Рішення

від 03.12.2013 по справі 910/14890/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14890/13 03.12.13

За позовом Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і

садивного матеріалу"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МДП АГРО"

про визнання договорів недійсними та стягнення 200 000,00 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Сівак О. В. (дов. б/н від 13.05.2013 року)

Від відповідача Кривенко Ю. В. (витяг з ЄДРПОУ № 17441770 від 25.10.2013 року)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 03.12.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МДП АГРО" (далі по тексту - відповідач) про визнання договорів № 27/09-12 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 27.09.2012 року, № 04/10-12 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 04.10.2012 року недійсними та стягнення 200 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/14890/13, розгляд справи призначено на 27.08.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.09.2013 року, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі, неявкою представника відповідача в судове засідання.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/14890/13 передано для розгляду судді Балацу С. В. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року справу прийнято до провадження судді Балаца С. В., розгляд справи призначено на 29.10.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 року в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки справу № 910/14890/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року з зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відпустці справу передано для розгляду судді Балацу С. В. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року справа прийнята до провадження судді Балаца С. В., розгляд справи призначено на 03.12.2013 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. із відпустки справу № 910/14890/13 передано для подальшого розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

В судове засідання 03.12.2013 року представники сторін з'явились.

Представниками сторін в судовому засіданні надано усні пояснення по суті позовних вимог, в яких позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань по поставці товару за договорами № 27/09-12 купівлі - продажу сільськогосподарської продукції від 27.09.2012 року та № 04/10-12 купівлі - продажу сільськогосподарської продукції від 04.10.2012 року.

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що продукція обумовлена в договорах не була поставлена позивачу, оскільки з'ясувалося, що така продукція не відповідає вимогам якості.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, укладені договори № 27/09-12 купівлі - продажу сільськогосподарської продукції від 27.09.2012 року та № 04/10-12 купівлі - продажу сільськогосподарської продукції від 04.10.2012 року, відповідно до п. 1.1. яких в порядку та на умовах, визначених цими договорами, продавець зобов'язався передати у власність покупця картоплю врожаю 2012 року, на загальну суму 200000, 00 грн., в кількості 400000 кг, а покупець зобов'язався прийняти товар та провести розрахунки за товар у строк, в розмірі та в порядку, передбаченому договорами.

Відповідно до п. 2.1. зазначених договорів, продавець взяв на себе зобов'язання після підписання договору в строк - п'ять робочих днів з моменту укладання договору передати покупцю вказаний в п. 1.1. договору товар.

Платіжними дорученнями № 304 від 05.10.2012 року та № 303 від 04.10.2012 року позивач перерахував на рахунок відповідача загальну суму у розмірі 200000, 00 грн.

Поставка товару обумовленого укладеними договорами відповідачем позивачу здійснена не була, що визнається відповідачем.

За твердженням позивача з метою врегулювання спору 28.02.2013 року на адресу відповідача було направлено претензію, однак у термін встановлений законодавством відповіді не отримано. Матеріали справи містять претензію № 1 від 05.02.2013 року про відшкодування збитків понесених у результаті продажу неякісної продукції на суму 200 000, 00 грн., відповідно до якої позивач просив відповідача перерахувати на поточний рахунок позивача грошові кошти у розмірі 200 000, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договори № 27/09-12 купівлі - продажу сільськогосподарської продукції від 27.09.2012 року та № 04/10-12 купівлі - продажу сільськогосподарської продукції від 04.10.2012 року є договорами поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Попередня оплата була здійснена позивачем 04.10.2012 року та 05.10.2012 року, згідно платіжних доручень № 304 від 05.10.2012 року та № 303 від 04.10.2012 року.

Згідно п. 2.1. договорів строк поставки товару протягом п'яти робочих днів (тобто до 04.10.2012 року та до 11.10.2012 року) з моменту укладання договору. Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання за договорами по поставці товару в обумовлені строки не виконав.

Таким чином, з 04.10.2012 року по договору № 27/09-12 купівлі - продажу сільськогосподарської продукції від 27.09.2012 року та з 11.10.2012 року по договору № 04/10-12 купівлі - продажу сільськогосподарської продукції від 04.10.2012 року, у позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Із матеріалів справи вбачається, що претензія в порядку ст. 6 ГПК України про повернення коштів передплати була направлена позивачем відповідачу 28.02.2013 року (таке твердження позивача відповідачем не спростоване), отже у відповідача, враховуючи приписи ст. 530 ЦК України, з 08.03.2013 року виник обов'язок повернути суму попередньої оплати за товар сплачену йому за договорами № 27/09-12 купівлі - продажу сільськогосподарської продукції від 27.09.2012 року та № 04/10-12 купівлі - продажу сільськогосподарської продукції від 04.10.2012 року.

Враховуючи, що ст. 1212 ЦК України та ст. 693 ЦК України не встановлюють конкретних строків повернення коштів передплати/безпідставно одержаних коштів, зазначені зобов'язання підлягають виконанню в строк встановлений ст. 530 ЦК України.

Доказів, які б підтверджували виконання відповідачем його зобов'язання по поверненню коштів передплати, матеріали справи не містять.

Оскільки, відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем по поставці товару, кошти отримані ним, як передплата за товар, отримані ним безпідставно, і підлягають поверненню.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 200 000, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 200 000, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 200 000, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині визнання договорів № 27/09-12 купівлі - продажу сільськогосподарської продукції від 27.09.2012 року та № 04/10-12 купівлі - продажу сільськогосподарської продукції від 04.10.2012 року недійсними, задоволенню не підлягають, як недоведені та необґрунтовані.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Наявність передбачених законом підстав для визнання договорів недійсними позивачем в позовній заяві взагалі не наведено, а під час розгляду справи судом не встановлено.

З огляду на наведене, беручи до уваги ті обставини, що договори № 27/09-12 купівлі - продажу сільськогосподарської продукції від 27.09.2012 року та № 04/10-12 купівлі - продажу сільськогосподарської продукції від 04.10.2012 року не суперечить положенням ст.203 ЦК України, іншим вимогам чинного законодавства, містить всі істотні умови встановленні законодавством для даного виду правочинів, такі як предмет, ціна та строк, підстави для визнання їх недійсними відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МДП АГРО» (03035, м. Київ, вул. Солом'янська площа, буд. 2; код ЄДРПОУ 37378130; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 18-20; код ЄДРПОУ 37884028) 200 000 (двісті тисяч) грн. основної заборгованості та 4 000 (чотири тисячі) грн. судових витрат.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко