Постанова

від 04.12.2013 по справі 826/18279/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/317

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2013 року 15:34 № 826/18279/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Укрсервісмонтаж" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.11.2013 № 81826552208, № 16526551702 та № 16626551702, за участі представників сторін:

представник позивача Баца К.В.;

представник відповідача Пироженко С.В.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Укрсервісмонтаж" (далі - позивач, ТОВ "ВКП "Укрсервісмонтаж") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.11.2013 № 81826552208, № 16526551702 та № 16626551702 (далі - ППР № 81826552208, ППР № 16526551702, ППР № 16626551702).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18279/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/18279/13-а і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ТОВ "ВКП "Укрсервісмонтаж" (ідентифікаційний код 33235128) зареєстровано 06.12.2004 Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією за № 10701020000004067.

ТОВ "ВКП "Укрсервісмонтаж" взято на податковий облік в ДПІ у Печерському р-ні м. Києва за № 36775 від 16.12.2004 та перебуває на обліку у ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37672519 (форма № 2-Р) від 24.12.2004 ТОВ "ВКП "Укрсервісмонтаж" є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 332351226556).

Основним видом діяльності позивача відповідно до КВЕД є: 51.90.0 Інші види оптової торгівлі; 45.21.1 Будівництво будівель; 52.12.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 1811 від 10.10.2013, на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та у зв'язку з надходженням постанови старшого прокурора прокуратури Печерського району м. Києва від 11.09.2013 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ВКП "Укрсервісмонтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності, повноти та достовірності сплати податкових зобов'язань до бюджету за період з 01.01.2011 по 01.09.2013, за результатами якої складено Акт від 28.10.2013 № 574/26-55-22-08/33235128 (далі - Акт перевірки від 28.10.2013 № 574/26-55-22-08/33235128).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, встановлено, що операції між позивачем та ТОВ "Мрія Будмонтаж" фактично не відбувались, а тому позивач не мав відображати у складі податкового кредиту податкові накладні з реквізитами вказаного контрагента-постачальника. У зв'язку з чим відповідачем прийнято ППР № 81826552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 101 252,00 грн. (за основним платежем - 99 244,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 008,00 грн.).

Крім цього, відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем п. 54.2 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, пп. "а" п. 176.2 ст. 176, пп. "а" п. 171.2 ст. 171, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168, пп. 168.4.2 п. 168.4 ст. 168, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 ПК України, внаслідок чого на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 16526551702, відповідно до якого позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 19 902,70 грн. (за основним платежем - 15 922,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 980,54 грн.) та ППР № 16626551702, відповідно до якого позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся за їх скасуванням до суду.

Стосовно протиправності оскаржуваного ППР № 81826552208 та доцільності його скасування суд зазначає наступне.

Податковим органом, без наявних на те повноважень, зроблено припущення про встановлення відсутності поставки матеріалів, виконання будівельно-монтажних робіт та укладення угоди без мети настання реальних наслідків. Без аналізу первинних документів та фактичних обставин зроблено висновок про те, що відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

На підставі низки припущень податковий орган дійшов висновку, що задекларований ТОВ "ВКП "Укрсервісмонтаж" податковий кредит сформований за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "Мрія Будмонтаж" в розмірі 99 244,00 грн., повинен бути зменшений до 0 грн., в тому числі по періодах:

- за квітень 2011 року в розмірі - 3 986,00 грн.

- за травень 2011 року в розмірі - 75 855,00 грн.

- за червень 2011 року в розмірі - 11 377,00 грн.

- за вересень 2011 року в розмірі - 4 667,00 грн.

- за березень 2012 року в розмірі - 3 359,00 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов, використавши інформацію ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС, яку отримав в порядку, не передбаченому ПК України.

У якості доказу було використано висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Мрія Будмонтаж" ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС від 12.11.2012 № 872/3-22-30-33052092, згідно якого ТОВ "Мрія Будмонтаж" має ознаки фіктивності, а саме: відсутність підприємства за місцезнаходженням, на підприємстві відсутні наймані працівники та виробничі потужності.

