Постанова

від 10.12.2013 по справі 810/6000/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2013 року 810/6000/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства «Київська овочева фабрика»

до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Сільськогосподарське публічне акціонерне товариство «Київська овочева фабрика» (надалі - позивач) з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень форми «В4» від 09.07.2013 № 0002552301 та форми «Р» від 09.07.2013 № 0002542301.

Ухвалами суду від 25.11.2013 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового слухання на 02.12.2013.

2 грудня 2013 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 10.12.2013.

10 грудня 2013 року від представника позивача до суду надійшло письмове уточнення позовних вимог, у якому позивач вказав, що помилково вказав у змісті позовної заяви суму податкового повідомлення-рішення - 40450,00 грн. замість 44450,00 грн., у зв'язку з чим позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області форми «В4» від 09.07.2013 № 0002552301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму - 17440,00 грн. та форми «Р» від 09.07.2013 № 0002542301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму - 44450,00 грн., в тому числі за основним платежем на 35560,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8 890,00 грн.

У судовому засіданні 02.12.2013 суд зобов'язав представника відповідача надати докази висновків про безтоварність угоди укладеної між позивачем та ТОВ «Будремінвестком Плюс», однак представником відповідача було подано до суду як доказ висновків про безтоварність лише Акт перевірки ТОВ «Будремінвестком Плюс», що не є належним доказом безтоварності угоди від 05.09.2013 №0509.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

10 грудня 2013 сторони повідомлені належним чином про розгляд справи в судове засідання не з'явились. Від представника позивача та представника відповідача до суду надійшли клопотання № 19027 та № 18972 про розгляд справи за їх відсутності у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін та у порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

У червні 2013 року податковим органом була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» (код за ЄДРПОУ 00849304), з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Будремінвестком Плюс» (код за ЄДРПОУ 37687858) за період січень 2013 року.

Із Акта перевірки слідує, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень, а саме:

- п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.6 ст. 201 розділу 5 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-УІ та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 №969, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 №1401/18696, на загальну суму - 53000,00 грн., що призвело до заниження сплати податку на додану вартість за лютий 2013 року на суму - 35560,00 грн. та до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за лютий 2013 року на суму - 17440,00 грн.

В обґрунтування вказаних порушень відповідач послався на акт перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 15.05.2013 № 537/22.6/37687858 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будремінвестком Плюс» (код ЄДРПОУ 37687858), щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2013 по 31.03.2013.

В ході організації проведення вказаної перевірки на податкову адресу ТОВ «Будремінвестком Плюс» було направлено запит про надання пояснень та документального підтвердження, однак відповіді не було отримано. Крім того, відповідач вказує, що від ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було отримано висновок №1770/07-05 від 04.04.2013 щодо наявності ознак фіктивності, в якому зокрема зазначено, що ТОВ «Будремінвестком Плюс» за податковою адресою не знаходиться, про що складено довідку за ф. 2 № 427/07-05. Також, податковий орган вказав, що в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, що свідчить про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та які не мають реального товарного характеру.

В ході перевірки відповідачем не було встановлено факту передачі товару від продавця до покупця, у зв'язку із відсутністю (не наданням) для перевірки актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товару.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що господарські операції здійсненні між позивачем та ТОВ «Будремінвестком Плюс» не мають реального характеру та є безтоварними.

На підставі вказаного Акта перевірки, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення форми «В4» від 09.07.2013 № 0002552301 та форми «Р» від 09.07.2013 № 0002542301.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд надав оцінку документам, які були досліджені і відповідачем при проведенні перевірки позивача, а саме:

- копії договору від 05.09.2012 № 0509;

- копії договірної ціни до договору;

- копії локального кошторису до договору;

- копіям актів приймання виконаних будівельних робіт;

- копіям платіжних доручень;

- копіям податкових накладних.

Із вищезазначених документів слідує, що між позивачем та ТОВ «Будремінвестком Плюс» було укладено договір від 05.09.2012 № 0509. За предметом даного договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується власними та/або залученими силами і засобами на власний ризик виконати роботи по перекладанню та заміні аварійних участків водопровідних і каналізаційних мереж СПАТ «Київська овочева фабрика».

Дійсність виконання вказаного договору була підтверджена позивачем поданими до суду документами, а саме:

- копією договору від 05.09.2012 № 0509;

- копією договірної ціни до договору;

- копією локального кошторису до договору;

- копіями актів приймання виконаних будівельних робіт №7, №8 та №9;

- копіями платіжних доручень від 12.12.2012 №4239, від 28.01.2013 №4382, від 29.01.2013 №4390, від 30.01.2013 №4393, від 31.01.2013 №4400, від 28.01.2013 №4450, від 14.02.2013 №4453;

- копіями податкових накладних від 28.01.2013 №30, від 29.01.2013 №34, від 30.01.2013 №40, від 31.01.2013 №48, від 31.01.2013 №58, від 31.01.2013 №62.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач заперечень проти позову до суду не подав.

Відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого пп.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, приводить суд до висновку про задоволення позову та скасування оскаржуваного рішення.

Щодо висновку відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Будремінвестком Плюс», суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Зі змісту Акта перевірки, слідує, що договір, який укладено позивачем з ТОВ «Будремінвестком Плюс», за результатами господарських операцій по яких позивачем було сформовано податковий кредит, - відповідач вважає нікчемним.

Однак, суд не погоджується з висновком відповідача про невизнання за позивачем права на податковий кредит та донарахування, у зв'язку з цим ПДВ та зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ.

Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є суть цивільних правовідносин, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, висновок відповідача про недійсність (нікчемність) договору укладеного позивачем з ТОВ «Будремінвестком Плюс» в Акті перевірки не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваних рішень та має лише інформативний характер.

Суд звертає увагу, що із Акту перевірки слідує, що відповідач у зв'язку з діями виключно контрагента позивача, які відповідач вважає фіктивним підприємництвом, угоду між цим підприємством та позивачем вважає нікчемною. При цьому, відповідач не вказує на будь-які протиправні дії позивача. Зокрема, відповідач не вказує на докази безтоварності, тобто відсутності господарської операції як такої між контрагентом - ТОВ «Будремінвестком Плюс» та позивачем.

За умов відсутності доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Із матеріалів справи слідує, що відповідачем безтоварність господарських операцій, проведених на виконання договорів, укладених позивачем з ТОВ «Будремінвестком Плюс» не досліджувалась фактично, а висновки представника відповідача про таку безтоварність та нікчемність правочину ґрунтуються виключно на припущеннях викладених в акті перевірки контрагента позивача.

Натомість суд, вивчивши документи подані представником позивача, не може виключити дійсність проведення господарських операцій на виконання договору, укладеного позивачем з ТОВ «Будремінвестком Плюс».

У зв'язку із відсутністю належних доказів безтоварності господарських операцій проведених на виконання угод укладених позивачем з ТОВ «Будремінвестком Плюс», суд вважає обмеження відповідачем права позивача на податковий кредит за такими операціями - незаконним, а оскаржувані рішення таким, що підлягають скасуванню як протиправні.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «В4» від 09.07.2013 № 0002552301 та форми «Р» від 09.07.2013 № 0002542301, прийняті Державною податковою інспекцією у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» сплачений судовий збір у розмірі 618 (шістсот вісімнадцять) грн. 90 коп.

4. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.