТ»

про стягнення 55000,00 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Власенко А.Г., довір. б/н від 10.09.2013 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ЛІС ЕКСПОРТ» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР НОРД ОСТ» (далі - відповідач) про стягнення 55000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається укладення з відповідачем договору купівлі-продажу у спрощений спосіб, на виконання якого ТОВ «ВЕКТОР НОРД ОСТ» зобов'язувалося продати ТОВ «УКР ЛІС ЕКСПОРТ» товар на загальну суму 55000,00 грн. після оплати його вартості, внаслідок чого позивачем було здійснено оплату товару в сумі 55000,00 грн., який продавцем не було поставлено, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 55000,00 грн. передоплати, 1720,50 грн. судового збору, а також 12,04 грн. оплати послуг банку, 61,20 грн. поштових витрат, 46,80 грн. за отримання довідок про включення позивача та відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 11.11.2013 р., 02.12.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судові засідання 11.11.2013 р. та 02.12.2013 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 02.12.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ЛІС ЕКСПОРТ» (покупець) на підставі усної домовленості та виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР НОРД ОСТ» (продавець) рахунку-фактури № СФ-0000001 від 10.02.2013 р. на суму 550000,00 грн. було перераховано на рахунок відповідача 55000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за період з 11.02.2013 р. до 11.02.2013 р.

У свою чергу, ТОВ «ВЕКТОР НОРД ОСТ» зобов'язувалось поставити ТОВ «УКР ЛІС ЕКСПОРТ» товар - сосну пиловник неокорену 2 сорту d 20-24 в кількості 13,4 мі та сосну пиловник 2 сорту d-26 і більше в кількості 1,6 мі на загальну суму 55000,00 грн.

Як зазначає позивач, ТОВ «ВЕКТОР НОРД ОСТ» не було належним чином виконано зобов'язання, а саме - не було поставлено на адресу ТОВ «УКР ЛІС ЕКСПОРТ» зазначений вище товар.

У зв'язку з цим ТОВ «УКР ЛІС ЕКСПОРТ» було направлено на адресу ТОВ «ВЕКТОР НОРД ОСТ» вимогу б/н від 16.09.2013 р., що підтверджується фіскальним чеком № 6114 від 17.09.2013 р. та описом вкладення від 17.09.2013 р., відповідно до якої позивач просив відповідача в 7-денний термін з дня отримання вимоги вчинити дії щодо повернення грошових коштів ТОВ «УКР ЛІС ЕКСПОРТ» в розмірі 55000,00 грн., сплачених на користь ТОВ «ВЕКТОР НОРД ОСТ» 11.02.2013 р. за непоставлений останнім товар.

Крім того, ТОВ «УКР ЛІС ЕКСПОРТ» було направлено на адресу ТОВ «ВЕКТОР НОРД ОСТ» претензію № 19 від 24.09.2013 р. на суму 55000,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 7073 від 28.09.2013 р. та описом вкладення від 28.09.2013 р.

Відповідь на вимогу та претензію отримано не було, кошти не повернуто, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору відповідач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а позивач, в свою чергу, його оплатити.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Приписами статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як зазначалось вище, ТОВ «УКР ЛІС ЕКСПОРТ» зверталось до ТОВ «ВЕКТОР НОРД ОСТ» з вимогою б/н від 16.09.2013 р. та претензією № 19 від 24.09.2013 р. щодо повернення грошових коштів у розмірі 55000,00 грн., сплачених позивачем на користь ТОВ «ВЕКТОР НОРД ОСТ» за непоставлений останнім товар.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов, контррозрахунок або докази повернення грошових коштів в розмірі вартості не поставленого відповідачем на користь позивача товару суду не надав.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 55000,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені товариством судові витрати, в тому числі - 12,04 грн. оплати послуг банку, що підтверджується квитанцією № 10-587882/К від 23.10.2013 р., 61,20 грн. поштових витрат, що підтверджується фіскальними чеками - № 6113 та № 6114 від 17.09.2013 р., № 7073 від 28.09.2013 р., № 9686 від 24.10.2013 р., № 9131 від 25.10.2013 р., № 8609 від 11.11.2013 р., 46,80 грн. за отримання довідок про включення позивача та відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується квитанціями № 17/39, № 17/42, 17/43 та № 17/44 від 07.11.2013 р.

Слід зазначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Згідно з п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як слідує з матеріалів справи, витрати в сумі 12,04 грн. оплати послуг банку, 61,20 грн. поштових витрат, 46,80 грн. за отримання довідок про включення позивача та відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є судовими витратами позивача, у зв'язку з чим зазначені витрати покладаються на відповідача в порядку ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР НОРД ОСТ» (07363, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Хотянівка, вул. Валова, 10, код 37649257) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ЛІС ЕКСПОРТ» (10029, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Щорса, 354, код 38190930) - 55000 (п'ятдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору, 12 (дванадцять) грн. 04 коп. оплати послуг банку, 61 (шістдесят одну) грн. 20 коп. поштових витрат, 46 (сорок шість) грн. 80 коп. за отримання довідок про включення позивача та відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 09.12.2013 р.

Суддя В.М. Бабкіна