У той же час під час розгляду справи судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Т. 2, арк. 26 - 30) ТОВ "Мрія Будмонтаж" знаходиться за своїм місцезнаходженням. Відтак, сумнівною є неможливість провести зустрічну перевірку. Інших доводів і доказів нереальності господарських операцій позивача у відповідача немає.

Таким чином, наданий суду доказ - Акт перевірки позивача в частині висновків про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "Мрія Будмонтаж" в розмірі 99 244,00 грн., сформовано бездоказово. Висновок про невідповідність первинних документів про поставку матеріалів та виконання будівельно-монтажних робіт ТОВ "Мрія Будмонтаж" зроблено безпідставно.

Суд вважає дані висновки відповідача такими, що суперечать вимогам закону. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), зокрема у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В свою чергу, державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами (ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"№509-XII від 04.12.1990 року).

З наведеного чітко вбачається, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

Також судом взято до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 7319 від 16.09.2011 року, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач, визнавши договір, укладений між позивачем і його контрагентом, нереальною господарською операцією, зазначив інформацію, яка не відповідає дійсності та не підтверджена належними доказами.

Разом з тим, суд зауважує, що також перевіряючі вдалися до невластивих податковому органу функцій оцінки господарської діяльності підприємства, що призвело до порушення прав позивача. Акт перевірки не містить логічно ув'язаного зв'язку між отриманою інформацією про відсутність будь-яких засобів та кінцевою метою, спрямуванням дій на правомірну або протиправну мету.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення позивачем господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими тому, що чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних не обумовлені наявністю матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Суд, керуючись ч.1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з п.1.1 ст. 1 ПК України, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно п.75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Проаналізувавши зміст Акту перевірки, суд встановив, що висновки відповідача про відсутність господарської операції позивача є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену позивачем угоду нереальною господарською операцією.

Як вбачається з Акту перевірки від 28.10.2013 № 574/26-55-22-08/33235128, у період квітень - вересень 2011 року, березень 2012 року ТОВ "ВКП "Укрсервісмонтаж" сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "Мрія Будмонтаж" в розмірі 99 244,00 грн.

Судом встановлено, що між КП «Дирекція» (Замовник) та ТОВ "ВКП "Укрсервісмонтаж" (Підрядник) було укладено договір підряду № 1-БТ від 27.04.2011 (Т. 2, арк. 70 - 74), згідно умов якого Підрядник зобов'язався виконати роботи по поточному ремонту упорядкування водопровідних випусків у будинках для поливу прилеглої території ЖЕК 301 - 320. Додатком № 1 до вказаного договору (Т. 2, арк. 75 - 83) визначено адреси об'єктів, на яких здійснювались роботи по упорядкуванню водопровідних випусків у будинках для поливу прилеглої території.

Між ПАТ «Оболонь» (Замовник) та ТОВ "ВКП "Укрсервісмонтаж" (Підрядник) було укладено договір підряду № 1/11 від 16.05.2011 (Т. 2, арк. 85 - 86), згідно умов якого Підрядник зобов'язався виконати роботи по ремонту покрівлі ГВК ПАТ «Оболонь» по вул. Богатирська, 3.

Між ТОВ «Ініціатор Ріелті» (Замовник) та ТОВ "ВКП "Укрсервісмонтаж" (Підрядник) було укладено договір підряду № 17-05-11 від 17.05.2011 (Т. 2, арк. 94 - 95), згідно умов якого Підрядник зобов'язався виконати роботи по проведенню поточного ремонту покрівлі будівлі по вул. Володимирська, 29.

