Постанова

від 09.12.2013 по справі 922/3553/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа № 922/3553/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гончар Т. В. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - Нікуліна І.В., довіреність б/н від 02.07.2013 р.

Бересток К.А., довіреність б/н від 05.09.2013 р.

відповідача - Міронов О.А., довіреність №74/1 від 03.09.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп'ютери та інформатизація", м. Харків (вх. № 3209 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 08.10.13 р. у справі № 922/3553/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Системс АМ", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп'ютери та інформатизація", м. Харків

про стягнення 280 171,97 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Системс АМ", м. Харків, звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп'ютери та інформатизація", м. Харків, суму попередньої оплати в розмірі 274 231,20 грн., 3% річних в розмірі 4 823,45 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 117,32 грн., а також просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 603,44 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.10.2013 року по справі № 922/3553/12 (суддя Макаренко О.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп'ютери та інформатизація" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Системс АМ" суму попередньої оплати в розмірі 274 231,20 грн., 3% річних в розмірі 4 823,45 грн., інфляційних втрат в розмірі 1 117,32 грн. та 5 603,44 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, відповідач надав додаткові пояснення по апеляційній скарзі.

В обґрунтування викладених вимог відповідач зазначає, що жодних зобов'язань купівлі-продажу або поставки товару між сторонами спору не існує, оскільки відповідач зобов'язався надати позивачу послугу з придбання для нього товару у третіх осіб -, ТОВ "Скай Лайн Лімітед", яке не виконало своїх зобов'язань, про що відповідач повідомив позивача та запропонував позивачеві прийняти від відповідача право вимоги до ТОВ "Скай Лайн Лімітед". Відповідач також вважає, що за відсутності письмового договору поставки, укладеного між сторонами у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Окрім того, відповідач посилається на те, що між сторонами було укладено договори №67 від 15.11.2010 р., №78 від 17.11.2011 р. та №81 від 17.02.2012 р., за умовами яких позивач є замовником робіт по встановленню і налагодженню обладнання для відеоспостереження, а відповідач є підрядником з виконання цих робіт. На думку відповідача, надані ним документи спростовують твердження позивача про існування між сторонами договірних відносин щодо поставки комутаторів Juniper. Таким чином, відповідач вважає, що судом першої інстанції проігноровано надані відповідачем докази, а висновок щодо факту договірних зобов'язань на підставі договору поставки зроблений всупереч наявним у справі доказам про підрядний характер правовідносин, за якими, як стверджує відповідач, він лише міг за рахунок клієнта і в його інтересах придбавати певні матеріали у третіх осіб.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає їх безпідставними, а рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

В судовому засіданні 13.11.2013 оголошено перерву до 02.12.2013.

27.11.2013 представник позивача через канцелярію суду надав додаткові пояснення по справі та копію рапорту провідного інженера по комп'ютерним системам служби телекомунікації Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Системс АМ" на підтвердження існування домовленості з відповідачем про поставку двох комп'ютерів для позивача саме відповідачем.

В судовому засіданні 02.12.2013 оголошено перерву до 04.12.2013.

03.12.2013 позивач надав додаткові пояснення по справі, а також уточнений розрахунок суми заборгованості, відповідно до яких зазначив, що загальна сума заборгованості відповідача становить 280152,67 грн., з яких 274231,20 грн. суми основного боргу, 4823,45 грн. - 3% річних та 1098,02 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив із обставин, за якими встановив, що між позивачем та відповідачем було досягнуто усної домовленості щодо поставки відповідачем позивачу комутатора Juniper ЕХ4200-48Р та комплектуючих на умовах попередньої оплати.

На виконання досягнутої домовленості відповідач виставив позивачеві рахунок - фактуру № 110611 від 09.11.2011 р. на оплату товару комутатора Juniper ЕХ4200-48Р та комплектуючих на суму 274 231,20 грн. (а.с.13).

17.11.2011 р. позивач платіжним дорученням № 5419 перерахував на рахунок відповідача суму коштів в розмірі 274 231,20 грн. з призначенням платежу: "Оплата за комутатор згідно рахунка №110611 від 09.11.2011 р., у т.ч. ПДВ 45 705,2 грн." (а.с.35).

Відповідач суму попередньої оплати отримав, але свої договірні зобов'язання з поставки товару не виконав.

Позивач в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України надіслав на адресу відповідача вимогу від 15.11.2012 р. №1.20-1366 (а.с.14), в якій просив у семиденний строк поставити комутатор Juniper ЕХ4200-48Р та комплектуючі або повернути грошові кошти в розмірі 274 231,20 грн.

Проте відповідач товар на адресу позивача не поставив, суму попередньої оплати в розмірі 274 231,20 грн. позивачеві не перерахував.

Враховуючи вказані обставини, керуючись ст.. 202, 205, 509 ЦК України, ст. 188 ГК України, а також зважаючи на те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення суми попередньої оплати в розмірі 274 231,20 грн. правомірна, обґрунтована та є такою, що підлягає задоволенню.

З висновками господарського суду в зазначеній частині повністю погоджується колегія суддів та зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, двох або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо він підписаний сторонами.

