Рішення

від 12.05.2009 по справі 15/88

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/88

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.05.09 р.                                                                                                       Справа № 15/88                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Лан–Плюс” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33838308)

до відповідача відкритого акціонерного товариства „Волноваський комбінат хлібопродуктів” м. Волноваха (код ЄДРПОУ 00957376)

про стягнення основного боргу в сумі 39252,00 грн., 3% річних у розмірі 291,39 грн., збитків від інфляції у розмірі 2606,33 грн., пені згідно договору в сумі 354,96 грн., пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 2332,81 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Мішина С.Л. за довіреністю № 2 від 05.01.2009 р.

від відповідача: Маркелова О.П. за довіреністю б/н від 06.05.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Лан–Плюс” м. Донецьк до відкритого акціонерного товариства „Волноваський комбінат хлібопродуктів” м. Волноваха про стягнення основного боргу в сумі 39252,00 грн., 3% річних у розмірі 291,39 грн., збитків від інфляції у розмірі 2606,33 грн., пені згідно договору в сумі 354,96 грн., пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 2332,81 грн.

Ухвалою суду від 30.03.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/88, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

08.12.2008 р. сторони уклали договір поставки б/н, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити кукурудзу урожаю 2008 року із кількісними та якісними показниками в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктами 5.1, 5.2, 5.3 договору передбачено, що поставка товару здійснюється до 31.12.2008 р. Передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатково–прибутковою накладною, яка виписується на дату оформлення товарно-транспортної накладної. В видатково–прибутковій накладній сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, загальну вартість товару, що постачається, в т.ч. ПДВ. Дата, вказана покупцем у видатково–прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником. Акт прийому–передачі повинен бути підписаний сторонами протягом 3–х робочих днів з моменту поставки останньої партії товару.

Згідно п. 6.3 договору сума договору складає 150000,00 грн., з ПДВ, +–10%.

Відповідно до п. 7.1 договору оплата за даним договором здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів, що становлять 100% від вартості поставленого товару, за кожну партію товару окремо, при чому наступна поставка здійснюється після зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п. 8.1 договору в разі прострочення здійснення оплати вартості товару відповідно до п. 7.1 договору більше ніж на 3 банківські дні покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від вартості поставленого, але не оплаченого товару.

Пунктами 11.1, 11.3 договору передбачено, що договір набув чинності з моменту підписання та діє до повного виконання його сторонами. Зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюються додатковою угодою до цього договору. Завірена копія договору додана до позовної заяви.

На виконання умов вказаного договору позивач у період з 15.12.2008 р. по 19.12.2008 р. передав відповідачу товар на загальну суму 39252,00 грн. за видатковими накладними: № 15/127 від 15.12.2008 р. на суму 12792,00 грн., № 18/120 від 18.12.2008 р. на суму 13584,00 грн., № 19/120 від 19.12.2008 р. на суму 12876,00 грн., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт отримання відповідачем товару на суму 39252,00 грн. підтверджується підписами уповноваженого представника відповідача та відбитком його печатки на видаткових накладних; а також податковими накладними: № 15127 від 15.12.2008 р. на суму 12792,00 грн., № 18120 від 18.12.2008 р. на суму 13584,00 грн., № 19120 від 19.12.2008 р. на суму 12876,00 грн.; рахунками–фактурами: № л–00002125 від 08.12.2008 р. на суму 12792,00 грн., № л–00002141 від 18.12.2008 р. на суму 13584,00 грн., № л–00002140 від 19.12.2008 р. на суму 12876,00 грн.; довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей № 68 від 06.12.2008 р., виданої на уповноважену особу, яка фактично отримала товар для відповідача. Завірені копії вказаних документів також додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними видатковими накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору поставки б/н від 08.12.2008 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у договорі. Крім того, з пояснень позивача вбачається, що будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало. В податкових накладних умовою поставки зазначено договір.

Позивач направляв відповідачу претензію № 7 від 12.02.2009 р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 39252,00 грн. та пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 213,48 грн. Факт направлення позивачем претензії відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 5706 від 12.02.2009 р. Завірені копії претензії та фіскального чеку додані до позову.

Крім того, позивач надав до суду завірену копію акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 15.12.2008 р. по 15.04.2009 р. в якому зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем за товар, реалізований згідно видаткових накладних: № 15/127 від 15.12.2008 р., № 18/120 від 18.12.2008 р., № 19/120 від 19.12.2008 р., складає 39252,00 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договором б/н від 08.12.2008 р. та іншими актами цивільного законодавства конкретний строк оплати за товар для даних правовідносин між сторонами у даній справі не встановлений.