Між КП «Київжитлоспецексплуатація» (Замовник) та ТОВ "ВКП "Укрсервісмонтаж" (Підрядник) було укладено договори підряду № 5/2/36 від 16.07.2010 (Т. 2, арк. 104 - 107), № 5/2/30 від 16.07.2010 (Т. 2, арк. 115 - 118), № 5/2/15 від 16.07.2010 (Т. 2, арк. 126 - 129), № 5/2/34 від 16.07.2010 (Т. 2, арк. 138 - 141), № 6/2/48 від 16.07.2010 (Т. 2, арк. 149 - 152), № 6/2/53 від 16.07.2010 (Т. 2, арк. 168 - 171), № 5/2/46 від 16.07.2010 (Т. 2, арк. 191 - 194), № 5/2/144 від 16.07.2010 (Т. 2, арк. 204 - 207), № 5/2/44 від 16.07.2010 (Т. 2, арк. 210 - 213), № 5/2/24 від 16.07.2010 (Т. 2, арк. 221 - 224), № 5/2/51 від 16.07.2010 (Т. 2, арк. 233 - 236), № 5/2/42 від 16.07.2010 (Т. 2, арк. 245 - 248), № 5/2/8 від 16.07.2010 (Т. 3, арк. 6 - 9), № 5/2/18 від 16.07.2010 (Т. 3, арк. 16 - 19), № 5/2/16 від 16.07.2010 (Т. 3, арк. 28 - 31), № 5/2/14 від 16.07.2010 (Т. 3, арк. 40 - 43), № 5/2/48 від 16.07.2010 (Т. 3, арк. 52 - 55), № 5/2/50 від 16.07.2010 (Т. 3, арк. 62 - 65), згідно умов яких Підрядник зобов'язувався виконати роботи з ремонту асфальтного покриття прибудинкової території та міжквартальних проїздів за наступними адресами: вул. Вишгородська, 34/1, вул. Бережанська, 10, просп. Мінський, 12, вул. Панча, 5, вул. Дубровицька, 5-7, вул. Тимошенка, 2-б, вул. Дубровицька, 10, вул. Івашкевича, 3, вул. Автозаводська, 61, вул. Дубровицька, 8, просп. Мінський, 4, вул. Макіївська, 2, просп. Мінський, 6-а, вул. Ю. Кондратюка, 4, вул. Автозаводська, 41, вул. Автозаводська, 93 у Оболонському районі м. Києва, вул. Рибальська, 11, вул. Московська, 36 у Печерському районі м. Києва.

На виконання вищевказаних договорів за вищевказаний період між ТОВ "Мрія Будмонтаж" (Генпідрядник) та ТОВ "ВКП "Укрсервісмонтаж" (Замовник) було укладено договір № 153 від 17.05.2010 (Т. 1, арк. 48 - 49), згідно умов якого Замовник доручає та фінансує, а Генпідрядник бере на себе зобов'язання поставити матеріали, виконати будівельно-монтажні роботи, згідно затвердженої кошторисної документації у встановлений цим Договором термін власниками тa/aбо залученими силами.

Суд зауважує, що серед умов договору відсутні положення, які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави у дохідній частині бюджету.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На виконання умов вищевказаного договору, факт поставки матеріалів та виконання будівельно-монтажних робіт було оформлено та підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт, рахунками-фактурами, видатковими накладними, ліцензією Мінрегіонрозвитку та будівництва України на будівельну діяльність, дозволом на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки, ліцензіями ІДАБК у м. Києві, картками рахунку (Т. 1, арк. 50 - 104, 110 - 111, 113 - 114, 116 - 117; Т. 2, арк. 33 - 35, 44, 46 - 48, 53 - 69), ТОВ "Мрія Будмонтаж" було виписано податкові накладні на загальну суму 99 244,00 грн. (Т. 1, арк. 105 - 109, 112, 115), копії яких наявні в матеріалах справи, що також не заперечувалось податковим органом при проведенні перевірки.

Слід зазначити, що в акті перевірки не вказано на наявність недоліків в оформленні податкових накладних від імені контрагента позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Судом не встановлено та відповідач не надав доказів на підтвердження факту анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача на момент укладення договору та видачі податкових накладних.

