Рішення

від 28.11.2013 по справі 910/19229/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19229/13 28.11.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/19229/13

за позовом публічного акціонерного товариства «Оболонь»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційні фірма

«Роксана»;

про стягнення 20 796,52 грн.

Представники сторін:

від позивача: Ордуханова А.П., довіреність № 1131 від 06.06.2011р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Оболонь (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційні фірма «Роксана» (надалі - відповідач) про спонукання виконати мирову угоду від 06.10.2010р., затверджену ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2010р. у справі № 48/473.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив строки виконання умов мирової угоди від 06.10.2010р., затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2010р. у справі № 48/473, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 20 796,52 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2013р. порушено провадження у справі № 910/19229/13 та призначено її розгляд на 28.11.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 28.11.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 07.10.2013р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав, хоча відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 07.10.2013р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, проте поштове відправлення повернуто на адресу суду без вручення з відповідною відміткою поштової установи.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.10.2010р. у справі № 48/473 затверджено мирову угоду, укладену між публічним акціонерним товариством «Оболонь» та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційні фірма «Роксана».

Згідно п.4 мирової угоди позивач та відповідач, у відповідності з цією мировою угодою, виходять з того, що станом на 06.10.2010 борг відповідача по Договору № 0003 від 12.01.2009р. поставки відходів плівки поліетиленової, термозбігової низького та середнього тиску, відходів плівки-стретч становить 34 872,17 грн.

Умовами п.5 мирової угоди сторони домовились, що відповідач буде здійснювати погашення заборгованості у відповідності з Графіком погашення заборгованості.

Взяті на себе зобов'язання відповідач у встановлений строк не виконав, лише частково сплатив позивачу заборгованість в сумі 14 075,65 грн.

Позивачем також надано суду бухгалтерську довідку, згідно якої станом на 26.09.2013р. заборгованість відповідача складає 20 796,52 грн.

Мирова угода за своєю правовою природою - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спір, але досягнувши згоди між собою, припиняють спір.

Згідно з п.2 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» ухвала суду про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші перелічені законодавством, зокрема ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» ознаки та відомості, зокрема щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Пунктом 3.19 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Водночас. вище встановлені обставини свідчать, що ухвала Господарського суду міста Києва від 06.10.2010р. у справі № 48/473 про затвердження мирової угоди від 06.10.2010р. не містить ознак та відомостей щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо, наявність яких передбачена вимогами ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» та наявність яких є необхідною умовою для набрання нею статусу виконавчого документу.

Таким чином, оскільки ухвала Господарського суду міста Києва від 06.10.2010р. у справі № 48/473 про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», то така ухвала не має статусу виконавчого документа, а тому інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено в п. 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не надано доказів виконання умов мирової угоди в повному обсязі в частині оплати заборгованості в сумі 20 796,52 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 20 796,52 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Роксана» (01030, м. Київ, вул. І. Франка, 20-б; код ЄДРПОУ 16290514) на користь публічного акціонерного товариства «Оболонь» (04655, м. Київ, вул. Богатирська, 3; код ЄДРПОУ 05391057) 20 796 грн. 52 коп. - заборгованості та 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.12.2013р.

Суддя А.І. Привалов