Правочин до якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ( ч. 2 ст. 205 ЦК України).

Відповідно до положень ст. ст. 174-175, 181, 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Отже, виставлений відповідачем рахунок-фактура № 110611 від 09.11.2011 р. на оплату товару комутатора Juniper ЕХ4200-48Р та комплектуючих в сумі 274 231,20 грн. за своєю правовою природою є пропозицією укласти договір з купівлі-продажу товару.

Ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України передбачено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір вчинила дію відповідно до вказаних пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей, тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач платіжним дорученням №5419 перерахував на рахунок відповідача суму коштів в розмірі 274 231,20 грн. з призначенням платежу: "Оплата за комутатор згідно рахунка №110611 від 09.11.2011 р., у т.ч. ПДВ 45 705,2 грн.", чим підтвердив прийняття пропозиції щодо купівлі зазначеного товару.

Таким чином, підтвердженням вчинення правочину та виявлення волі до настання правових наслідків є виставлення відповідачем рахунку-фактури і, відповідно, перерахування позивачем за платіжним дорученням грошових коштів в сумі 274 231,20 грн. Дані правовідносини не були обумовлені конкретними строками виконання зобов'язання.

За приписами ст. 264, 265 Господарського Кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні приписи містить й ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлена відповідачу вимога від 15.11.2012 р. №1.20-1366, в якій позивач просив у семиденний строк поставити комутатор Juniper ЕХ4200-48Р та комплектуючі або повернути грошові кошти в розмірі 274 231,20 грн.

Відповідач жодного належного доказу на підтвердження виконання ним зобов'язання з поставки товару (комутатора Juniper ЕХ4200-48Р та комплектуючих на суму 274 231,20 грн.) до матеріалів справи не надав.

Натомість, відповідач надав до суду копії договорів підряду №67 від 15.11.2010 р., №78 від 17.11.2011 р. та №81 від 17.02.2012 р. та актів здачі-приймання матеріалів та обладнання, зі змісту яких вбачається, що ці документи не мають жодного відношення до предмету даного спору і не можуть бути належними та допустимими доказами по даній справі в розумінні ст. ст. 32 , 34 ГПК України .

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що існування між сторонами по справі відносин підряду не виключає їх права та можливості вступати в будь-які інші правовідносини та укладати між собою будь-які інші господарські договори, в тому числі договір купівлі-продажу та поставки товару.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що відповідач суму попередньої оплати отримав, але товар позивачеві не поставив.

Отже, враховуючи, що в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач товар позивачу не поставив, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач у відповідності з приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України набув право вимоги повернення суми попередньої оплати, а у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення грошових коштів в розмірі 274 231,20 грн.

З огляду на вищевикладені обставини та норми закону, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 274 231,20 грн. правомірно визнані господарським судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Звертаючись до господарського суду позивач також просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 4 823,45 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 117,32 грн., які були задоволені судом на підставі ст. 625 ЦК України.

Однак, колегія суддів не може погодитись у повному обсязі з вказаними висновками суду першої інстанції.

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахування суми 3% річних, які нараховані на суму заборгованості в розмірі 274231,20 грн., колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4823,45 грн. є правомірними, оскільки підтверджуються наданим розрахунком та ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

З огляду на наданий позивачем розрахунок суми інфляційних, який зроблено за період грудень 2012 року - червень 2013 року, вбачається, що інфляційні за вказаний період позивач нараховує на складову суми боргу з врахуванням 3% річних, тобто на суму 279054,085 грн., що не передбачено вимогами закону, отже, сума є завищеною, а розрахунок вимог в частині стягнення інфляційних збитків виконаний невірно і з порушенням норм чинного законодавства.

Слід зазначити, що індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів який нараховується саме на суму невиконаного зобов'язання. Так, листом Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» визначена методика розрахунку інфляційних, якою передбачено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції складається наступним чином: (сума основного боргу х сумарний індекс інфляції за спірний період) : 100 %.

Згідно даних Державного комітету статистики України сумарний індекс інфляції за період з травня 2010 року по жовтень 2011 року склав 100,4 %, тому сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції за вказаний період становить 275328,95 грн. Таким чином, розмір збитків від інфляції на суму основного боргу в сумі 274231,20 грн. повинен бути визначений в розмірі 1097,75 грн.

Проте, суд першої інстанції на вказані обставини не звернув уваги та задовольнив позовні вимоги в зазначеній частині на підставі розрахунку інфляційних, який не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки інфляційні збитки повинні нараховуватися саме на суму невиконаного зобов'язання.

Таким чином, рішення господарського суду Харківської області від 08.10.2013 у справі № 922/3553/13 в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 19,57 грн. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 19,57 грн. інфляційних втрат.

В іншій частині прийняте у справі рішення є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.

.З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп'ютери та інформатизація" м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.10.2013 у справі № 922/3553/13 в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 19,57 грн. та 0,39 грн. витрат по сплаті судового збору скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові про стягнення 19,57 грн. інфляційних втрат відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 09 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.