Отримані позивачем матеріали та будівельно-монтажні роботи призначені були не для власних потреб позивача, а на виконання робіт по поточному ремонту упорядкування водопровідних випусків у будинках для поливу прилеглої території ЖЕК 301 - 320 за відповідними адресами, по ремонту покрівлі ГВК ПАТ «Оболонь» по вул. Богатирська, 3, по проведенню поточного ремонту покрівлі будівлі по вул. Володимирська, 29, по ремонту асфальтного покриття прибудинкової території та міжквартальних проїздів за відповідними адресами на виконання договору підряду № 1-БТ від 27.04.2011, укладеного між позивачем та КП «Дирекція»; договору підряду № 1/11 від 16.05.2011, укладеного між позивачем та ПАТ «Оболонь»; договору підряду № 17-05-11 від 17.05.2011, укладеного між позивачем та ТОВ «Ініціатор Ріелті»; договорів підряду від 16.07.2010 № 5/2/36, № 5/2/30, № 5/2/15, № 5/2/34, № 6/2/48, № 6/2/53, № 5/2/46, № 5/2/144, № 5/2/44, № 5/2/24, № 5/2/51, № 5/2/42, № 5/2/8, № 5/2/18, № 5/2/16, № 5/2/14, № 5/2/48, № 5/2/50, укладених між позивачем та КП «Київжитлоспецексплуатація», що і являється основним видом господарської діяльності ТОВ "ВКП "Укрсервісмонтаж". Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалась господарська діяльність з виконання робіт по поточному ремонту упорядкування водопровідних випусків у будинках для поливу прилеглої території, по ремонту покрівлі, по поточному ремонту покрівлі будівлі, по ремонту асфальтного покриття прибудинкової території та міжквартальних проїздів, та на підставі виписаних накладних своїм контрагентам позивачем було сформовано та відображено податкові зобов'язання з ПДВ. При цьому, подальша реалізація отриманих позивачем від ТОВ "Мрія Будмонтаж" матеріалів та будівельно-монтажних робіт іншим контрагентам підтверджується належними доказами, наявними у справі договірними цінами, локальними кошторисами, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт (Т. 2, арк. 87 - 93, 96 - 103, 108 - 114, 119 - 125, 130 - 137, 142 - 148, 157 - 167, 172 - 178, 183 - 190, 195 - 203, 208 - 209, 214 - 220, 225 - 232, 237 - 244, 249 - 251; Т. 3, арк. 1 - 5, 10 - 15, 20 - 27, 32 - 39, 44 - 51, 56 - 61, 66 - 73).

Отже, податкові зобов'язання підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують факт здійснення відповідної господарської операції.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за поставлений товар та отримані послуги до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (акти приймання виконаних будівельних робіт, рахунки-фактури, видаткові накладні, картки рахунку, податкові накладні тощо), оформлені відповідно до вимог статті 1 та статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність ТОВ "Мрія Будмонтаж" на момент здійснення правочинів не була припинена, що не заперечувалось податковим органом, воно було платником податку, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем, контрагент якого на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, мав оформлений договір, який не був визнаний в судовому порядку недійсним, а також підтверджений виданими ним податковими накладними, правомірно сформовано та задекларовано податковий кредит.

При цьому, хоча сам факт оплати вже є достатньою та правомірною підставою для формування на підставі податкових накладних податкового кредиту, суд вважає за необхідне зазначити, що сукупність досліджених під час розгляду справи вищенаведених документів за відносинами позивача з його безпосереднім контрагентом, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у взаємозв'язку з наведеним - договори і первинні документи щодо подальшої реалізації наданих позивачу послуг, не дають підстав для висновку про нездійснення операції поставки матеріалів та надання будівельно-монтажних робіт позивачу, щодо яких була здійснена оплата у квітні - вересні 2011 року, березні 2012 року, або здійснення операції без мети використання її результатів у власній господарській діяльності позивача, та відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували виконання спірної операції. Підтвердження фактичного руху послуг по ланцюгу зазначених ДПІ осіб вказує, крім іншого, на спрямованість угоди на реальне настання наслідків, передбачених зазначеними вище угодами, та зв'язок здійсненої оплати з господарською діяльністю позивача.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з відомостями первинних/платіжних документів.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій (здійсненої передоплати) з господарською діяльністю позивача, про невчинення операцій, про відсутність факту надання послуг, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку ТОВ "Мрія Будмонтаж" не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за фактом оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд враховує той факт, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагента, його посадових осіб, а також контрагента позивача (його посадових осіб), з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певного підприємства та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків, яка б набрала законної сили.

