Рішення

від 09.12.2013 по справі 915/1723/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року Справа № 915/1723/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Лани, ЛТД»

73034, м. Херсон, пр. Сенявіна, 3

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Хлібзавод № 3 «Галицькі хліба»

54003, м. Миколаїв, вул. Акіма, 8

Про: стягнення боргу в сумі 106 203,87 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Вічна М.В., за довіреністю;

Авер'янова В.О., за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 24.09.2013 року звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну підстави позову від 28.10.13 р.) стягнути з відповідача 99 348,80 грн. - основного боргу, 397,40 грн. - індексу інфляції, 6 457,67 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору поставки № 18 від 28.04.2011 р.; видаткових накладних № 14 від 06.05.11 р. та № 18 від 06.06.11 р., довіреностей, рахунків-фактур № 14 від 06.05.11 р., та № 18 від 06.06.11 р., платіжних доручень, акту звірки взаєморозрахунків станом на 07.10.13 р., норм ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 218 Господарського кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за договором поставки.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки канцелярії на зворотніх сторонах судових ухвал та поштові повідомлення.

Але, відповідач у листі вих. № 45 від 16.10.13 р. повідомляє суд, що згоден з позовом, сплату ж за отриманий товар не здійснив в повному обсязі у зв'язку зі складним фінансовим станом підприємства.

09.12.2013 року за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників позивача, суд -

встановив:

28 квітня 2011 року між сторонами був укладений договір поставки № 18 згідно з предметом якого позивач, як продавець, зобов'язався поставити узгодженими партіями покупцеві продукцію: борошно (надалі - товар) зазначену у видаткових накладних та рахунках -фактурах на кожну партію товару, які є його невід'ємною частиною, а відповідач, як покупець, зобов'язався прийняти і оплатити кожну партію товару.

Відповідно до умов пунктів 2.1, 3.1, 3.3, 3.8 та 3.9 договору кількість та вартість товару в окремій партії зазначається у видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товар у згідно п. 1.1 даного договору. Продавець відпускає товар покупцю протягом 3 днів з моменту погодження сторонами асортименту, ціни та кількості товару в кожній партії. Перехід права власності і ризиків на товар з продавця на покупця відбувається після відвантаження товару на складі продавця. Розрахунки здійснюються на умовах відстрочки платежу протягом 10 календарних днів з моменту поставки партії товару. Дата поставки товару визначається датою підпису накладної або за письмовим узгодженням сторін іншим чином. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошей на р/р продавця.

За змістом пункту 6.4 цього договору всі зміни та доповнення до цього договору повинні бути здійснені за згодою сторін у письмовій формі, підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками (можливе підписання по факсу). Строк дії договору один рік з дати підписання (28.04.2012 року).

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями цивільного законодавства про поставку.

Так, відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать, що згідно наступних видаткових накладних, які надані позивачем:

№ 98 від 19.04.10 р. на 42 000,00 грн. + рахунок-фактура № 98 від 16.04.10 р.;

№ 105 від 27.04.10 р. на 42 000,00 грн. + рахунок-фактура № 105 від 27.04.10 р.;

№ 119 від 06.05.10 р. на 42 000,00 грн. + рахунок-фактура № 119 від 06.05.10 р.;

№ 14 від 06.05.11 р. на 70 408,00 грн. + довіреність від 06.05.11 р. + рахунок - фактура № 14 від 06.05.11 р.;

№ 18 від 06.06.11 р. на 57 600,00 грн. + довіреність від 06.06.11 р. + рахунок-фактура № 18 від 06.06.11 р.

позивач у 2011 році поставив відповідачу, а останній прийняв товар (борошно вищого ґатунку) на загальну суму 128 008,80 грн .

Акт звірки станом на 07.10.2013 р. підписаний сторонами та скріплений печатками обох підприємств, копії платіжних доручень та прибуткових касових ордерів свідчать про часткову оплату покупцем поставленої в 2011 році за договором поставки № 18 лише в розмірі 28 660,00 грн.

Предметом даного спору виступає стягнення грошового боргу за договором поставки № 18 від 28.04.11 р. в розмірі 99 348,80 грн.

За правилами частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідач в строки погоджені сторонами в пункті 3.8 даного договору, оплату товару, переданого йому продавцем за накладними № 14 та № 18, не здійснив.

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо проведення повної оплати за поставлений товар в обумовлені строки. Наведені позивачем розрахунки та доводи теж не спростував, навпаки письмово підтвердив наявність заборгованості перед товариством.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем за договором № 18 від 28.04.11 р. дійсно складає в сумі 99 348,80 грн. (128 008,80 - 28 660,00).

За правилами ст. 610, п. 1 ст. 612, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, на підставі вищенаведених норм та обставин, суд перевірив нарахування позивачем заявленних до стягнення боржника розміру річних та інфляційних, і дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача за період прострочення з 07.07.2011 р. по 07.09.2013 р. 3% річних в сумі 6 457,67 грн. та 397,40 грн. - інфляційних за період з вересня по грудень 2011 року.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а отже - задоволенню їх в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Хлібзавод № 3 «Галицькі хліба» (54003, м. Миколаїв, вул. Акіма, 8, код ЄДРПОУ 23623136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Лани, ЛТД» (73034, м. Херсон, пр. Сенявіна, 3, код ЄДРПОУ 23130900) - 99 348,80 грн. - основного боргу, 397,40 грн. - індексу інфляції, 6 457,67 грн. - 3% річних та 2124,06 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 13 грудня 2013 року.

Суддя О.Г.Смородінова