Постанова

від 29.04.2009 по справі 32/547

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/547

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 29.04.2009                                                                                           № 32/547

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Рєпіної  Л.О.

 суддів:            Баранця  О.М.

          Буравльова С.І.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Гелаксіс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.02.2009

 у справі № 32/547 (суддя Хрипун О.О.)

 за позовом                               Заступник прокурора м.Києва

 до                                                   ТОВ "Гелаксіс"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення неустойки та зобов"язання виконати умови договору

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелаксіс"

до   Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської кат

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від 20.02.2009 р. у справі № 32/547 позов Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства  України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи до  Товариства з обмеженою відповідальністю „Гелаксіс” про стягнення  неустойки та зобов'язання виконати умови договору задоволений частково, з відповідача на користь  позивача стягнуто 2549575,17 грн. пені та зобов'язано поставити розмитнений (очищений від передбачених законодавством податків і зборів, що сплачуються при переміщенні товарів через митний кордон України) вертоліт  відповідно до умов договору на територію позивача у Чернігівську області.

Зустрічний позов  ТОВ „Гелаксіс” до МНС України про  спонукання до виконання договору та стягнення збитків залишений без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким  залишити позовні вимоги за первісним позовом без задоволення та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Представник позивача проти вимог, викладених у апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позицію позивача та вважає вимоги відповідача, викладені у апеляційній скарзі необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 23.04.2009 р. У зв'язку із зміною колегії суду розгляд справи було перенесено на 29.04.2009.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 07.09.2007 між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (на далі – МНС) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гелаксіс” укладений договір № 21-5/120, за умовами якого, відповідач зобов'язався передати у власність позивача вертоліт Ка-226(продукція спецпризначення), а позивач прийняти та оплатити його на умовах договору та специфікації до нього.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов договору, позивачем було перераховано 29995002грн.,що підтверджується платіжними дорученнями  № 98 від 22.11.2007, № 97 від 21.11.07, № 94 від 06.11.07, що складає вартість вертольоту з ПДВ.

Але, вертоліт в обумовлений строк поставлений не був, в зв'язку з чим до суду поданий  відповідний позов.

В свою чергу, відповідач звернувся з зустрічним позовом, посилаючись на те, що він звернувся до позивача з листом від 02.02.2009 № 090202/001-Ка стосовно митного очищення медичного вертольоту, в якому вказав, що оскільки відповідно до умов договору    №    21-5/120    від    07.09.2007    поставка    здійснюється    на    умовах    СРТ ІНКОТЕРМС-2000, на позивача   умовами   зазначеного  договору покладено обов'язки щодо здійснення митного очищення товарів, що поставляються. Митне очищення включає здійснення усіх формальностей та платежів, пов'язаних з ввезенням (імпортом) таких товарів на територію України. У зв'язку з чим просив позивача здійснити оформлення всіх необхідних документів та забезпечити явку представника на пункт пропуску для здійснення процедур щодо митного оформлення вертольоту та медичного обладнання, а також  попередило що в разі відсутності 04.02.2009 року па пункті пропуску через державний кордон України в м. Шегині представника позивача за первісним позовом та відсутності відповідно оформлених документів, вертоліт та медичне обладнання не зможуть перетнути державний кордон України, а тому відповідач за первісним позовом буде змушений повернути вантаж до місця відправлення.

Задовольняючи частково первісні позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідно до розділу II договору „Порядок та строки постачання” сторони обумовили, що відповідач за первісним позовом забезпечує якісну поставку продукції спеціального призначення позивачу за первісним позовом на територію спеціального авіаційного загону, що знаходиться в м. Ніжині Чернігівської області по вул. Космонавтів, 90. Продукцію спеціального призначення та майно відповідно до додатків № 1 та № 2 договору належить перевозити за рахунок відповідача за первісним позовом. Продукція спеціального призначення та майно відповідно до додатків № 1 та № 2 повинна бути поставлена позивачу не пізніше 9-ти місяців з моменту перерахування передплати на розрахунковий рахунок відповідача. В зв'язку з тим, що згідно п.2.3 термін поставки може збільшуватися без сплати штрафних санкцій у зв'язку з перенавчання льотного складу позивача на даному вертольоті на території заводу-виробника, то терміном поставки вертольоту є 19.11.2008. Враховуючи, передбачені сторонами договору санкції щодо невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором, відповідач повинен сплатити позивачу пеню, а також провести поставку товару.

Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, то суд дійшов висновку, що МНС не відноситься до жодної із категорії осіб, зазначених в ст. 87 МК України, навіть не є стороною по договору, на виконання якого вертоліт було поставлено до кордону, а тому правових підстав для проведення позивачем за первісним позовом митних процедур немає, оскільки договір № 21-5/120-GAL-СLА від 16.10.2008, укладений ТОВ „Гелаксіс” та Компанію „Clarks Investments Limited” є зовнішньоекономічним, а тому всі витрати повинен нести відповідач. Крім того, суд вважає що  у розумінні ст. 22 ЦК України вимоги відповідача за зустрічним позовом про зобов'язання МНС сплатити усі мита, податки й інші збори та витрати на виконання митних процедур, що підлягають сплаті при імпорті вертольоту та медичного обладнання,  не є збитками.

Заперечуючи проти рішення, відповідач звертає увагу на те, що суд дійшов помилкового висновку про те, що поставка вертольоту повинна була відбутися на протязі 85 днів починаючи з 19.11.08, оскільки не врахований строк для  розбирання та збирання вертольоту, необхідний заводу-виробнику для подальшого його транспортування. Крім того, вартість товару з ПДВ не включає у себе суму, необхідну для митного очищення товару, а договором не покладено на нього обов'язку щодо здійснення такого очищення за власний рахунок, оскільки власником вертольоту є МНС.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Доводи позивача за первісним позовом щодо неможливості застосування правил СРТ щодо митного очищення не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи.

Відповідно до статті 337 Господарського кодексу України, зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою.

Договір містить положення, які вказують на знаходження продукції спеціального призначення поза межами України. Договором передбачені обов'язки відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом, які відповідач має виконати на території Російської Федерації.

Відповідно до пункту 16.4 договору відповідач зобов'язаний за свій рахунок провести перенавчання 2-х льотчиків та інженерно-технічного складу позивача із розрахунку 2-х спеціалістів по вертольоту та двигунам та 4-х спеціалістів по авіаційному та радіоелектронному обладнанню. Перенавчання льотного складу виконується за рахунок ресурсу вертольота Ка-226, який поставляється  на базі заводу-виробника, яким є ВАТ „Камов” - резидент Російської Федерації. Посилання на зазначені вище умови договору також містяться у пункті 2.3, підпункті „а” пункту 9.2  укладеного договору.

В матеріалах справи є лист позивача № 32-579/22 від 01.09.2008р., в якому він просить організувати огляд своїм представником вертольоту Ка-226, який є предметом поставки  в період навчання особового складу з метою перевірки відповідності його комплектації умовам договору.

Отже матеріалами справи підтверджується, що позивач за первісним позовом, укладаючи договір, усвідомлював, що продукція спеціального призначення знаходиться поза межами державного кордону України, а саме на території заводу-виробника, який знаходиться на території Російської Федерації. При укладенні договору волевиявлення обох сторін  було спрямоване на оплатну поставку продукції спеціального призначення з території Російської Федерації на територію України.

Позивач та відповідач при укладанні договору поставки, обумовили що умови цього договору викладені у відповідності до умов поставки СРТ „ перевезення-оплачено” Міжнародних правил „Інкотермс”. Зі змісту  СРТ Фрахт/перевозка  оплачені до  (… назва місця призначення), а саме ст.А.6 „розподіл витрат” продавець зобов'язаний, з урахуванням  обмовок ст. Б.6, зокрема, оплатити, якщо це потребує, усі витрати, пов'язані з виконанням митних формальностей для експорту, як і інші мита, податки та збори, необхідні сплаті при експорті товару та витрати, пов'язані з його транспортуванням через треті держави, у  випадках, коли ці витрати згідно договору перевезення покладаються на продавця. Віднесення даних витрат, згідно ст. Б.6 покладаються й на  покупця, однак ці вимоги господарським судом не враховані.

Розділом 14 Правил від 01.01.2000 № 560 „Інкотермс”, офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) термін „митне очищення” передбачає обов'язок чи то продавця, чи то покупця виконати зобов'язання, пов'язані з проходженням товару через митницю країни експорту або імпорту, а також зазначено, що цей обов'язок охоплює не тільки оплату мита і всіх інших зборів, але також виконання й оплату будь-яких адміністративних дій, пов'язаних із проходженням товару через митницю та сповіщенням органів влади щодо цього. Як правило, експортер, повинен проводити очищення товару для експорту, а імпортер - для імпорту.

Але, господарським судом не досліджений зміст зовнішньоекономічного контракту № 21-5/120-GAL-СLА та договір про надання послуг № 1411-001-SRV від 14.11.2008, у яких встановлено, що відповідач виконує зобов'язання на підставі договору, укладеного з МНС, він не є продавцем або покупцем за зовнішньоекономічним договором, оскільки виступає в якості замовника товару для потреб МНС.

Зауваження прокурора, про те, що відповідно до договору № 21-5/120- GAL-СLА  Компанія „Clarks Investments Limited” здійснює поставку на умовах FCA у власність відповідача, згідно ст. А.6 з обмовкою на ст. Б.6 „продавець/ покупець зобов'язаний оплатити, якщо це потребує, всі мита, податки та інші збори, на виконання митних формальностей, що підлягають оплаті при експорті/імпорті”, а тому у даному випадку митне очищення здійснюється ТОВ „Гелаксіс”, колегія суддів не може прийняті як обґрунтовані, оскільки  зазначений договір укладався на підставі договору № 21-5/120 та керуючись його умовами, та на який є посилання.

З правил „Інкотермс 2000”, тлумачення абревіатур, зазначено:„С”- терміни покладають на продавця обов'язок укласти договір перевезення на звичайних умовах. Якщо продавець повинен забезпечити договір перевезення, що включає в себе сплату мита, податків і зборів, такі витрати несе продавець в тій мірі, в якій вони прописані йому згідно договору, це чітко сформульовано у ст. А.6 всіх „С”- термінів. Обов'язок здійснення митного оформлення зовнішньоекономічними договорами на відповідача не покладався.

Крім того, суд звертає увагу на те, що вартість вертольоту та майна, що входить у його комплект є не змінною 29995002 грн. як у договорі, укладеного  відповідачем з МНС, так і з „Clarks Investments Limited”. Слід зауважити, що договори № 1411-001-SRV та № 21-5/120- GAL-СLА не є договорами купівлі-продажу за своєю природою, оскільки предметом договору є доставляння зі складу м. Вільнюс Литва до м. Ніжин Україна, забезпечення збирання обладнання. Покладання на відповідача додаткових витрат, що виникають з митним очищенням є його прямими збитками, оскільки сторони не передбачили цього у договорі, а позивач не бажає  здійснювати переоформлення майна за власний кошт.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про податок на додану вартість” платником податку є, зокрема, особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, в разі коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно із законодавством.

Вимогами цього Закону   встановлено обов'язок особи, що імпортує товари на митну територію України, сплатити податок на додану вартість в розмірі 20 % від договірної (контрактної) вартості товарів.

Відповідно до п.7.3.1 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З п.7.8.1 цього Закону випливає, що податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Відповідачем ПДВ було перераховано у 2007р. до бюджету, тому твердження представника прокуратури у судовому засіданні, про те, що відповідач мав притримати частину коштів з ПДВ на подальше митне очищення товару, який поставлений на митну територію України у лютому 2009року, є помилковим, та таким що не відповідає чинному законодавству, оскільки ПДВ не можна перераховувати в якій-небудь частині або частками, так як тягне відповідальність у вигляди санкцій та перевірок фіскальними органами, та не містить в собі  складові інших платежів.

Відповідно до ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. До передання майна прирівнюється вручення  коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Колегія суддів, вважає право власності на вертольот перейшло з моменту здійснення платежу, в розмірі вартості товару, також, факт переходу права власності на майно підтверджується листом відповідача № 090202/001-Ка від 02.02.09 ( а.с. 40-41 т.1) з якого вбачається (додатки), що останній передав пакет документів, в тому числі транспортні документи, тому митне очищення повинно нести МНС.

Твердження позивача про те, що він не є стороною у зовнішньоекономічному договорі, а тому митне очищення на нього не покладається, з посиланням на лист Державної митної служби України ( а.с.102 т.1) є безпідставними, оскільки Київська регіональна митниця ,на лист позивача, дала  роз'яснення  стосовно переліку документів, необхідних для  митного оформлення товару, та категорично не зазначила, що саме відповідач повинен здійснювати розмитнення.

Господарський суд, зазначив, що розділом 7 договору обумовлено ціну договору та порядок розрахунків та визначено, що ціна договору становить 29 995 002,00 грн. за цінами відповідно до тендерної пропозиції постачальника та специфікації (додаток 1), з врахуванням ПДВ, транспортних витрат, вартості розвантажувальних робіт та перенавчання льотного та інженерно-технічного складу (згідно з п. 16.3 договору). Розрахунок за продукцію спеціального призначення та майно відповідно до специфікації здійснюється, відповідно до абзацу 1 підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404 „Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти”, шляхом 100 % передоплати за договором, що становить 29 995 002,00 грн. Усі розрахунки за договором проводяться у гривнях в безготівковій формі. Зміна ціни на продукцію з моменту підписання сторонами договору не допускається. Запити щодо такої зміни ціни не розглядаються і задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції припустився помилки зазначивши, що відповідач не може вимагати кошти на митне очищення товару або перекладати ці обов'язки на позивача, так як зміна ціни на продукцію не допускається, оскільки митне оформлення не включено до вартості майна, яке містить такі складові як:  вартість майна, ПДВ, транспортні витрати, вартість розвантажувальних робіт та перенавчання льотного та інженерно-технічного складу ( п.7.1 та п.9.1 договору).  