Також, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора ТОВ "ВКП "Укрсервісмонтаж" на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ щодо фіктивності ТОВ "Мрія Будмонтаж", фіктивності правочину, укладеного між цією юридичною особою та позивачем, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України ("Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання"), яким би встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Також, слід додати, що під час розгляду справи не надано доказів проведення в рамках кримінальної справи або ініційованої ДПІ в порядку ст. 84 ПК України експертизи щодо можливої підробки підписів на первинних документах по операціях з оплати поставки матеріалів та виконання будівельно-монтажних робіт, що свідчить про відсутність підстав для висновку про юридичну дефектність угод, первинних документів, податкових накладних по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Мрія Будмонтаж" та підставою для висновку про вчинення позивачем та його контрагентом порушень податкового законодавства.

Складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто їх вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що посадові особи контрагента позивача виступали від імені підприємства, не усвідомлюючи юридичних наслідків своїх дій, не свідчить про нікчемність чи то безтоварність правочинів.

Отже, при розгляді справи судом встановлено, що ППР № 81826552208, прийняте за результатами даної перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства, ґрунтується на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Відтак, позовна вимога про визнання протиправним та скасування ППР № 81826552208 підлягає задоволенню.

Стосовно правомірності прийнятих відповідачем ППР № 16526551702 та ППР № 16626551702 суд зазначає наступне.

Зі змісту Акта перевірки від 28.10.2013 № 574/26-55-22-08/33235128 вбачається, що позивачем було несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб за січень-лютий, травень-вересень 2011 року, лютий-грудень 2012 року, січень 2013 року та не було перераховано податок на доходи фізичних осіб станом на 01.09.2013 за лютий, квітень-липень 2012 року, січень-липень 2013 року, чим порушено вимоги пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 та пп. "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України, зокрема, перевіркою було встановлено несплату позивачем податку на доходи фізичних осіб на суму 15 922,16 грн. за лютий 2012 року на суму 1 732,61 грн., за квітень 2012 року на суму 1 435,54 грн., за травень 2012 року на суму 1 435,54 грн., за червень 2012 року на суму 1 435,54 грн., за липень 2012 року на суму 1 435,54 грн., за вересень 2012 року на суму 45,29 грн., зa січень 2013 року на суму 1 282,74 грн., за лютий 2013 року на суму 1 282,74 грн, за березень 2013 року на суму 1 363,98 грн., за квітень 2013 року на суму 1 118,16 грн., за травень 2013 року на суму 1 118,16 грн., за червень 2013 року на суму 1 118,16 грн., за липень 2013 року на суму 1 118,16 грн.

Згідно пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до пп. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168 ПК України податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

Підпунктом 168.4.2 п. 168.4 ст. 168 ПК України передбачено, що такий порядок застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі - відокремлений підрозділ).

Згідно пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 ПК України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

За прострочення встановлених строків сплати податку на доходи фізичних осіб передбачено нарахування пені згідно пп. 129.1.3 п. 129.1, п. 129.4 ст. 129 ПК України, яким передбачено нарахування пені на суму податкового боргу із розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку, самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Пунктом 54.2 ст. 54 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплaти податку до відповідного бюджету.

У висновках Акту перевірки від 28.10.2013 № 574/26-55-22-08/33235128 відповідач зазначив про несвоєчасність перерахування позивачем податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 34 145,89 грн., несплату податку на загальну суму 15 922,16 грн., в т.ч. за 2012 рік на суму 7 520,06 грн., за січень-серпень 2013 року на суму 8 402,10 грн. та пені по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 399,03 грн. за наслідками перевірки позивача щодо своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету за січень-лютий, червень-вересень 2011 року, лютий-грудень 2012 року, січень-липень 2013 року.

При цьому, позивачем не було спростовано вищевикладені обставини та не надано суду доказів, які б спростовували висновки відповідача, на підставі яких було прийнято оскаржувані ППР № 16526551702 та ППР № 16626551702.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що оскаржувані ППР № 16526551702 та ППР № 16626551702, якими позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 19 902,70 грн. та на суму 510,00 грн., були прийняті відповідачем за наявності передбачених діючим податковим законодавством підстав, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування вказаних ППР № 16526551702 та ППР № 16626551702 не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Укрсервісмонтаж" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.11.2013 № 81626552208.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Укрсервісмонтаж" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 23,26 грн. (двадцять три грн. 26 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова