Постанова

від 22.04.2009 по справі 1/176/28-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/176/28-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

22.04.09                                                                                           Справа  № 1/176/28-38

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді                                                               Мельник Г.І.

суддів:                                                                                    Новосад Д.Ф.

                                                                                               Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ВАТ «Іваничівський райагропостач», смт. Іваничі Волинської області № 12/03 від 12.03.2009 року

на рішення     господарського суду  Волинської області від 18.02.2009 року  

у справі           № 1/176/28-38

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центру зв'язку № 2 Волинської філії ВАТ «Укртелеком», м. Горохів Волинської області

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Іваничівський райагропостач», смт. Іваничі Волинської області

про стягнення 639,56 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Васюк О.М. (довіреність від 18.07.2008 року);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області (суддя М.М. Гончар) від 18.02.2009 року у справі № 1/176/28-38 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Іваничівський райагропостач», смт. Іваничі на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центру зв'язку № 2 Волинської філії ВАТ «Укртелеком»,                  м. Горохів  460,87 грн. заборгованості за надання послуг електрозв'язку, 27,90 грн. пені, 100,01 грн. інфляційних нарахувань, 13,42 грн. 3% річних, 102,00 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти суми позову відмовлено.

Відповідач –ВАТ «Іваничівський райагропостач»з постановленим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що приймаючи позовну заяву до розгляду місцевим господарським судом допущено порушення вимог ч. ч. 2-3, 6 ст. 63 ГПК України з огляду на те, що позивачем невірно вказано повне найменування відповідача. В обґрунтування своїх вимог покликається також на те, що судом першої інстанції не взято до уваги тієї обставини, що надані позивачем в якості доказів існування заборгованості відповідача перед позивачем оборотні відомості, рахунки та податкові накладні за телекомунікаційні послуги складені на ім'я іншої особи – «Райагропостач», хоча повне найменування відповідача –ВАТ «Іваничівський райагропостач», а тому вважає, що ці документи не можуть бути належними доказами у справі. Зазначає, що господарським судом Волинської області не досліджено момент виникнення і розмір заборгованості, що вказана позивачем, а останнім безпідставно нараховано неустойку у вигляді пені, 3% річних та інфляційні. Посилається на те, що після відкриття ліквідаційної процедури ВАТ «Іваничівський райагропостач»вимоги кредиторів були повністю задоволені, окрім позивача, який по своїй вині жодних вимог до відповідача про сплату заборгованості з наданих послуг за цей час не пред'являв. Зазначає, що місцевим господарським судом не дано належної правової оцінки діям позивача, який по своїй вині допустив прострочення кредитора, а тому вважає, що відповідач не може нести відповідальність за несвоєчасну оплату за надані позивачем послуги, оскільки таке порушення договору сталося не з його вини. Враховуючи вищенаведене, вважає, що господарським судом не досліджено повністю подані матеріали і не встановлено у визначеному законом порядку всіх обставин справи, які мають важливе значення для вирішення спору по суті і на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Позивач –ВАТ «Укртелеком»в особі Центру зв'язку № 2 Волинської філії ВАТ «Укртелеком» у відзиві на апеляційну скаргу (вих. № 18 від 17.04.2009 року) зазначає, що за період з 01.01.2007 року до 01.08.2007 року відповідачем неодноразово проводилась оплата виставлених позивачем рахунків, всього на суму 1650,67 грн., при нарахуванні –2111,54 грн., у зв'язку з чим твердження відповідача про невідповідність реквізитів, вказаних позивачем у рахунках, вважає безпідставними і необґрунтованими. Посилається на те, що відмова відповідача від оплати отриманих протягом травня-вересня 2007 року телекомунікаційних послуг, слід розцінювати як односторонню відмову від виконання зобов'язань, що є неприпустимим відповідно до вимог п. 7 ст. 193 ГПК України та ст. 615 ЦК України.  На підставі наведеного просить рішення господарського суду Волинської області  від 18.02.2009 року у справі № 1/176/28-38 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення  № 404870, тому колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності його представника за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Волинської області  від 18.02.2009 року у справі № 1/176/28-38  –залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією встановлено, що 14.09.2006 року між ВАТ «Укртелеком»в особі Центру зв'язку № 2 (Підприємство зв'язку) та ВАТ «Іваничівський райагропостач»(Споживач) було укладено договір № 127 про надання послуг електрозв'язку, згідно умов якого Підприємство зв'язку надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку 1 і безплатні послуги, перераховані в додатку 2, встановлює  телефон та включає його номер до бази даних інформаційно-довідкових служб, в т.ч. телефонний довідник.

Пунктами 2.1.1 та 3.2.8 даного договору передбачено, що Підприємство зв'язку зобов'язане забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку,  а Споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Згідно п. 4.5 цього договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Згідно вимог ч.1 ст. 14 цього Кодексу цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Крім того, відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні вимоги встановлені статтею 526 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що всупереч умовам укладеного договору відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем  за період червень-вересень (включно) 2007 року в розмірі 460,87 грн. Розмір основного боргу підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, оборотними відомостями, рахунками за телекомунікаційні послуги і податковими накладними, та відповідає дійсним обставинам справи.

Покликання скаржника в апеляційній скарзі на те, що оборотні відомості, рахунки та податкові накладні за телекомунікаційні послуги складені на ім'я іншої особи – «Райагропостач», хоча повне найменування відповідача –ВАТ «Іваничівський райагропостач», а тому вважає, що ці документи не можуть бути належними доказами у справі, не приймаються колегією до уваги як безпідставні та необґрунтовані. При цьому, варто зазначити, що адреса споживача, яка зазначалася у вищезгаданих документах, відповідає адресі відповідача, зазначеній в апеляційній скарзі та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. Крім того, відповідачем, незважаючи на зазначене у виставлених позивачем рахунках його скорочене найменування, неодноразово проводилась оплата цих рахунків, що свідчить про те, що відповідачем не заперечувався факт надання позивачем передбачених договором послуг електрозв'язку.  

Поряд з цим, відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно ч. 1 ст. 624 цього Кодексу, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 5.8 договору № 127 про надання послуг електрозв'язку від 14.09.2006 року встановлено, що у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) Споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

В результаті аналізу поданого позивачем розрахунку колегією встановлено, що розмір пені, нарахованої позивачем внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати за надані послуги електрозв'язку за період з 20.05.2008 року по 21.11.2008 року становить 27,90 грн.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі поданих позивачем розрахунків колегією встановлено, що сума інфляційних втрат позивача від несплати відповідачем за надані послуги за період з 01 листопада 2007 року по жовтень 2008 року, включно, становить  100,01 грн., а розмір 3 % річних у цей період –13,42 грн.

Аналізом матеріалів справи колегією встановлено, що відповідач в порушення зобов'язань згідно договору № 127 про надання послуг електрозв'язку від 14.09.2006 року розрахунків за надані послуги не здійснив, пеню, інфляційні втрати  та 3% річних позивачу не відшкодував. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегією встановлено, що скаржником не заперечується факт надання послуг позивачем, одночасно, не спростовано наявність заборгованості та не подано жодних доказів проведення розрахунків з позивачем.

В апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що після відкриття ліквідаційної процедури  ВАТ «Іваничівський райагропостач» вимоги кредиторів були повністю задоволені, окрім позивача, який по своїй вині жодних вимог до відповідача про сплату заборгованості з наданих послуг за цей час не пред'являв. Поряд з цим, колегія вважає за доцільне зазначити, що згідно поданої позивачем оборотної відомості заборгованість у відповідача утворилася під час діяльності ліквідаційної комісії ВАТ «Іваничівський райагропостач», яка створювалась на час процедури банкрутства. Однак, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Волинської області від 04.10.2007 року провадження у справі про банкрутство ВАТ «Іваничівський райагропостач»припинено та знято введений судом мораторій. Зважаючи на ці обставини справи, позивачем була зменшена сума позовних вимог в частині, на яку поширювався введений судом мораторій.

Не заслуговують на увагу і твердження скаржника про те, що приймаючи позовну заяву до розгляду, місцевим господарським судом допущено порушення вимог ч. ч. 2-3, 6 ст. 63 ГПК України, оскільки доказів наявності підстав для повернення позовної заяви, встановлених вищезазначеними нормами, скаржником колегії не надано, не містять таких доказів і матеріали справи.

За таких обставин колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та законність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 460,87 грн. заборгованості за надання послуг електрозв'язку, 27,90 грн. пені, 100,01 грн. інфляційних нарахувань, 13,42 грн. 3% річних, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вважає, що всі обставини, які мають значення для справи, були з'ясовані повністю і у відповідності із вимогами закону.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області  від 18.02.2009 року  відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, висновків суду першої інстанції не спростовують і не розцінюються колегією як такі, що мають суттєве значення для вирішення даного спору, а тому до уваги не приймаються.

Керуючись ст. ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги ВАТ «Іваничівський райагропостач», смт. Іваничі Волинської області № 12/03 від 12.03.2009 року відмовити.

           2. Рішення господарського суду Волинської області  від 18.02.2009 року у справі                   № 1/176/28-38   залишити без змін.

            3.  Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

          4.  Матеріали справи скеровуються в господарський суд Волинської області.

Головуючий-суддя                                                                        Мельник Г.І.

Суддя                                                                                               Новосад  Д.Ф.

         Суддя                                                                                               Михалюк О.В.