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 10.2 договору за порушення строків виконання зобов'язань відповідач за первісним позовом сплачує на користь позивача за первісним позовом пеню у розмірі 0,1 % від вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за порушення понад дев'яносто робочих днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної продукції.

Господарський суд дійшов вірного висновку, що відповідно до умов п. 2.3 договору навчання льотного складу позивача за первісним позовом має відбуватися саме на тому вертольоті, який є предметом поставки, то до строку виконання програми навчального льотного складу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи також повинен включатись строк на роботи, пов'язані зі складанням та розбиранням вертольоту, який згідно з наданою ВАТ „Камов” інформацією (лист від 07.04.2008 № 055-619/146-08) складає 5 тижнів.

Але, не врахував того, що ВАТ „Камов”  також зазначив ( а.с. 46 т.1) про додатковій строк необхідний для здійснення інших процесів, що в загальному порядку може складати 14-15 тижнів.

З огляду на викладене, загальний строк виконання програми заводу-виробника з перенавчання особового льотного складу позивача за первісним позовом склав 73 дня.

Відповідно до п. 2.3 Договору строк поставки може бути збільшено на час, необхідний для проведення програми заводу-виробника з навчання льотного складу позивача.

Таким чином, строк поставки продукції спеціального призначення  за договором було збільшено на строк проведення програми заводу-виробника з навчання особового льотного складу позивача за первісним позовом, а саме на  73 дня, починаючи з моменту завершення відстрочення виконання зобов'язань відповідача за первісним позовом - з 19.11.2008 р. Тобто, днем поставки є 02.02.2009 р.

Відповідно до відміток на вантажно-митній декларації від 02.02.2009 р., яка міститься у матеріалах справи, продукція спеціального призначення прибула до пункту перетину державного кордону Україні у м. Шегині 05.02.2009 р.

Оскільки, не здійснюється митне очищення продукції спеціального призначення, то це зумовлює неможливість подальшого виконання зобов'язань відповідачем поставки продукції згідно з договором на територію Авіаційного загону спеціального призначення, що знаходиться у м. Ніжин Чернігівської області по вул. Космонавтів, 90.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не порушив умови договору, а тому відсутні підстави для стягнення пені.

Як слід, рішення господарського суду в частині стягнення штрафних санкцій у вигляді пені підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам,  зобов'язаний  відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Враховуючи, що у договорі, сторони не узгодили умови щодо митного очищення товару, то для відповідача ці витрати є збитками, таким чином, посилання суду першої інстанції на те, що відповідно до ст. 22 ЦК України вимоги відповідача не можуть вважатися збитками, у розумінні даної статті, є необґрунтованими.

Однак, враховуючи, що колегія суддів, скасовуючи рішення суду першої інстанції покладає витрати на митне очищення товару на позивача, то зустрічні позовні вимоги про стягнення збитків не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає частковому  задоволенню, а рішення господарського суду підлягає  скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу ТОВ „Гелаксіс” задовольнити частково, рішення господарського суду м. Києва від 20.02.2009 року у справі № 32/547 скасувати.

2.           Прийняти нове рішення: У задоволенні позовних вимог Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства  України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи до  Товариства з обмеженою відповідальністю „Гелаксіс” про стягнення  неустойки та зобов'язання виконати умови договору – відмовити.

        Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Гелаксіс” до Міністерства  України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про спонукання до виконання договору та стягнення збитків  задовольнити частково.

        Зобов'язати Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи здійснити митне очищення товару.

         Стягнути з Міністерства  України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (01030 м. Київ вул.О.Гончара,55, ЕДРПОУ 00013528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гелаксіс” ( 02066 м. Київ вул. Колекторна,40, ЕДРПОУ 34647938) державне мито в розмірі 12833грн.(дванадцять тисяч вісімсот тридцять три грн. 00коп.)

3.          Матеріали справи повернути, доучити  господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

 Головуючий суддя                                                                      Рєпіна  Л.О.

 Судді                                                                                          Баранець  О.М.

                                                                                          Буравльов С.І.

 30.04.09 (відправлено)