В даному випадку законом передбачена спеціальна норма – ст. 692 ЦК України для врегулювання виключно правовідносин купівлі–продажу (поставки) товару. Вказана норма встановлює для покупця термін оплати за товар, який згідно статей 251, 252 ЦК України визначається вказівкою на подію, яка має неминуче настати (прийняття товару або товаророзпорядчих документів). Терміном є певний момент у часі з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін може бути визначений актом цивільного законодавства (в нашому випадку – це ст. 692 ЦК Україна). Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з того, що за видатковою накладною № 15/127 товар був поставлений 15.12.2008 р., строк оплати для відповідача наступив 16.12.2008 р., а вже з 17.12.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання. За видатковою накладною № 18/120 товар був поставлений 18.12.2008 р., строк оплати для відповідача наступив 19.12.2008 р., а вже з 20.12.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання. За видатковою накладною № 19/120 товар був поставлений 19.12.2008 р., строк оплати для відповідача наступив 20.12.2008 р., а вже з 21.12.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання. Тобто, встановлений ст. 692 ЦК України термін оплати за отриманий товар по спірним накладним для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.   

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити в установлений законом термін вартість отриманого від позивача товару на суму 39252,00 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач, керуючись п. 8.1 договору нарахував відповідачу пеню у розмірі 0,01% від суми неоплаченого товару окремо по кожній накладній на загальну суму 354,96 грн. (розрахунок доданий до позову). Суд вважає вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач керуючись статтями 216, 217, 230, 231 ГК України, ст. 536 ЦК України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару, поставленого за договором, нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 18.12.2008 р. по 20.03.2009 р. в розмірі 2332,81 грн. (розрахунок пені доданий до позовної заяви).

Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Даним Законом встановлена тільки верхня границя розміру пені, тобто вона не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, але конкретний розмір пені, який доцільно використовувати в даних правовідносинах, законом прямо не визначений, є відсилка на домовленість сторін з цього питання.

Відповідно до ст. 231 ч. 4 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Договором поставки б/н від 08.12.2008 р. передбачений конкретний розмір пені 0,01%, який позивач використав як спосіб судового захисту при подачі позову до суду.

Таким чином розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, до нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару, поставленого на виконання умов договору поставки б/н від 08.12.2008 р., застосовувати не можна. Суд вважає вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ необґрунтованими, тому вони задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Крім суми основного боргу позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував інфляцію за період з грудня 2008 р. по лютий 2009 р. в розмірі 2606,33 грн. (розрахунок доданий до позову).

Перевіркою розрахунку суми інфляції судом встановлено, що позивач безпідставно нараховує інфляцію за грудень 2008 р., оскільки початок перебігу прострочення виконання грошового зобов'язання за першою видатковою накладною витікає з 17.12.2008 р. (по іншим видатковим накладним прострочення виконання грошового зобов'язання починається пізніше). Тобто позивач нараховує інфляцію за грудень вже після того, як сплив граничний строк можливості такого нарахування (15 число місяця), що не відповідає рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62–97р від 03.04.1997 р. Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума інфляції складає: 39252,00 х 102,9% х 101,5% = 40996,16 – 39252,00 = 1744,16 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 2606,33 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 1744,16 грн. В частині стягнення інфляції на суму 2606,33 грн. – 1744,16 грн. = 862,17 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних за період з 18.12.2008 р. по 20.03.2009 р. в сумі 291,39 грн. (розрахунок доданий до позову). Суд вважає вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач у судовому засіданні 12.05.2009 р. позовні вимоги визнав, причину невиконання зобов'язань за договором пов'язує з фінансовими труднощами.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд для забезпечення позову накласти арешт на майно або грошові суми, що належать відповідачу, в межах позовних вимог.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану вимогу, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні вимоги про вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв'язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, майно, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретно визначене майно або конкретна сума грошових коштів, за умови їх фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Волноваський комбінат хлібопродуктів” (юридична адреса: 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. 100 років Червоного Хреста, 2; код ЄДРПОУ 00957376; розрахунковий рахунок 260050101054 в ТОВ КБ “Фінансова ініціатива”, МФО 380054) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Лан–Плюс” (юридична адреса: 83021, м. Донецьк, вул. Взльотна, 1; код ЄДРПОУ 33838308; розрахунковий рахунок 26006026967101 в ДФ АБ “Брокбізнесбанк” м. Донецьк, МФО 335678) суму 41642,51 грн. (а саме: основний борг у сумі 39252,00 грн., інфляційні нарахування у сумі 1744,16 грн., пеню згідно договору в розмірі 354,96 грн., 3% річних в сумі 291,39 грн.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 416,43 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 109,59 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі подвійної ставки НБУ на суму 2332,81 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляції на суму 862,17 грн.

У судовому засіданні 12.05.2009 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення підписаний судом 13.05.2009 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Богатир К.В.